Постанова КАС ВС № 805/70/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2020 року м. Київ справа № 805/70/16-а адміністративне провадження № К/9901/27418/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Гончарової І.А., суддів: Олендера І.Я., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (головуючий суддя - Бабіч С.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Василенко Л.А., судді - Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.) у справі №805/70/16-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ: У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, Маріупольська ОДПІ), в якому просив: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Жовтнева ОДПІ) від 11.08.2015 №19808-17, №19816-17 та №19817-17. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Жовтневої ОДПІ від 11.08.2015 № 19808-17, № 19816-17 та № 19817-17, якими ОСОБА_1 визначено суми грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 рік у розмірі 1418,99 грн, 372,38 грн та 523,47 грн відповідно. Вказує, що у податковому повідомленні - рішенні за № 19817-17 від 11.08.15 невірно вказана адреса об`єкта нерухомості, а податковим повідомленням - рішенням від 19.08.15 за № 19808-17 платнику визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на житловий будинок, що не введений в експлуатацію (готовність 86 %). Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що належні йому на праві власності об`єкти нерухомості не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а також зазначили про правильність наведеного контролюючим органом розрахунку сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 рік, визначеного спірними податковими повідомленнями - рішеннями від 11.08.2015 № 19808-17, № 19816-17 та за № 19817-17. Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про протиправність визначення контролюючим органом позивачу сум податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача. 05 вересня 2016 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі. 22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції від 03.10.2017). Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно, позивач є власником: - 12/1000 частин об`єкту нерухомого майна - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа - 688,8 кв.м, житлова площа - 280,1 кв.м); - 1/1 частки об`єкту нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 (загальна площа - 21,5 кв.м, житлова площа - 11,4 кв.м); - 1/1 частки об`єкту нерухомого майна - будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа - 30,24 кв.м, житлова площа - 15,8 кв.м). На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України Жовтнева ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 11.08.2015, якими позивачу визначено суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік, зокрема: №19808-17 на суму 1418,99 грн, № 19816-17 на суму 732,38 грн та №19817-17 на суму 523,47 грн. Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають виходячи з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону. Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України). Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у 2014 році) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтею 4 ПК України визначено основні засади податкового законодавства України. Згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено, що одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення. Підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. Згідно з підпунктом «а» підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниоб`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об`єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи, зокрема, житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Підпунктом 265.2.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до підпункту 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно з підпунктом 265.3.2 пункту 265.3 статті 265 ПК України база оподаткування об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. Згідно з підпунктом 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 ПК база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів; в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Відповідно до підпункту 265.4.2 пункту 265.4 статті 265 ПК України міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати додаткові пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до абзацу першого цього підпункту. Згідно з підпунктом 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 ПК ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах: а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів; б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів; в) 1 відсоток - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв. метрів; г) 2,7 відсотка - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв. метрів. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, до ПК України внесені зміни, зокрема у статті 265: абзац перший підпункту 265.4.2 пункту 265.4 після слів «що перебувають у власності» доповнити словами «фізичних осіб або»; слова «житлова площа» в усіх відмінках замінити словами «загальна площа» у відповідному відмінку. Отже, відповідно до зазначених змін протягом періоду з 01.04.2014 по 31.12.2014 розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не змінився, проте законодавець вніс зміни до бази оподаткування, за якими оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є не житлова площа нерухомості, а її загальна площа. Відповідно, до 31.03.2014 базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, була житлова площа об`єкта житлової нерухомості, у тому числі його часток, а з 01.04.2014 - загальна площа об`єкта житлової нерухомості, у тому числі його часток. Відповідно до підпункту 265.5.1 пункту 265.5 статті 265 ПК України ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Згідно з пунктом 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 України ПК сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Згідно з підпунктами 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України установлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради (період, який передує плановому), плановий період (період, в якому планується встановити місцевий податок) та наступний період (наступним за плановим період), кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі. Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів. Суд касаційної інстанції зазначає, що в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях контролюючого органу відсутні посилання на положення підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України, що свідчить про те, що під час нарахування позивачу грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач керувався відповідним рішенням органу місцевого самоврядування встановлення місцевих податків та зборів. При цьому, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановили обставин щодо прийняття та оприлюднення Маріупольською міською радою Донецької області відповідного рішення про встановлення місцевих податків та зборів у м. Маріуполі, на підставі якого контролюючим органом здійснено донарахування платнику грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Не з`ясували, чи не порушують дії Жовтневої ОДПІ щодо визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік (на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування), закріпленого у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України принципу стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. За відсутності встановлення судами попередніх інстанцій викладених вище обставин, Верховний Суд позбавлений можливості надати правову оцінку правомірності/протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого орагну, якими позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік. За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки судами не забезпечено повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд. Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у цій постанові і відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень тощо. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року скасувати. Справу №805/70/16-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер С.С. Пасічник