Постанова 4803 № 202/7712/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2529/20 Справа № 202/7712/18 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 52 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, про позбавлення батьківських прав,- В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, внаслідок чого у них народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки самоусунулись від виконання батьківських обов`язків, вихованням дитини не займаються, не приймають участі у її житті, не піклуються про неї, ведуть аморальний спосіб життя та не бажають в подальшому його змінювати. ОСОБА_2 дала згоду на проживання ОСОБА_4 разом із бабусею ОСОБА_1 , тому з 22 жовтня 2018 року дитина фактично проживає разом з нею та знаходиться на повному її утриманні. На підставі викладеного, просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 05 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. В частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було підтверджено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому необхідно вирішити питання про стягнення з останньої аліментів на утримання дитини. В частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , суд першої інстанції прийняв до уваги доводи надані позивачем в позовній заяві, покази свідків та доводи наведені у висновку органу опіки та піклування, з яких вбачається, що дійсно ОСОБА_3 приділяє мало уваги донці, її розвитку, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, внаслідок чого, вважає за необхідне попередити його про необхідність змінити ставлення до виховання дочки, а на Орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, покласти контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків по відношенню до дитини. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову про позбавлення батьківський прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки, оскільки відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини, не виявляє інтересу до її життя, не піклується про фізичний стан, духовний розвиток дитини, її здоров`я. Суд першої інстанції не надав правової оцінки висновку органу опіки та піклування, згідно якого, є доцільним позбавлення батьківських прав. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. 19 лютого 2020 року Орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради в порядку передбаченому ст.360 ЦПК України, подав відзив, в якому просив рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в оскарженій частині скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є відповідачі у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.5). 03 серпня 2018 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся із заявою до служби у справах дітей виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради стосовно невиконання батьківських обов`язків його матір`ю ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є його рідними братом та сестрою (а.с. ). Відповідно до листа служби у справах дітей виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради № 2752 від 31 жовтня 2018 року, з метою захисту малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , службою у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради направлений лист до служби у справах дітей Солонянського району Дніпропетровської області для проведення роботи з матір`ю ОСОБА_2 . Згідно отриманої інформації встановлено, що остання вживає алкогольні напої, вчиняє сварки, та надала згоду на проживання своєї дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із бабусею ОСОБА_1 та братами за адресою: АДРЕСА_1 . За клопотанням служби у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зараховано до складу учнів Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 29» Дніпровської міської ради та служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради надала дозвіл на тимчасове проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 разом з бабусею ОСОБА_1 до вирішення питання подальшої долі дитини (а.с.7). Відповідно до висновку органу опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради № 18/5-81 від 15 лютого 2019 року «Про доцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 , батька ОСОБА_3 по відношенню до дитини ОСОБА_4 » матір дитини не має паспорта громадянина України, веде аморальний спосіб життя. Малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом із матір`ю, однак рідний брат дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у червні 2018 року забрав дівчинку для сумісного проживання разом із ним та його бабусею ОСОБА_1 , тобто позивачем у справі за адресою: АДРЕСА_2 . Батьки участі у виховані дитини не приймають. Згідно інформації Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 офіційно не працевлаштована, схилена до вживання спритних напоїв, веде замкнутий спосіб життя. Побутові умови проживання ОСОБА_2 на низькому рівні. Громадянка ОСОБА_2 має трьох дітей, які з нею не проживають. Згідно інформації управління-служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надав пояснення в якому зазначив, що любить свою дочку та заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час візиту спеціаліста служби у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі до помешкання бабусі ОСОБА_1 , при спілкуванні з бабусею та старшим братом ОСОБА_4 з`ясовано, що батько ОСОБА_3 зловживав алкогольними напоями, вихованням та утриманням дитини не займався з народження дочки та взагалі не цікавився її існуванням. Враховуючи вищевикладене, орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Індустріальної районної у місті Дніпрі ради дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_3 по відношенню до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.34-35). Згідно характеристики, отриманої від Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 29» Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в даній школі навчається у другому класі з 22 жовтня 2018 року, проживає з бабусею ОСОБА_1 , яка цікавиться її навчанням, поведінкою, регулярно відвідує школу. Батьки не приділяють уваги до виховання дитини, участі у навчальному процесі не приймають (45). Згідно інформації, отриманої від Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» Дніпровської міської ради, обов`язки щодо підтримки та забезпечення здоров`я дитини ОСОБА_4 виконує ОСОБА_1 . Матір дитини її життям та здоров`ям не цікавиться, батьківські обов`язки не виконує (а.с.46). Відповідно до довідки-характеристики Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області № 48 від 25 січня 2019 року, ОСОБА_2 , з липня 2017 року проживає без реєстрації в АДРЕСА_3 в житловому будинку, який належить її синові ОСОБА_6 . До червня 2018 року разом із ОСОБА_2 за вказаною адресою проживали члени її сім`ї: чоловік ОСОБА_9 та дочка ОСОБА_4 У 2019 році ОСОБА_2 проживає за вказаною адресою одна. ОСОБА_2 офіційно не працевлаштована, має мінливий дохід та схильна до зловживання спиртних напоїв (а.с.47). Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_2 від 25 січня 2019 року, складеного комісією Служби у справах дітей Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, стан житлового приміщення - задовільний. З відповіді Індустріального районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та наданої копії актового запису про шлюб № 536 від 28 липня 2015 року на виконання ухвали Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 вересня 2019 року про витребування доказів, вбачається, що відповідач зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , про що складено актовий запис № 536 від 28 липня 2015 року та після укладення шлюбу змінила своє прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ». У відповідності до Акту обстеження умов проживання відповідача ОСОБА_3 від 29 січня 2019 року, складеного комісією Служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровською районною у місті Дніпрі ради, стан житлового приміщення останнього встановлено, як задовільний. При вирішенні питання щодо позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції враховував характер ОСОБА_2 , який з огляду на надані до матеріалів позовної заяви документи та покази свідків надані в судовому засіданні, свідчать про відсутність підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням батьківських обов`язків, оскільки відповідач мала можливість та час для виправлення свого ставлення до виховання дитини, однак виходячи з наведених вище обставин, вона таких заходів не вжила, що підтверджує її неспроможність забезпечити необхідні умови для повноцінного розвитку дитини. Суд першої інстанції погодився із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В той же час, суд першої інстанції не погодився із висновком органу опіки про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до дитини, та прийшов до висновку, що органом опіки та піклування не встановлено факту свідомого нехтування батьком своїми обов`язками, так і винної поведінки останнього щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, та чи можлива зміна його ставлення до виховання дитини в кращу сторону, тобто не сприяв захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування. Вважав, що застосування крайнього заходу впливу позбавлення батьківських прав, є передчасним та недоцільним, та за потрібне попередити його про необхідність змінити ставлення до виховання дитини. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскарженій частині рішення суду, з урахуванням наступного. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, згідно з пунктом 2 якої ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Судом встановлено, що ОСОБА_3 участі у вихованні доньки не брав і її життям не цікавився. Представник органу опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради під час розгляду справи в суді першої інстанції вважав наявними підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , яка від народження не бачила батька та не знайома з його сім`єю, яка також не виявляла бажання бачити дитину та не цікавилася її життям. Починаючи з 2011 року дитина проживає в квартирі АДРЕСА_1 , разом з бабусею ОСОБА_1 , яка цілком взяла на себе виховання дитини, слідкує за навчанням, здоров`ям, харчуванням. Аналогічну позицію орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради підтримав і під час розгляду в суді апеляційної інстанції. Згідно висновку психологічного обстеження від 14 листопада 2019 року, малолітня ОСОБА_4 не бажає знаходитися у сім`ї батька, вона переживає значний емоційний стрес і емоційно-психологічну напругу, проявляє високу тривогу і розгубленість, ставши очевидицею розмов батька з її бабусею на підвищених тонах, чула розмову про те, що батько пропонує забрати дівчинку жити до себе. Ця новина дуже збентежила дівчинку, вона стала погано спати, прохати бабусю не віддавати її незнайомим людям (а.с. 174) Дитина переживає про своє майбутнє та турбується за емоційний стан бабусі (а.с.177). Відповідач не цікавиться як навчальним процесом дитини, так і станом її здоров`я. Перевіряючи доводи позовної заяви, суд першої інстанції з урахуванням твердження відповідача про бажання змінити поведінку щодо дитини повинен був з`ясувати, чи дійсно поведінка позивача була такою, що перешкоджала відповідачу спілкуватися з дитиною, з яких конкретно причин відповідач не брав участі у вихованні дитини, чи залежали всі такі причини від нього та чи втрачені сімейні зв`язки між батьком і дитиною, як саме відповідач має намір змінити поведінку щодо дитини, які заходи він бажає вживати для виконання обов`язків батька з виховання дитини. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права. У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Апеляційний суд виходить з того, що судом на перше місце ставляться «як найкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Проте, суд першої інстанції попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, не здійснив позбавлення батьківських прав, згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), яке спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету. З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки відповідача ОСОБА_3 , колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування до останнього крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав, оскільки маючи юридичну і фактичну можливість до вчинення дій, які становлять зміст батьківського обов`язку, свідомо ухиляється від їх виконання. У зв`язку з цим позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_4 позитивно вплине на долю дитини, забезпечить захист її прав та інтересів. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Посилання ОСОБА_3 на наявність неприязних стосунків із позивачем, що стало перешкодою повноцінного спілкування відповідача з дочкою, не заслуговують на увагу, оскільки жодним належним доказом у справі не підтверджується, до жодного органу з відповідним клопотанням про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, так само, як і до суду з відповідним позовом, ОСОБА_3 не звертався. Посилання ОСОБА_3 на наявність у нього захворювання, що унеможливлює виконання ним батьківських прав також є безпідставним, оскільки останній однаково не здійснював свою юридичну і фактичну можливість до вчинення дій, які становлять зміст батьківського обов`язку, як до отримання зазначеної травми, так і після отримання. Суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 є працездатною особою, будь-яких доказів щодо обмежень у працевлаштуванні не надано або обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України судом не встановлено. Згідно ч. 2 ст. 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Тлумачення положень частини другої статті 182 СК України свідчить про те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано. При визначенні розміру аліментів враховується стан здоров`я та загальний матеріальний стан того з батьків дитини, з якого вони будуть стягуватися. Свідченням матеріального становища платника аліментів є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Враховуючи наведені норми, із врахуванням стану здоров`я ОСОБА_3 та стягнення аліментів з ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доцільність стягнення щомісячно з останнього, аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, в разі незгоди із визначеним розміром аліментів, позивач не позбавлений права на звернення з позовом до суду в порядку ст. 192 СК України. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції відповідно до положень статті 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення судових витрат в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав (немайнового характеру) за подання позовної заяви та апеляційної скарги скарги. Оскільки за результатами розгляду апеляційної інстанції судове рішення скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у зв`язку із розглядом справи в частині позовних вимог у суді першої та апеляційної інстанцій, покладаються на відповідача ОСОБА_3 . За таких обставин, судовий збір в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави за подання позовної заяви в розмірі 768,40 грн, а також стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 704,80 грн. та апеляційної скарги в розмірі 1152,60 грн., а всього 1 857,40 грн, які документально підтверджені. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року в частині відмови позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити. Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягувати щомісячно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 05 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 857,4 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида