Постанова 4875 № Б-23/75-02 (910/6869/16)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" грудня 2020 р. Справа № Б-23/75-02 (910/6869/16) Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М. при секретарі Пархоменко О.В. за участю: позивача - адвокат Сивак А.Ю., посвідчення №1359 від 14.11.2005 року; довіреність б/н від 10.01.2018 року; відповідача - адвокат Лисенко В.О., свідоцтво №3420 від 26.05.2010 року №3420; довіреність від 17.05.2019 року №14-202; договір від 22.04.2019 року №14/424/19; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Петрук Я.Ю. (вх. №2561Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі №Б-23/75-02 (№910/6869/16), ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Усатий В.О.), повний текст якого складено 31.08.2020 року за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки до відповідача Публічного акціонерного товариства АТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ про визнання правочину частково недійсним в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" ВСТАНОВИЛА: 04.07.2016 року Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" № 01-12/2160 від 27.12.2013 року в частині припинення зобов`язань ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" за договором про відступлення права вимоги № 14/6335/13 від 27.12.2013 року на суму 46 027 619, 42 грн. та зобов`язань ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором №14/2262/11 від 30.09.2011 року на суму пені - 10 886 099,66 грн., штрафу - 7 872 494, 52 грн.; за договором №346-БО від 02.07.2012 року на суму пені - 3 679 302, 85 грн., штрафу - 3 483 808, 55 грн.; за договором №13/3040-БО-32 від 28.12.2012 року на суму пені - 6 414 343, 36 грн.; за договором №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року на суму пені- 9 583 435,57 грн.; за договором №620-ПР від 28.12.2012 року на суму пені- 1 836 214,03 грн., штрафу - 2 271 920,88 грн.; всього на загальну суму 46 027 619, 42 грн.; стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь позивача 1 378,00 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви. Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року матеріали справи №910/6869/16 за позовом ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання правочину недійсним направлено за підсудністю до господарського суду Харківської області. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року у справі №910/6869/16 ухвалу господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2016 року у справі №910/6869/16 касаційну скаргу ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" залишено без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року залишено без змін. Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2002 року у справі №Б-23/75-02 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5". Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2014 року у справі №Б-23/75-02 продовжено термін проведення підготовчого засідання до 01.01.2016 року та відкладено розгляд справи на 09.02.2016 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2016 року у справі №Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19) провадження у справі зупинено, матеріали справи про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" направлено до Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на досудове розслідування в порядку ст.214 КПК України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2020 року прийнято справу №910/6869/16 до розгляду в межах справи №Б-23/75-02 про банкрутство Акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання. Рішенням господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі №Б-23/75-02 (№910/6869/16) позовні вимоги ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" задоволено; визнано недійсним правочин зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" № 01-12/2160 від 27.12.2013 року в частині припинення зобов`язань ПАТ "НАК Нафтогаз" перед ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" за договором про відступлення права вимоги № 14/6335/13 від 27.12.2013 року на суму 46 027 619,42 грн. та зобов`язань ПАТ "Харківська суму пені 10 886 099,66 грн.; штрафу 7 872 494,52 грн.; за договором № 346-БО від 02.07.2012 року на суму пені - 3 679 302,85 грн., штрафу - 3 483 808,55 грн.; за договором № 13/3040-БО-32 від 28.12.2012 року на суму пені - 6 414 343,36 грн.; за договором № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року на суму пені - 9 583 435,57 грн.; за договором № 620-ПР від 28.12.2012 року на суму пені - 1 836 214,03 грн., штрафу - 2 271 920,88 грн.; всього на загальну суму 46 027 619,42 грн.; стягнуто з АТ "НАК Нафтогаз України" на користь ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 1378,00 грн. судового збору за звернення з позовом у справі. Представник Публічного акціонерного товариства АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвокат Петрук Я.Ю. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; витрати по сплаті судового збору покласти на позивача. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує таке. У бухгалтерському обліку компанії відображено дебіторську заборгованість ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" у сумі 46 027 619,42 грн., сформовану за рахунок нарахованих та визнаних останньою штрафних санкцій (штраф, пеня), а також укладення правочину щодо зарахування зустрічної однорідної вимоги на суму 675 261 102,24 грн., в тому числі 46 027 619,42 грн. Місцевим господарським судом вірно встановлено, що ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" не належно виконувало умови договорів купівлі - продажу природного газу, укладених з АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо своєчасного розрахунку; матеріали справи містять лист ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" від 27.12.2013 року №01-12/2159, за яким позивач визнав право АТ "НАК "Нафтогаз України" на нарахування пені та штрафу, право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України та визнано заявлені вимоги повністю, а саме щодо сплати основного боргу в сумі 534 621 147,65 грн., штрафні санкції в сумі 46 027 619,42 грн., 3% річних та інфляційні втрати в сумі 13 093 780,24 грн., втім господарським судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки вказаним нормам права, а також наведеним відповідачем доказам та аргументам. Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі №922/1852/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №905/1227/17. За змістом ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Дія мораторію на стягнення пені та штрафу з позивача на користь відповідача, який є поточним кредитором, не поширюється. Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 06.01.2007 року у справі за позовом ЗАТ "Дарна" до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 07.07.2005 року №003372301/0 та рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На момент здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви позивача про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог №01-12/2160 від 27.12.2013 року у відповідача була наявна зустрічна вимога до позивача у розмірі 46 027 619,42 грн., висновки господарського суду першої інстанції про протилежне є необґрунтованими, що свідчить про те, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення невірно застосовано положення частини 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки у даному випадку суд не повинен був застосовувати положення вказаної норми права, враховуючи, що зобов`язання позивача перед відповідачем по сплаті поставлених обсягів природного газу мають поточний характер, а АТ "НАК "Нафтогаз України" є поточним кредитором. Оскаржуваний правочин не суперечить, як положенням ст. 203 ЦК України, ст. 207 ГК України, так і іншим вимогам чинного законодавства України та у подальшому був схвалений позивачем. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 28.02.2021 року. Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.10.2020 року, на підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду №30 від 26.11.2010 року, з наступними змінами, для розгляду даної справи визначено суддю - доповідача Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 року апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Петрук Я.Ю. на рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 28.10.2020 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№10378), з доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яку, разом з додатками долучено до матеріалів справи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 року клопотання представника Публічного акціонерного товариства АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Петрук Я.Ю. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Петрук Я.Ю. на рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі №Б-23/75-02 (№910/6869/16); позивачу встановлено строк до 16.11.2020 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Петрук Я.Ю. до розгляду на "25" листопада 2020 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі зупинено та роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon". 13.11.2020 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11066), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що є вірним висновок місцевого господарського суду про те, що спірний правочин від 27.12.2013 року порушує встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок, надає перевагу одному суб`єкту господарювання перед іншими, створює правову невизначеність та нерівність суб`єктів господарювання. 16.11.2020 року електронною поштою на адресу суду від представника АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Лисенко В.О. надійшла заява (вх.№3777, вх.№11189) про його участь в судовому засіданні, призначеному на 25.11.2020 року о 10:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 року задоволено клопотання представника АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Лисенко В.О. про його участь в судовому засіданні, призначеному на "25" листопада 2020 року об 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву; судове засідання, призначене на 25.11.2020 року о 10:30 год. ухвалено провести за участі особи, представника АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Лисенко В.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 року, у зв`язку з відпусткою судді Шутенко І.А., на підставі п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Дучал Н.М. 24.11.2020 року на адресу суду, електронною поштою (вх.№11537, вх.№3887) від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній просить здійснювати розгляд справи з урахуванням висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №826/3106/18, рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, які долучено до матеріалів справи, в обґрунтування яких вказує на те, що мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну, поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. У судовому засіданні 25.11.2020 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі; представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 року, для забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, враховуючи зміну складу колегії суддів та додатково подані відповідачем письмові пояснення, оголошено перерву у розгляді справи до "16" грудня 2020 року о 10:30 год., явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; судове засідання у справі, призначене на 16.12.2020 року о 10:30 год. ухвалено провести за участі особи, представника АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Лисенко В.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника. У судовому засіданні 16.12.2020 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2020 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України"). Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне. Між ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та АТ НАК "Нафтогаз України" укладені договори купівлі-продажу природного газу: від 30.09.2011 року № 14/2262/11; від 24.01.2012 року №107/12-БО-31; №108/12-ПР; від 02.07.2012 року; № 346-БО, № 347-ПР від 28.12.2012 № 13/3040-БО 32; № 620-ПР. У зв`язку з неналежним виконанням ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" взятих на себе за вказаними договорами зобов`язань АТ НАК "Нафтогаз України" нараховано, крім іншого, штраф та пеню та направлено 27.12.2012 року ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" вимогу про оплату, в тому числі, штрафних санкцій. Листом від 19.12.2013 року № 01-12/2094 ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" звернулось до АТ "НАК Нафтогаз України" з пропозицією розглянути питання укладення договорів відступлення прав вимоги, за якими ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" передає заборгованість КП "Харківські теплові мережі" на користь НАК "Нафтогаз України". За результатами розгляду вказаного питання на засіданні правління НАК "Нафтогаз України" прийняте рішення, оформлене протоколом №183 від 27.12.2013 року погодитись з пропозиціями ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" щодо укладення договорів відступлення права вимоги, за якими ПАТ" Харківська ТЕЦ-5" передає заборгованість 2001-2013 років КП "Харківські теплові мережі" на користь НАК "Нафтогаз України" за умови визнання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" заборгованості перед Компанією за природний газ за вказаними договорами у повному обсязі, у тому числі в частині нарахованих Компанією неустойки, процентів річних та інфляційних втрат. 27.12.2013 року ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" складено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №01-12/2160, у якій вказано на наявність станом на 27.12.2013 року - 940 402 879,65 грн. заборгованості позивача перед відповідачем за наступними договорами: №14/2262/11 від 30.09.2011 року - на суму основного боргу 76 666 752,00 грн., пеня - 10 886 099,66 грн.; 3% річних - 4 209 579,10 грн., в т.ч. 726 515,08 грн. за рішенням суду від 26.11.2012 року у справі № 5023/2764/12; штраф - 7 872 494,52 грн., інфляційні втрати 784 268,58 грн. , в т.ч. 564 003,05 грн. за рішенням суду від 26.11.2012 року у справі № 5023/2764/12; судовий збір - 49 124,56 грн., в т.ч.: 47 161,53 грн. за рішенням суду від 26.11.2012 року у справі № 5023/2764/12, 1 389,53 грн. за рішенням суду від 23.04.2013 року у справі № 5023/2764/12, 573,50 грн. за рішенням суду від 05.09.2013 року у справі №922/1302/13; № 14/2278/11 від 30.09.2011 року на суму 3% річних - 47 467,47 грн. за рішенням суду від 26.11.2012 року у справі № 5023/2765/12, інфляційні втрати - 68 397,09 грн. за рішенням суду від 26.11.2012 року у справі № 5023/2765/12; №107/12-БО-31 від 24.01.2012 року на суму основного боргу 33 690 895,11 грн., 3% річних - 1 837 333,31 грн., в т.ч. 1 070 288,55 грн. за рішенням суду від 29.05.2013 року у справі №922/1377/13, судовий збір - 55 446,35 грн., за рішенням суду від 29.05.2013 року у справі №922/1377/13; №108/12-ПР від 24.01.2012 року на суму основного боргу 92 215 548,25 грн., 3% річних - 4 107 835,68 грн., в т.ч.: 2 008 352,93 грн. за рішенням суду від 30.07.2013 року у справі № 922/938/13-г, судовий збір - 59 267,78 грн. за рішенням суду від 30.07.2013 року у справі № 922/938/13-г; №346-БО від 02.07.2012 року на суму основного боргу 49 768 693,53 грн., пеня - 3 679 302,85 грн., 3% річних - 1 374 110,72 грн., штраф - 3 483 808,55 грн., інфляційні втрати - 139 539,52 грн., судовий збір - 573,50 грн. за рішенням суду від 08.07.2013 року у справі №922/1303/13; № 347-ПР від 02.07.2012 року на суму 3% річних - 1 196,48 грн. та судового збору 286,75 грн. за рішенням суду від 27.03.2013 року у справі №922/939/13-Г; № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року на суму основного боргу 203 482 584,80 грн., пеня - 9 583 435,57 грн., 3% річних - 2 695 246,42 грн., інфляційні втрати - 15 157,92 грн., судовий збір - 286,75 грн. за рішенням суду від 23.07.2013 року у справі №922/1358/13; №13/3040-БО-32 від 28.12.2012 року на суму основного боргу 120 097 493,78 грн., пеня - 6 414 343,36 грн., 3% річних - 1 873 324,15 грн., інфляційні втрати - 12 185,78 грн.; №620-ПР від 28.12.2012 року на суму основного боргу 300 708 306,18 грн., пеня - 1 836 214,03 грн., 3% річних - 399 142,76 грн., штраф - 2 271 920,88 грн., інфляційні втрати - 15 215,91 грн. Також, позивачем вказано про наявність станом на 27.12.2013 року - 675 261 102,24 грн. заборгованості відповідача перед позивачем за наступними договорами відступлення права вимоги: №14/6338/13 від 27.12.2013 року на суму 877 207,72 грн.;№ 14/6333/13 від 27.12.2013 року на суму 1 024 232,49 грн.;№ 14/6339/13 від 27.12.2013 року на суму 11 457 117,23 грн.; №14/6331/13 від 27.12.2013 року на суму 12 632 087,66 грн.; № 14/6337/13 від 27.12.2013 року на суму 2 776 776,77 грн.; №14/6334/13 від 27.12.2013 року на суму 20 547 072,56 грн.; № 14/6328/13 від 27.12.2013 року на суму 811 869,85 грн.; №14/6330/13 від 27.12.2013 року на суму 5 553 066,74 грн.; №14/6325/13 від 27.12.2013 року на суму 80 296 964,69 грн.; № 14/6332/13 від 27.12.2013 року на суму 3 176 884,99 грн.; № 14/6326/13 від 27.12.2013 року на суму 9 033 518,64 грн.; №14/6327/13 від 27.12.2013 року на суму 427 446,75 грн.; №14/6329/13 від 27.12.2013 року на суму 43 182 510,81 грн.; №14/6340/13 від 27.12.2013 року на суму 41 631 872,41 грн.; №14/6336/13 від 27.12.2013 року на суму 165 214 943,65 грн.; №14/6335/13 від 27.12.2013 року на суму 276 617 529,28 грн. ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" заявлено про повне припинення зарахуванням зобов`язання перед відповідачем за наступними договорами: №14/2262/11 від 30.09.2011 року - на суму основного боргу 76 666 752,00 грн., пеня - 10 886 099,66 грн.; 3% річних - 4 209 579,10 грн., в тому числі 726 515,08 грн. за рішенням суду від 26.11.2012 року у справі № 5023/2764/12; штраф - 7 872 494,52 грн., інфляційні втрати 784 268,58 грн., в тому числі 564 003,05 грн. за рішенням суду від 26.11.2012 року у справі № 5023/2764/12; судовий збір - 49 124,56 грн., в т.ч.: 47 161,53 грн. за рішенням суду від 26.11.2012 року у справі № 5023/2764/12, 1 389,53 грн. за рішенням суду від 23.04.2013 року у справі № 5023/2764/12, 573,50 грн. за рішенням суду від 05.09.2013 року у справі №922/1302/13; № 14/2278/11 від 30.09.2011 року на суму 3% річних - 47 467,47 грн. за рішенням суду від 26.11.2012 року у справі № 5023/2765/12, інфляційні втрати - 68 397,09 грн. за рішенням суду від 26.11.2012 року у справі № 5023/2765/12; №107/12-БО-31 від 24.01.2012 року на суму основного боргу 33 690 895,11 грн., 3% річних - 1 837 333,31 грн., в тому числі 1 070 288,55 грн. за рішенням суду від 29.05.2013 року у справі №922/1377/13, судовий збір - 55 446,35 грн., за рішенням суду від 29.05.2013 року у справі №922/1377/13; № 108/12-ПР від 24.01.2012 року на суму основного боргу 92 215 548,25 грн., 3% річних- 4 107 835,68 грн., в тому числі: 2 008 352,93 грн. за рішенням суду від 30.07.2013 року у справі № 922/938/13-г, судовий збір - 59 267,78 грн. за рішенням суду від 30.07.2013 року у справі № 922/938/13-г; № 346-БО від 02.07.2012 року на суму основного боргу 49 768 693,53 грн., пеня - 3 679 302,85 грн., 3% річних - 1 374 110,72 грн., штраф - 3 483 808,55 грн., інфляційні втрати - 139 539,52 грн., судовий збір - 573,50 грн. за рішенням суду від 08.07.2013 року у справі №922/1303/13; №347-ПР від 02.07.2012 року на суму 3% річних - 1 196,48 грн. та судового збору 286,75 грн. за рішенням суду від 27.03.2013 року у справі №922/939/13-Г; №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року на суму основного боргу 203 482 584,80 грн., пеня - 9 583 435,57 грн., 3% річних - 2 695 246,42 грн., інфляційні втрати - 15 157,92 грн., судовий збір - 286,75 грн. за рішенням суду від 23.07.2013 року у справі №922/1358/13; №13/3040-БО-32 від 28.12.2012 року на суму основного боргу 120 097 493,78 грн., пеня - 6 414 343,36 грн., 3% річних - 1 873 324,15 грн., інфляційні втрати - 12 185,78 грн., а також часткове припинення зарахуванням зобов`язання перед відповідачем за наступними договорами: № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року на суму основного боргу 150 725 752,40 грн., пеня - 9 583 435,57 грн., 3% річних - 2 695 246,42 грн., інфляційні втрати - 15 157,92 грн., судовий збір - 286,75 грн. за рішенням суду від 23.07.2013 року у справі №922/1358/13; №620-ПР від 28.12.2012 року на суму основного боргу 88 323 361,17 грн., пеня - 1 836 214,03 грн., 3% річних - 399 142,76 грн., штраф - 2 271 920,88 грн., інфляційні втрати - 15 215,91 грн.; всього на суму 675 261 102,24 грн. шляхом зарахування зустрічних зобов`язань відповідача за вказаними договорами відступлення права вимоги. Заява про зарахування направлена ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на адресу АТ НАК "Нафтогаз України" та зареєстрована за вхідним реєстраційним №6905/25-13 від 27.12.2013 року. Листом № 01-12/2158 від 27.12.2013 року, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" визнано в повному обсязі вимоги НАК "Нафтогаз України" про сплату заборгованості № 26-6825/1.5-13, № 26-6826/1.5-13, № 26-6827/1.5-13, № 26-6828/1.5-13, № 26-6829/1.5-13 від 27.12.2013 року, в тому числі в частині нарахувань неустойки (штрафу, пені) на загальну суму 46 027 619,42 грн. Листом №01-12/2159 від 27.12.2013 року ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" визнано в повному обсязі претензії НАК "Нафтогаз України" про сплату заборгованості № 26-6832/1.5.-13, № 26-6833/1.5.-13, № 26-6834/1.5.-13, № 26-6835/1.5.-13, № 26-6836/1.5.-13 від 27.12.2013, в тому числі в частині нарахувань неустойки (штрафу, пені) на загальну суму 46 027 619,42 грн. Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив визнати недійсним правочин зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" №01-12/2160 від 27.12.2013 року в частині припинення зобов`язань ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" за договором про відступлення права вимоги №14/6335/13 від 27.12.2013 року на суму 46 027 619, 42 грн. та зобов`язань ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором №14/2262/11 від 30.09.2011 року на суму пені - 10 886 099,66 грн, штрафу - 7 872 494, 52 грн.; за договором №346-БО від 02.07.2012 року на суму пені - 3 679 302, 85 грн., штрафу - 3 483 808, 55 грн.; за договором №13/3040-БО-32 від 28.12.2012 року на суму пені - 6 414 343, 36 грн.; за договором №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року на суму пені - 9 583 435,57 грн.; за договором №620-ПР від 28.12.2012 року на суму пені - 1 836 214,03 грн., штрафу - 2 271 920,88 грн.; всього на загальну суму 46 027 619, 42 грн. Позивач вказує на те, що відповідач неправомірно здійснив нарахування штрафу та пені під час дії мораторію, тому односторонній правочин, вчинений ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", яким визнані нараховані НАК "Нафтогаз України" штраф та пеня, суперечить вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України та має бути визнаний недійсним. 25.08.2020 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище. Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За своєю правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду. За змістом ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Згідно ч. 1 ст. 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено положеннями ст. 602 ЦК України, відповідно до якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом. З правового аналізу положень ст. 601 ЦК України слідує, що спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку. В свою чергу характер зобов`язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони. За змістом ч. 1, 3, 5 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Отже, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов`язків призводить волевиявлення одного суб`єкта цивільного права. Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №905/1227/17, де, між іншим, вказано на те, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Положеннями ч. 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Так, сторонами не заперечується те, що ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" не належно виконувались умови договорів купівлі-продажу природного газу щодо своєчасного розрахунку та на підставі вказаного НАК "Нафтогаз України", крім іншого, нараховані штраф та пеня та направлені на адресу ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" відповідні вимоги про їх оплату. Посилання апелянта на те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання боржником зобов`язань перед конкурсними кредиторами та не поширюється на стягнення пені з відповідача на користь позивача, який є поточним кредитором, оскільки, на думку апелянта, заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2013 році, тобто вже після порушення справи про банкрутство відповідача, не приймаються, з огляду на таке. Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року порушено провадження у справі №Б-23/75-02 про банкрутство Державного підприємства "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; в процесі розгляду справи про банкрутство назва боржника змінювалася. Справу про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (змінена назва ДП "Харківська ТЕЦ-5" порушено до набрання чинності змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року №4212-VI та постанову про визнання боржника банкрутом на час звернення позивача з позовом у даній справі не прийнято, тому застосуванню підлягає попередня редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань. Положення ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов`язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов`язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №922/2781/18 та від 04.03.2020 року у справі №922/1852/19, де, зокрема, вказано на те, що не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №826/3106/18, де, зокрема, вказано на те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника; боржник, щодо якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій; за поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, не приймаються, з огляду на таке. Так, мораторій на задоволення вимог кредиторів введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року не передбачав його дію тільки щодо конкурсної заборгованості. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2011 року у справі №Б-23/75-02 роз`яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеня), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію за винятком вимог, передбачених в ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, за наявності чинної ухвали господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року (якою введено мораторій) та ухвали господарського суду Харківської області від 28.04.2011 року (якою було роз`яснено відповідну ухвалу), нарахування пені в період дії мораторію є неправомірним. Отже, нарахування штрафу та пені прямо заборонено Законом, в редакції чинній на момент введення мораторію, ухвалою суду про введення такого мораторію. А за таких обставин, не приймаються і аргументи апелянта щодо врахування вимог абз. 2 п. 5.4. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де зазначено на те, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, авторської винагороди (ч. 6 та 24 ст. 1, ч. 6 ст. 12 Закону та так само посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.01.2007 року у справі за позовом ЗАТ "Дарна" до ДПІ у Деснянському районі м. Києва. А отже, господарський суд першої інстанції вірно встановив, що НАК "Нафтогаз України" безпідставно та всупереч імперативним положенням абз. 24 ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство нараховано 10 886 099,66 грн. пені та 7 872 494,52 грн. штрафу за договором №14/2262/11 від 30.09.2011 року, 3 679 302,85 грн. пені та 3 483 808,55 грн. штрафу за договором №346-БО від 02.07.2012 року, 6 414 343,36 грн. пені за договором №13/3040-БО-32 від 28.12.2012 року, 9 583 435,57 грн. пені за договором №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року 1 836 214,03 грн. пені та 2 271 920,88 грн. штрафу за договором №620-ПР від 28.12.2012 року, всього на загальну суму 46 027 619,42 грн. в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № Б-23/75-02. Таким чином, місцевий господарський суд вірно вказав на те, що в момент здійснення зарахування листом позивача №01-12/2160 від 27.12.2013 року у відповідача в цій частині була відсутня зустрічна вимога. Під час дії мораторію не може надаватись перевага одному суб`єкту господарювання над іншими. Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що є чітко визначений чинним законодавством порядок задоволення вимог кредиторів, вчинення спірного у даній справі правочину, відповідно до якого ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" визнано та здійснено зарахування та фактично задоволено вимоги нарахованих штрафу та пені, які, відповідно до вказаних положень Закону та чинних ухвал суду, не могли бути нараховані НАК "Нафтогаз України" порушує встановлений Законом порядок та надає перевагу одному суб`єкту господарювання перед іншими, порушення таких вимог Закону створює правову невизначеність та нерівність суб`єктів господарювання, що є неприпустимим. Вчинення вказаного правочину порушує, також, права ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", оскільки в процедурі банкрутства діють умови та обмеження, які направлені на створення можливостей боржнику відновити платоспроможність та умов для задоволення вимог кредиторів. Натомість, безпідставне нарахування штрафних санкцій та їх задоволення боржником всупереч дії мораторію суперечить самій суті мети процедури банкрутства. За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірний правочин в частині визнання штрафу та пені та здійснення зустрічного зарахування цих сум не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, абз. 24 ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство та правомірно задовольнив позовні вимоги. Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року) Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року). Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Петрук Я.Ю. (вх. №2561Х/1-18) залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року у справі №Б-23/75-02 (№910/6869/16) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21.12.2020 року. Головуюча суддя О.І. Терещенко Суддя В.І. Сіверін Суддя Н.М. Дучал