Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/9697/20

Справа № 127/9697/20 Провадження № 22-ц/801/1900/2020 Категорія: 47 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2020 рокуСправа № 127/9697/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2020 року, ухвалене суддею Сичуком М.М. в м. Вінниці, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Вінницької митниці ДФС про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативнорозшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та відшкодування витрат за надання юридичної допомоги, встановив: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, на його користь в порядку відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду моральну шкоду у розмірі 14 169,00 грн та суму сплаченим ним за надання юридичної допомоги у розмірі 90 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.04.2019 відносно нього було складено протокол про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України, а саме переміщення товарів через митний кордон України з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2019, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01.08.2019, закрито провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Посилаючись на ч. 1 ст. 1176 ЦК України, позивач зазначив, що він перебував у статусі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з 01 квітня 2019 року (дата складання протоколу про порушення митних правил) по 01 серпня 2019 року (дата винесення Вінницьким апеляційним судом постанови у справі № 127/14999/19), тобто протягом трьох місяців. Законодавством встановлений мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який становить 14 169,00 грн із розрахунку 3 календарні місяці перебування у статусі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності х 4723,00 (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020). Також у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності з метою отримання належної юридичної допомоги ОСОБА_1 звернувся до адвоката Балтака Д.О., з яким були укладені відповідні договори про надання правової допомоги. В рамках виконання взятих на себе зобов`язань по наданню правової допомоги згідно умов вищенаведених договорів заявнику наданий ряд послуг правового характеру, які знайшли своє відображення та перелік в актах прийому передачі наданих послуг та які були належним чином оплачені на загальну суму 90 000,00 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду моральну шкоду у розмірі 14 169 гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 гривень 00 копійок. Частково не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги про стягнення сплачених сум за надання юридичної допомоги в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що судом помилково ототожнено витрати на правову допомогу в рамках справи про адміністративне правопорушення із витратами на професійну правничу допомогу у цивільному судочинстві, а отже в суду не було правових підстав для зменшення суми витрат на правничу допомогу з посиланням на норми ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Задовольняючи позов частково та стягуючи з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду та витрати за надання правничої допомоги (15 000 гривень) суд першої інстанції керувався положеннями ЦК України, ЦПК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що полягає в неправильному трактуванні положень нормативно-правового акту. Встановлено, що 01 квітня 2019 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 0374/40100/19 за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, відповідно до якого у період з 25.05.2017 по 28.07.2017 в зоні діяльності митного поста «Вінниця-центральний» Вінницької митниці ДФС керівником та декларантом ТОВ «ЛІБРА В» ОСОБА_1 на підставі контракту від 01.03.2017 № 01/2017, укладеного між ТОВ «ЛІБРА В» та польським підприємством CLEANING PRO SP. Z O. O. подано до митного оформлення 16 (шістнадцять) митних декларацій разом із товаросупровідними документами загальною вартістю на дати митних оформлень 1 702 037,31 грн. Зазначено, що декларантом ОСОБА_1 вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів (а.с.9-13). Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2019, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01.08.2019, закрито провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.19-24, 50-62). Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про стягнення моральної шкоди та витрат за надання юридичної допомоги стало те, що він перебував у статусі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з 01 квітня 2019 року по 01 серпня 2019 року, а незаконне складення відносно нього протоколу про порушення митних правил завдало йому моральну шкоду та потягло додаткові витрати на оплату правової допомоги. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Випадки, за яких відшкодовується шкода, визначені ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР (з відповідними змінами, далі Закон № 266/94-ВР). Стаття 2 Закону № 266/94-ВР вказує, які процесуальні документи надають право на відшкодування шкоди, тобто, фактично доповнює та розкриває зміст статті 1 Закону і не може самостійно застосовуватися до спірних правовідносин, лише у поєднанні зі статтею першою. Зокрема, для прикладу, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження (п.1 ч.1 ст.1 Закону № 266/94-ВР), а право на відшкодування виникає в разі постановлення виправдувального вироку суду (п.1 ч. 1 ст.2 закону № 266/94-ВР). У нашому випадку, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 266/94-ВР, підлягає відшкодування шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. У п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. При обставинах даної справи право на відшкодування моральної шкоди та сум, сплачених у зв`язку з поданням юридичної допомоги (п.4, 5 ст. 3 Закону № 266/94-ВР) могло б виникнути в разі застосування уповноваженим органом (судом) адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу, із подальшим скасуванням такого рішення та закриттям провадження у справі. Суд першої інстанції, керуючись вищенаведеними нормами права та постановою Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №569/1799/16-ц, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 перебував у статусі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності майже чотири місяці, у зв`язку із складанням та розглядом протоколу про адміністративне правопорушення позивач переніс моральні страждання. Також суд першої інстанції виходив із наявності підстав для часткового стягнення сплаченої ОСОБА_1 суми за надання йому юридичної допомоги при розгляді справи про порушення митних правил. Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №569/1799/16-ц, оскільки обставини згаданої справи є відмінними від обставин даної справи, адже в зазначеній справі постановою міського суду позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та застосовано стягнення у вигляді штрафу, яка в подальшому скасована постановою апеляційного суду із закриттям провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зважаючи на невірне застосування норми матеріального права, керуючись положеннями ч. 4 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги, оскільки підстав для стягнення передбаченої Законом шкоди за обставин даної справи в суду першої інстанції не було. Наявність складеного Вінницькою митницею ДФС протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 та перебування його у статусі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не є підставою для відшкодування моральної шкоди та сплачених ним за надання юридичної допомоги сум. Складений працівником Вінницької митниці ДФС протокол про порушення митних правил не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про порушення митних правил є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником митниці, та відповідно до статті 251 КУпАП є одним із доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований. Складення протоколу про порушення митних правил, який не потягнув за собою притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки викладені в ньому факти не знайшли свого підтвердження, безпосередньо не свідчить про неправомірність дій працівників Вінницької митниці ДФС при його складанні. Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №312/262/18 про стягнення моральної шкоди за аналогічних правовідносин (постановою першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного суду провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрито у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення) прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін апеляційною інстанцією, про відмову у задоволенні позову є законним і підстави для його скасування відсутні, а сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Враховуючи викладене, в суду першої інстанції не було підстав для стягнення моральної шкоди. Оскільки для відшкодування сум, сплачених ОСОБА_1 у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, як і для стягнення моральної шкоди, необхідно встановити наявність передбаченого Законом 266/94-ВР випадку, який у даному випадку відсутній, підстав для стягнення таких сум в даному випадку також немає. Беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного передбаченого КУпАП адміністративного стягнення до ОСОБА_1 застосовано не було, а складання протоколу про порушення митних правил не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від18 серпня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Вінницької митниці ДФС про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та відшкодування витрат за надання юридичної допомоги, - відмовити. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.Ю. Береговий О.В. Ковальчук