Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/7706/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/7706/20 пров. № А/857/14065/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Качмара В.Я., Сеника Р.П. з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р., за участі представника позивача Герасимчука Ю.Ю., представника відповідача Вульчина С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Кам`янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 380/7706/20 за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Кам`янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання незаконними дій, скасування повідомлення, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кравців О.Р. у м. Львів Львівської області 22.10.2020 року у порядку письмового провадження, повний текст рішення складено 22.10.2020), - ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (надалі також ГУ ДСНС у Львівській області, позивач) звернулося з позовною заявою до Кам`янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (надалі також Кам`янка-Бузький РВ ДВС, відповідач), в якій просило суд визнати незаконними дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Вульчин С.В. щодо винесення повідомлення від 11.09.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасувати повідомлення від 11.09.2020. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року позов задоволено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що у виконавчому листі № 380/1322/20 від 18.08.2020 не передбачено заходів примусового характеру, а також не врахував, що виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області. Для врахування при розгляді апеляційної скарги Кам`янка-Бузький РВ ДВС надав суду копію постанови Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 809/421/17. Відповідач надав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 у справі № 380/1322/20 за позовом ГУ ДСНС у Львівській області до Добротвірського професійного ліцею про зупинення роботи приміщень гуртожитку, позов задоволено повністю; вирішено зупинити роботу приміщень гуртожитку Добротвірського професійного ліцею до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення. 18.08.2020 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий документ виконавчий лист № 380/1322/20, строк пред`явлення до виконання до 07.11.2020, стягувач ГУ ДСНС у Львівській області, боржник Добротвірський професійний ліцей. 31.08.2020 позивач скерував заступнику начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) заяву про відкриття виконавчого провадження № 5801-5945/5808. Згідно з листом від 08.09.2020 № С-1299 Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повідомлено позивача про скерування листа за належністю до Кам`янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). 11.08.2020 Кам`янка-Бузький РВ ДВС скерував позивачу повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому зокрема вказано, що резолютивною частиною вищезгаданого виконавчого документу не передбачено застосування заходів примусового виконання, зокрема зобов`язального характеру. Поряд з цим повідомлено, що відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 4 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі також Закон № 1404-VIII) повертається виконавчий документ без прийняття до виконання. Позивач, не погоджуючись із вказаним повідомленням, звернуся до суду з позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист № 380/1322/20 відповідає вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, у такому чітко вказано дії, які боржник зобов`язаний вчинити та спосіб їх виконання, отже державним виконавцем безпідставно повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне. У цій справі спір виник у зв`язку з тим, що державний виконавець відмовив у примусовому виконанні виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, яким задоволено позов ГУ ДСНС у Львівській області щодо застосування до Добротвірського професійного ліцею заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю). Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. У виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (пункт 5 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII). Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (частина шоста статті 26 Закону № 1404-VIII). Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем. Відносини пов`язані із захистом населення, державним наглядом у сфері техногенної та пожежної безпеки регулює Кодекс цивільного захисту України (надалі також КЦЗ України), та визначає повноваження органів державної влади у цих відносинах. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 КЦЗ України) Відповідно до частини першої статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: 1) здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; 12) звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Згідно з частиною першою, другою статті 68 КЦЗ України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. За частиною другою статті 70 КЦЗ України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду. Звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду можливе у випадках визначених законом. Наведені положення статті 70 КЦЗ України є одним з тих випадків, коли орган контролю може (якщо для цього є підстави) застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування тільки шляхом звернення до суду з відповідним позовом. З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування таких заходів реагування, як-от зупинення роботи підприємств чи їхніх окремих об`єктів. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог. Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на ГУ ДСНС. У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404-VIII. Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб`єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання закону звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування. Між тим, у цих правовідносинах Управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом № 1404-VIII), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки. Як видно з матеріалів справи підставою для винесення повідомлення позивача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 11.09.2020 слугував висновок державного виконавця про те, що пред`явлений виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Так, у виконавчому листі № 380/1322/20, виданому 18.08.2020 Львівським окружним адміністративним судом у справі № 380/1322/20 на виконання рішення суду від 14.04.2020, вказано: «зупинити роботу приміщень гуртожитку Добротвірського професійного ліцею за адресою: 80411, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, селище міського типу Добротвір, вул. І. Франка, будинок 28, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення». Стаття 63 Закону №1404-VIII передбачає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Виходячи зі змісту статті 18 Закону №1404-VIII «опечатування» перш за все пов`язане з майном, на яке накладено арешт. Отже, як видно з даного виконавчого листа, то такий не містить дій зобов`язального характеру, а, відтак, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Також, з мотивувальної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року про застосування заходів реагування випливає, що виконання цього рішення судом першої інстанції покладено на ГУ ДСНС у Львівській області. Застосовуючи таке формулювання, суд першої інстанції при ухваленні рішення, по якому був виписаний виконавчий лист, виходив з завдань та повноважень посадових осіб ГУ ДСНС у Львівській області, визначених, зокрема, КЗЦ України. На погляд колегії суддів, право посадових осіб позивача відповідно до частини другої статті 68, частини другої статті 70 КЦЗ України звертатись до адміністративного суду з позовами про повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг за отриманням рішення суду на такі дії, є превентивним судовим контролем, але не звільняє останніх від виконання своїх посадових обов`язків. Таким чином, оскільки відсутні будь-які примусові дії, які повинен здійснити державний виконавець, а контроль за виконанням заходів реагування покладено на контролюючий орган, що не враховано судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 809/421/17. Також, апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.07.2019 у справі № 806/2453/17, оскільки така стосується іншого суб`єктного складу та відмінних правовідносин, які регулюються іншими нормативно-правовими актами. Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на відсутність підзаконного акта, який би регулював можливість працівників ДСНС вчиняти дії з виконання дій по зупиненню експлуатації (роботи) об`єктів, апеляційний суд відкидає, враховуючи наведені вище обґрунтування. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та згідно з дослідженими ним доказами, проте висновки зі встановлених обставин зроблені невірно. Неправильне застосування матеріального права має місце у разі застосування неправильного витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене тлумачення. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається не надав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 229, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Кам`янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 380/7706/20 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення виключно з підстав та у випадках, визначених частиною 4 статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді В. Я. Качмар Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 18.12.2020