Постанова КЦС ВС № 524/7511/18

Постанова Іменем України 16 грудня 2020 року м. Київ справа № 524/7511/18 провадження № 61-1297св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В. (суддя - доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - комунальне підприємство «Кременчуцьке тролейбусне управління», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління» Вертюх Олександр Миколайович, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л. Я. Левітана» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, у складі судді Нестеренка С. Г., від 18 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Одринської Т. В., Пікуля В. П., від 10 грудня 2019 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до комунального підприємство «Кременчуцьке тролейбусне управління» (далі - КТУ) про визнання незаконним та скасування наказу № 71-к від 13 серпня 2018 року про звільнення з посади начальника відділу експлуатації рухомого складу (далі - ВЕРС) КТУ, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона працювала начальником ВЕРС КТУ та 13 серпня 2018 року наказом № 71-к її було звільнено з посади згідно пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором. Вважала вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в ньому не зазначено, які саме посадові обов`язки вона систематично не виконувала або виконувала неналежним чином із посиланням на пункт посадової інструкції, або правил внутрішнього трудового розпорядку чи іншого документу, за які її було звільнено. Зазначила, що 13 серпня 2018 року стосовно неї на підприємстві проводилася службова перевірка, висновки якої оформлено актом за № 8 від цієї ж дати, предметом якої, було встановлення фактів вчинення нею порушень трудової дисципліни, які свідчать про нібито систематичне невиконання нею трудових обов`язків, з чим вона не погоджується, оскільки частина вказаних у вказаному акті дій не входить до її посадових обов`язків, частина дій не є дисциплінарними проступками та не тягне за собою накладення дисциплінарних стягнень. Вважала, що від її дій шкоди підприємству не завдано, режим роботи не порушено, а посилання на акт службової перевірки у наказі про звільнення не є таким, що розкриває зміст підстав для звільнення. Стверджувала, що профспілковим комітетом було порушено порядок розгляду подання про надання згоди на її звільнення, оскільки вказане питання розглядалося без її участі, належним чином про час проведення засідання її не повідомлено. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 71-к від 13 серпня 2018 року про звільнення з посади начальника ВЕРС КТУ; поновити її на вказаній посаді з 13 серпня 2018 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу на день прийняття судового рішення. Крім того ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернулась до суду із позовами до КТУ про визнання незаконними та скасування наказу № 206 від 24 квітня 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани; наказу № 417 від 24 липня 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді двох попереджень та догани. Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 206 від 24 квітня 2018 року обґрунтовані тим, що в цьому наказі не зазначено дисциплінарного проступку, який вона вчинила, суть проступку, який став підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді догани, та чи є такий проступок підставою для застосування дисциплінарного стягнення. Також в наказі не зазначено дату та обставини вчинення дисциплінарного проступку. 23 квітня 2018 року на підприємстві проводилась службова перевірка, оформлена актом від цієї ж дати, предметом якої були нібито допущені нею порушення при складанні табелю обліку робочого часу; відсутність належного документування; неповага та образа економіста; ненадання пояснення на вимогу керівництва підприємства щодо відсутності на робочому місці 04 квітня 2018 року; відмова від ознайомленням з протоколом наради від 02 квітня 2018 року; неповернення власної трудової книжки; нетрудові відносини із касиром. Позивач заперечуючи вказані порушення вважала, що ведення нею табелю обліку робочого часу не передбачено посадовою інструкцією чи локальними нормативними актами; закріплення водіїв за тролейбусами відбувається наказом директора, який погоджується із профспілковим комітетом; відмова ознайомитись із протоколом наради є її правом; відповідальність за неповернення трудової книжки не передбачена будь-яким нормативним актом; її взаємини із касиром ОСОБА_2 носять особистий характер і ніякої шкоди підприємству не завдали Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 17 від 24 липня 2018 року обґрунтовані тим, що в наказі не зазначено дисциплінарного проступку, який вона вчинила, не зазначено в чому виявилось порушення, яке стало приводом до застосування дисциплінарних стягнень, а також не зазначено дату та обставини вчинення дисциплінарного проступку. 24 липня 2018 року на підприємстві проводилася службова перевірка, яка оформлена актом від цієї ж дати, предметом якої було встановлення нібито невиконання нею завдання згідно організаційно-розпорядчої вимоги за листом від заступника міського голови № 01-54/1511 від 04 липня 2018 року (надання копій карток кондукторів); неналежне складання проекту наказу (графіку) щодо закріплення водіїв тролейбусів на липень 2018 року та ненадання пояснення за даним фактом, згідно резолюції керівника підприємства до 12 липня 2018 року; складання звітів та оперативного інформування за січень-травень 2018 року не передбачених посадовими обов`язками у зв`язку із відсутністю повноважень, що призвело до спотворення результатів діяльності підприємства; ненадання пояснення до 06 липня 2018 року за резолюцією керівника. Позивач, заперечуючи вказані порушення, вважала, що копії карток обліку роботи кондукторів за 2017 рік та перше півріччя 2018 року були підготовані нею у визначений строк 09 липня 2018 року, але супровідний лист було завізовано юрисконсультом підприємства із запізненням; графік закріплення водіїв тролейбусів на липень 2018 року з усіма необхідними підписами був складений та розміщений на видному місці у диспетчерській; звіти з оперативного інформування за квітень та травень 2018 року були роздруковані на прохання її чоловіка, який є також колегою по роботі, а підписала вона їх механічно, при цьому інформація у звітах є правдивою і відповідає дійсності, а отже ніякої шкоди підприємству не завдано; надання пояснень керівництву підприємства, є її правом і відмова від надання таких пояснень не є порушенням трудової дисципліни. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 грудня 2018 року вказані позови ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Вертюха О. М. за № 206 від 24 квітня 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на начальника ВЕРС КТУ ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Вертюха О. М. за № 417 від 24 липня 2018 року про накладення дисциплінарних стягнень у вигляді попереджень та догани на начальника ВЕРС КТУ - ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ директора КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» Вертюха О. М. за № 71-к від 13 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ВЕРС КТУ із 13 серпня 2018 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених трудовим договором за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ВЕРС КТУ із 13 серпня 2018 року. Стягнуто з КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня 2018 року по 18 вересня 2019 року включно в розмірі 113 905 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що підстав для видання оскаржуваних наказів про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді попередження, догани та звільнення - не встановлено, а відповідачем не доведено наявності таких підстав. Встановивши факт незаконного звільнення позивача, суд поновив її на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 14 серпня 2018 року по день ухвалення рішення у справі. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу директора КТУ Вертюха О. М. залишено без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року залишено без змін. Приймаючи постанову від 10 грудня 2019 року, колегія суддів виходила з того, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги судом відхилені, як такі що спростовані матеріалами справи та переважно зводяться до переоцінки доказів. Короткий зміст вимог касаційної скарги 14 січня 2020 року засобами поштового зв`язку КТУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . При цьому, рішення суду в частині визнання незаконним та скасування наказу директора КТУ № 417 від 24 липня 2018 року про накладення дисциплінарних стягнень у вигляді попереджень та догани, оскаржується лише в частині дисциплінарного стягнення у вигляді догани (пункт 1.3. наказу № 417) Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в справі № 524/7511/18 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій в частині наявності підстав для задоволення позову. Заявник вважає, що суд першої інстанції помилково вказав про відсутність підстав для застосування дисциплінарних стягнень з посиланням на те, що в актах службових перевірок № 1, 3, 8 від 23 квітня, 24 липня, 13 серпня 2018 року не зазначено дій ОСОБА_1 , які призвели до порушення трудової дисципліни, оскільки судом не надана належна оцінка обставинам, які викладені в цих актах. При цьому, заявник зауважує, що саме в названих актах службових перевірок роботодавцем наведено конкретні факти допущених ОСОБА_1 порушень, невиконання або неналежного виконання покладених на неї трудових обов`язків, враховано ступінь тяжкості вчинених проступків і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступки і попередню роботу працівника. Зазначає, що апеляційний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції, не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів апеляційної скарги. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, від 18 вересня 2019 року щодо визнання незаконним та скасування наказу № 417 від 24 липня 2018 року в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді попередження (підпункти 1.1 та 1.2 пункту 1 наказу № 417) в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) справа в цій частині касаційним судом не переглядається. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судами Відповідно до наказу № 85-к від 25 липня 2008 року ОСОБА_1 із 25 липня 2008 року прийнята до КТУ на посаду начальника відділу збору виручки. Наказом по КТУ № 02-к від 06 січня 2009 року ОСОБА_1 із 02 січня 2009 року переведено на посаду начальника ВЕРС. Наказом по КТУ № 101-к від 13 серпня 2012 року ОСОБА_1 із 14 серпня 2012 року переведено на посаду інженера з безпеки руху. Наказом по КТУ № 49-к від 14 червня 2017 року ОСОБА_1 із 12 червня 2017 року переведено на посаду начальника ВЕРС. Наказом директора КТУ № 71-к від 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 13 серпня 2018 року звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статі 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором. Підставою для винесення наказу зазначено акт службової перевірки № 8 від 13 серпня 2018 року. Згідно акту службової перевірки № 8 від 13 серпня 2018 року комісією встановлено наступне: - позивач, на виконання резолюції щодо надання пояснення, написавши на проекті наказу від 02 серпня 2018 року «Про закріплення водіїв» пояснення в довільній формі, здійснила прояв неповаги до керівництва та інших працівників підприємства, внаслідок не надання належним чином оформленого пояснення на адресу керівника підприємства, вчинення на документах з внутрішньої діяльності записів, що виражають, на думку комісії, неповагу та образу (питання № 1); - наказ відповідача № 442 від 31 липня 2018 року «Про закріплення водіїв» був повернутий ОСОБА_1 за резолюцією керівника підприємства для внесення відповідних змін, даний наказ був перероблений позивачем та виданий в іншій редакції від 02 серпня 2018 року, проте не виконувався, оскільки за даними шляхових листів тролейбусів рейси здійснювали водії, які не закріплені в наказі. ОСОБА_1 пояснень по суті не надано. Комісія вважала, що відсутність пояснень та контролю за виконанням наказу є неналежним виконанням трудових обов`язків позивача (питання № 2); - на наряді на 08 серпня 2018 року (вхідний № 27) за резолюцією керівника підприємства здійснено напис наступного змісту: «… що це робота оператора руху…». На думку комісії вчинення таких дії відповідають девіантній поведінці та ненадання пояснень вказаним діям, якими прямо здійснено прояв неповаги до керівництва підприємства, є порушенням трудової дисципліни (питання № 3); - за резолюцією керівництва підприємства на заяві ОСОБА_3 від 07 серпня 2018 року про забезпечення койко-місцем, ОСОБА_1 у термін до 08 серпня 2018 року мала підготувати проект відповіді, проте на заяві вчинила запис в довільній формі щодо викладеного питання, пояснень щодо свої поведінки не надала, що, на думку комісії, є проявом неповаги до керівництва підприємства та порушенням трудової дисципліни (питання № 4); - під час складання проекту наказу від 08 серпня 2018 року «Про покладення обов`язків» в частині зазначення періоду відпустки ОСОБА_1 допущено помилку та проект наказу не погоджено з економістом підприємства. Пояснень з цього приводу не надала, що, на думку комісії, є порушенням звичайних правил при роботі з документами та порушенням трудової дисципліни (питання № 5); - 10 серпня 2018 року ОСОБА_1 відволікала ОСОБА_4 від роботи, що є порушенням трудової дисципліни (питання № 6); - не виконання організаційно-розпорядчих вимог керівництва підприємства щодо надання пояснення з питань внутрішньої діяльності, на думку комісії, є порушенням трудової дисципліни та не виконанням посадових обов`язків ОСОБА_1 (питання № 7). За результатом службової перевірки комісією запропоновано звільнити начальника ВЕРС ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов`язків без поважних причин, покладених на неї трудовим договором. Наказом директора КТУ № 206 від 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за результатами проведеної службової перевірки від 23 квітня 2018 року. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначено акт службової перевірки № 1 від 23 квітня 2018 року. Актом службової перевірки № 1 від 23 квітня 2018 року встановлено: - що згідно службової записки економіста Бозиревої Н. І. № 1 від 05 квітня 2018 року та табелів робочого часу за І квартал 2018 року водії тролейбусів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 мають надурочні часи роботи, що на думку комісії, свідчить про неналежно організовану роботу начальника ВЕРС ОСОБА_1 та порушення останньою трудової дисципліни (питання № 1); - згідно службової записки економіста ОСОБА_9 № 2 від 05 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 проявляє до неї неповагу та ображає, такі дії вчиняються не вперше (питання № 2); - згідно доповідної ОСОБА_10 від 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 відмовилася надати пояснення щодо відсутності на робочому місці 05 квітня 2018 року в період з 14 години до 16 години (питання № 3); - згідно доповідної ОСОБА_10 від 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 відмовилася ознайомитися з протоколом наради від 02 квітня 2018 року (питання № 4); - згідно доповідної Кравцова М. П. від 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 не повертає трудову книжку з 19 грудня 2017 року (питання № 5); - згідно доповідної касира ОСОБА_2 від 13 квітня 2018 року між нею та ОСОБА_1 допущено нетрудові відносини з приводу розміру зарплати (питання № 6). За результатом службової перевірки комісією запропоновано, зокрема притягнути начальника ВЕРС ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Згідно із пунктом 1 наказу директора КТУ № 417 від 24 липня 2018 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення за: 1.1 невиконання завдання в термін до 09 липня 2018 року згідно організаційно-розпорядчої вимоги за листом від заступника міського голови Декусара В. В. № 01-54/1511 від 04 липня 2018 року - у вигляді «попередження»; 1.2 неналежне складання проекту наказу (графіку) щодо закріплення водіїв тролейбусів за липень 2018 року та ненадання пояснення за даним фактом, згідно резолюції керівника підприємства до 12 липня 2018 року - у вигляді «попередження»; 1.3 складання звітів та оперативного інформування за січень-травень 2018 року, не передбачених посадовими обов`язками, у зв`язку із відсутністю повноважень, що призвело до спотворення результатів діяльності підприємства та ненадання пояснення до 06 липня 2018 року за резолюцією керівника підприємства - у вигляді «догани». Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності, зазначено акт службової перевірки № 3 від 24 липня 2018 року. Згідно акту службової перевірки № 3 від 24 липня 2018 року запропоновано за результатами перевірки притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника ВЕРС ОСОБА_1 із застосуванням наступних дисциплінарних стягнень: - за розглядом обставин, визначених в пункті 1.1. оголосити - «попередження»; - за розглядом обставин, визначених в пункті 1.2. оголосити - «попередження»; - за розглядом обставин, визначених в пункті 1.3. оголосити - «догану». Згідно із посадовою інструкцією начальника відділу експлуатації рухомого складу, з якою ОСОБА_1 було ознайомлено 02 січня 2009 року, до її посадових обов`язків, зокрема, входило забезпечення своєчасного випуску технічно-справного рухомого складу та забезпечення його експлуатацію водіями на лінії без порушень правил дорожнього руху, правил експлуатації тролейбуса, правил охорони праці, правил пожежної безпеки тощо; керівництво експлуатацією рухомого складу; керівництво підрозділами відділу - інженером із експлуатації рухомого складу, інструктором по навчанню і практичному водінню, диспетчерським складом, контролерами якості руху, контролерами, водіями, кондукторами, роздавальниками їжі; керівництво і контроль за збором проїзної плати, контроль за дотриманням кондукторами фінансової дисципліни, якістю обслуговування; проведення аналізу регулярності руху рухомого складу, розробка і запровадження в дію заходів по забезпеченню регулярності руху; закріплення водіїв і кондукторів за рухомим складом; керівництво роботою по складанню розкладу руху тролейбусів на лінії; забезпечення виконання наказу-наряду стосовно кількості і запланованих для роботи на лінії тролейбусів; забезпечення якісного обслуговування пасажирів, не допущення скарг на роботу водіїв та кондукторів; участь у перевірці технічного стану рухомого транспорту, веденні технічних журналів тролейбусів; контроль наявності медичних довідок у водіїв, недопущення водіїв, які не пройшли медичний огляд; контроль за дотриманням робітниками виробничої і трудової дисципліни, дотримання правил і норм з охорони праці; робота з підвищення працівниками рівня технічних знань; з пожежної безпеки; участь у розслідуванні нещасних випадків виробничого і невиробничого травматизму, причини їх виявлення тощо; участь у розслідуванні дорожньо-транспортних пригод з вини водіїв, по обриву контактної мережі, тощо. Судами встановлено, що висновки зазначені в актах службової перевірки №№ 1, 3, 8 від 23 квітня, 24 липня, 13 серпня 2018 року не знайшли свого підтвердження, а викладені в них обставини не є порушенням трудової дисципліни та не свідчать про невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за трудовим договором.

Позиція Верховного Суду Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на них трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За правилами статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. У відповідності до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц (провадження № 61-35225св18), від 18 березня 2020 року у справі № 484/2962/17 (провадження № 61-3225св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 757/28453/14-ц (провадження № 61-10309св18), від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд першої інстанції встановив, що висновки викладенні в актах службової перевірки № 1, № 3,№ 8 від 23 квітня, 24 липня, 13 серпня 2018 року, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за наказами № 206, № 417, № 71-к від 24 квітня, 24 липня, 13 серпня 2018 року, не знайшли свого підтвердження, а викладені в них обставини не є порушенням трудової дисципліни та не свідчать про невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за трудовим договором. При цьому, суд виходив з того, що досліджені питання №№ 1, 3, 4, 5, 7 в акті № 8 від 13 серпня 2018 року зводяться до не надання ОСОБА_1 особистих пояснень, що не є порушенням трудової дисципліни. З приводу питання № 2 в зазначеному акті судом зазначено, що вказівка керівника підприємства щодо внесення змін у наказ № 442 від 31 липня 2018 року «Про закріплення водіїв» була виконана позивачем, проте підставою щодо невиконання цього наказу є відсутність інших наказів про перезакріплення водіїв за іншими тролейбусами у зв`язку з відсутністю необхідної кількості водіїв, що не було підставою для притягнення позивача до відповідальності. Щодо питання № 6 в цьому акті, то судом вказано, що 10 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до юрисконсульта підприємства ОСОБА_4 з приводу його зауважень до підготовленого нею проекту наказу від 08 серпня 2018 року «Про покладання виконування обов`язків начальника відділу експлуатації рухомого транспорту», який має підготувати інспектор з кадрових питань, а не позивач як начальник ВЕРС. Тому суд вказав, що вказані обставини не є порушенням трудової дисципліни. Даючи оцінку зазначеним в акті № 1 від 23 квітня 2018 року підставам для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, суд виходив з того, що ведення табелів обліку робочого часу не входить до посадових обов`язків позивача, а порушення режиму роботи та відпочинку водіїв відбувалося у зв`язку з нехваткою на підприємстві водіїв, та за згодою останніх. Відхиляючи доводи відповідача щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, які зазначені в акті № 3 від 24 липня 2018 року, а саме, що нею замість її чоловіка (інженера з безпеки) було підписано звіти про результати діяльності у сфері міського електротранспорту та оперативного інформування по ДТП за січень-травень 2018 року, суд вказав, що ОСОБА_1 дійсно вчинила дії не передбачені її посадовими обов`язками, проте врахував, що інформація у вказаних звітах, підписаних нею повністю відповідає дійсності. За таких обставин суд першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем усупереч вимогам статей 76-83 ЦПК України не доведено наявність обставин, на які він посилається, як на підставу притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за наказами №№ 206, 417, 71-к від 24 квітня, 24 липня, 13 серпня 2018 року. Посилання заявника про те, що судами не надано належної оцінки обставинам, які викладені в актах службових перевірок № 1, 3, 8 від 23 квітня, 24 липня, 13 серпня 2018 року, є необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, з яких вбачається, що судами ґрунтовно досліджені обставини, які викладені в цих актах, та цим обставинам надана відповідна оцінка. Разом з тим аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих висновків судів по суті вирішення спору. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено наявність обставин для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за оскаржуваними наказами. Посилання заявника на те, що апеляційний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції, не навів мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги, є безпідставним, оскільки апеляційний суд достатньо повно аргументував свої висновки в оскарженій постанові. Доводи касаційної скарги загалом аналогічні доводам викладеним у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, встановленими ними обставинами та переважно спрямовані на переоцінку доказів. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ у справі Пономарьов проти України, № 3236/03, § 40). Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно визначились із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління імені Л. Я. Левітана» залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович