Постанова 4857 № 380/3846/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/3846/20 пров. № А/857/13533/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Онишкевича Т.В., Шевчук С.М., секретаря судового засідання Смолинця А.В., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гулик А.Г.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 10 год. 51 хв. 09 вересня 2020 року, повне судове рішення складено 14 вересня 2020 року, у справі №380/3846/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 21.05.2020 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, просила: - визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області по нарахуванню ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період з січня 2017 року по липень 2019 року та зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ; - стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачені суми єдиного соціального внеску для самозайнятої особи адвоката у розмірі 18280,00 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період з січня 2017 року по липень 2019 року; зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області сформувати висновок за формою згідно з додатком 2 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №6 від 16.01.2016 та розрахунковий документ на повернення ОСОБА_1 коштів у розмірі 18 280,00 грн та направити його відповідному органу казначейської служби. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Суд першої інстанції вказав, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає. Суд першої інстанції зазначив, що у контролюючого органу відсутні повноваження за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Суд першої інстанції вказав, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою, Закон України № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суми самостійного визначення бази нарахування ЄСВ платниками, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або інвалідами, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Скаржник вказує, що на момент подання позивачем заяви про повернення помилково сплачених коштів, згідно з карточки особового рахунку платника відсутня надлишково сплачена сума єдиного внеску, яка підлягає поверненню, тобто відсутнє настання обов`язкової умови за яких кошти можуть бути поверненні. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 22.06.2006 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису №24000000000000777, види діяльності за КВЕД є 49.31 «Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення», 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування», 73.20 «Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки», 69.10 «Діяльність у сфері права». Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 22.06.2006 ОСОБА_1 взята на облік платника податків у контролюючих органах 22.06.2006 за №105/29-0. Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1322, виданого на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.03.2008 № 3, ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю. Відповідно до довідки Кам`янка-Бузького управління Пенсійного фонду України Львівської області від 16.02.2017 року № 715/02-17 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю та отримує пенсію по інвалідності третьої групи загального захворювання з 12.01.2016 по 31.01.2018. На час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 отримувала пенсію по інвалідності третьої групи загального захворювання. 07.11.2018 Головне управління ДФС у Львівській області винесло податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2818-25, відповідно до якої ОСОБА_1 повинна сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 14 894,00 грн., яка виникла станом на 31.10.2018. 20.03.2019 Червоноградське управління Головного управління ДФС у Львівській області прийняло рішення № 0026705313 про застосування до позивача штрафу у розмірі 2 978,86 грн за період з 20.04.2018 по 16.01.2019 та пені у розмірі 3 268,15 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до платіжних доручень від 16.01.2019 № 10031711, від 18.01.2020 № 1128 ОСОБА_1 сплатила єдиний соціальний внесок у розмірі 18 280,00 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 у справі №1.380.2019.001847, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019, задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу від 07.11.2018 №Ф-2818-25; визнано протиправним та скасовано рішення Червоноградського управління ГУ ДФС у Львівській області від 20.03.2019 №0026705313 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. ОСОБА_1 звернулася до Червоноградського управління ГУ ДПС у Львівській області із заявою від 17.02.2020 про перерахування надміру або помилково сплачених коштів. Листом від 27.02.2020 № 13250/10/58.6-22 Червоноградське управління ГУ ДПС у Львівській області повідомило ОСОБА_1 про те, що вказана заява залишається без задоволення, у зв`язку з невідповідністю заяви формі, визначеній у додатку 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6. 28.02.2020 ОСОБА_1 повторно направила у Червоноградське управління ГУ ДПС у Львівській області заяву про перерахування надміру або помилково сплачених коштів на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2019. Листом Червоноградського управління ГУ ДПС у Львівській області від 16.03.2020 №12510/10/58.6-22 повідомлено ОСОБА_1 , що подана заява залишається без задоволення, у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску в картці особового рахунку позивача по коду 71040000 АІС «Податковий блок». Листом Червоноградського управління ГУ ДПС у Львівській області від 16.04.2020 №16854/10/58.6-22 повідомлено ОСОБА_1 , що вимога про сплату богу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-2818-25 та рішення Червоноградського управління ГУ ДПС у Львівській області 20.03.2019 №0026705313 скасовані. 19.03.2020 ОСОБА_1 направила скаргу у ДПС України, просила скасувати безпідставне нарахування єдиного внеску у період охоплений вимогою про сплату богу (недоїмки) №Ф-2818-25 та повідомити про таке скасування, повернути безпідставно сплачені на вимогу працівників ДФС кошти ЄСВ в сумі 18 280 грн. ДПС України 28.04.2020 прийняло рішення № 14673/6199-0008060106 про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском строку подання такої. Вважаючи, що податковий обов`язок щодо сплати спірної суми єдиного внеску відсутній, здійснено оплату незаконно нарахованих сум ЄСВ, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2464-VI). Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (п.1); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п.5). Особи, зазначені у пунктах 4 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 4 Закону №2464-VI). Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, фізична особа - підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом № 2464-VI не передбачено порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Відповідно до долученого до матеріалів справи листа ГУ ДПС у Львівській області від 15.07.2020 ОСОБА_1 згідно з реєстраційних даних ІТС «Податковий блок» як фізична особа-підприємець перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області, Червоноградське управління, Кам`янка-Бузьке ДПІ з 22.06.2006 як платник за основним місцем обліку. У період з 22.06.2006 по 04.12.2012 перебувала на загальній системі оподаткування, з 05.12.2012 як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування (платника єдиного податку ІІІ група). З 31.03.2016 ФОП ОСОБА_1 згідно з поданою заявою від 31.03.2016 за ф. №5-ОПП з позначкою «Зміни», встановлено ознаку незалежної професійної діяльності. Згідно з службовим дописом від 17.07.2020, поданим за підписом начальника Червоноградського управління ГУ ДПС у Львівській області, станом на 07.11.2018 згідно з даними ІКП ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковувався борг в сумі 14 894,28 грн. Станом на день надання інформації в ІКП ІС «Податковий Блок» ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 рахується заборгованість в сумі 907,58 грн. Частинами 1, 2 статті 5 Закону №2464-VI встановлено, що взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 20.08.2019 у справі №1.380.2019.001847, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019, задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, а саме: визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу від 07.11.2018 №Ф-2818-25; визнав протиправним та скасував рішення Червоноградського управління ГУ ДФС у Львівській області від 20.03.2019 №0026705313 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. У вказаному рішенні суд вказав, що позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами здійснення діяльності, як фізична особа - підприємець не здійснює, відповідно доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, тому визначена в оскарженій вимозі Головного управління ДФС у Львівській області сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача. Оскільки позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, взятий на податковий облік як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, веде єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець ІІІ групи єдиного податку із зареєстрованими видами діяльності, до неї не можуть застосовуватись положення частини 3 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». При цьому, суд першої інстанції у справі №1.380.2019.001847 наголосив, що ФОП ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Також суд першої інстанції у рішенні від 20.08.2019 у справі №1.380.2019.001847 вказав, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно статті 178 ПК України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства та коли здійснювана такою особою підприємницька діяльність на спрощеній системі оподаткування відрізняється за видом діяльності від незалежної професійної діяльності. Відповідно до статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач нарахував до сплати 20112,84 грн єдиного внеску, а саме: 19.04.2018 - 2457,00 грн, 02.05.2018 - 8448,00 грн, 19.07.2018 - 2457,18 грн, 19.10.2018 - 2457,18 грн, 21.01.2019 - 2457,18 грн, 19.07.2019 - 1836,12 грн. У листі від 16.04.2020 №16854/10/58.6-22 ГУ ДПС у Львівській області повідомило позивача про те, що вимога про сплату богу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-2818-25 та рішення Червоноградського управління ГУ ДПС у Львівській області 20.03.2019 №0026705313 скасовані, однак, як встановлено судом першої інстанції, суми охоплені такою вимогою не виведені з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а відповідач продовжував нараховувати єдиний соціальний внесок після винесення вимоги про сплату богу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-2818-25. За встановлених обставин, оскільки позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, скаржником належними та допустимими доказами не спростовано, що позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, взятий на податковий облік як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, веде єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець ІІІ групи єдиного податку із зареєстрованими видами діяльності, має право на пільги, встановлені частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності нарахування позивачу єдиного соціального внеску за період з січня 2017 року по липень 2019 року та з метою повного та ефективного захисту прав позивача зобов`язав Головне управління ДПС у Львівській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 . Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області на користь позивача сплачених сум єдиного соціального внеску для самозайнятої особи адвоката у розмірі 18280,00 грн, то суд першої інстанції, за наявності правових підстав для повернення позивачу вказаних коштів та з врахуванням положень Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6, дійшов вірного висновку щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області сформувати висновок за формою згідно з додатком 2 до вказаного Порядку та розрахунковий документ на повернення позивачу коштів у розмірі 18280,00 грн та направити такий відповідному органу казначейської служби. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. В силу приписів статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності дій відповідача, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі №380/3846/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Т. В. Онишкевич С. М. Шевчук Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 21.12.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України