Постанова 4875 № 922/1710/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" грудня 2020 р. Справа № 922/1710/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А. за участю представників: позивач Мовчан М.В.; відповідач - Ясинецький Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача (вх.№2951Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2020 року (суддя Пономаренко Т.О., повний текст складено 19.10.2020 р.) по справі №922/1710/20 за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Енджел Кепітал, м. Харків про стягнення безпідставно збережених коштів, - ВСТАНОВИЛА: Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджел Кепітал", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджел Кепітал" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,1143 га з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008 по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові з 01.10.2019 по 30.04.2020 у сумі 141 963,70 грн., а також судовий збір у розмірі 2 129,46 грн., з урахуванням зменшення позовних вимог. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2020 року (суддя Пономаренко Т.О., повний текст складено 19.10.2020 р.) по справі №922/1710/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджел Кепітал" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, б. 126/1; код ЄДРПОУ: 40774112) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б.7; код ЄДРПОУ: 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку (IBAN) UA958999980314080611000020002, МФО:899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999649, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач УК м. Харкова) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,1143 га з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008 по вул.Євгена Котляра, 5 у м. Харкові з 01.10.2019 по 30.04.2020 у сумі 134 867 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 86 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджел Кепітал" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, б. 126/1; код ЄДРПОУ: 40774112) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б.7; код ЄДРПОУ: 04059243; за реквізитами: р/р UA908201720344280001000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. ТОВ Енджел Кепітал з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу Харківська міська рада просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав її необґрунтованості. У судовому засіданні ТОВ Енджел Кепітал підтримало вимоги апеляційної скарги, просило її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Харківська міська рада проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити в силі. Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Судом першої інстанції, при розгляді справи встановлено, що між Харківською міською радою та ТОВ Харків-Петрол укладено договір оренди земельної ділянки від 11.07.2003 №2141 на земельну ділянку площею 0,1143 га по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.05.2020 №209533575 право оренди на зазначену земельну ділянку припинено 11.09.2019 року. Земельна ділянка площею 0,1143 га по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:01:030:0008) повернута до земель запасу міста актом приймання земельної ділянки від 20.08.2019 №342/19, який складено в односторонньому порядку у зв`язку з припиненням юридичної особи орендаря - ТОВ Харків-Петрол. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.05.2020 №209544631 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 129,5 кв.м. по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові з 27.03.2017 зареєстроване за ТОВ Енджел Кепітал на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 25.03.2017 та договору купівлі-продажу від 22.11.2012 №5009. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.05.2019 №НВ-0003157272019, земельна ділянка площею 0,1143 га з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008 по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для обслуговування стаціонарного АЗС з пунктом продажу супутніх товарів, код КВЦПЗ - 12.08 (для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій). Державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена 15.09.2003 року. Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008, та з урахуванням ст.ст.12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,1143 га з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008 по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.05.2019 №НВ-0003157272019. Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 25.02.2020 №4515/9/20-40-04-03-17 ТОВ Енджел Кепітал є платником земельного податку за земельну ділянку площею 0,1143 га. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки і встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,1143 га з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008 по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. А-1, право власності на яку зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енджел Кепітал". За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові від 20.05.2020 року. Як зазначає позивач, відповідач набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно, а саме грошові кошти у розмірі орендної плати. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. На думку відповідача, обов`язковою підставою застосування положень ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. А оскільки розташовані на спірній земельній ділянці нежитлові будівлі належать йому на праві власності, то останній набув спірне майно за існуванням достатніх правових підстав. Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що, дійсно, в даному випадку набуття товариством відповідача права власності на нежитлові будівлі породжує право користування земельною ділянкою, розташованою під такими нежитловими будівлями. Проте, оскільки користування земельною ділянкою в Україні є платним, а докази звільнення відповідача від такої плати за землю відсутні, відповідач, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. У відповідності до ст. ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки. В силу ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України). Тобто, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності". Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Отже, суд першої інстанції підставно відхилив доводи відповідача щодо належної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1143 га з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008 по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові шляхом сплати земельного податку, оскільки сплата відповідачем земельного податку до ГУ ДПС у Харківській області не є орендною платою за спірну земельну ділянку у відповідності до вимог чинного законодавства України. Так, частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України). Тобто, право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 129,5 кв.м. розташовану за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 5, зареєстроване за відповідачем. Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України). Таким чином, нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти. Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Слід зауважити, що з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. Однак, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Як свідчать матеріали справи, відповідач на момент розгляду справи належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена будівля, та не уклав з Харківською міською радою відповідного договору оренди. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг) або вартість цього майна. Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Тому, безпідставними є доводи відповідача про застосування до даних правовідносин законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. Відтак, щодо моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, положеннями частин 1, 2 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб. За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання. Так, з моменту оформлення відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008 по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові, зобов`язання відповідача звелось до укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташована відповідна нежитлова будівля з власником цієї земельної ділянки. Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону. Норми статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі. Судом встановлено, що в порушення вимог статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України відповідач по теперішній час користується земельною ділянкою по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008, на якій розташоване нежитлове приміщення належне йому на праві власності, без укладання договору оренди з власником відповідної земельної ділянки. Суд погоджується з твердженням відповідача, що набуття ним права власності на нежитлові будівлі породжує право користування земельною ділянкою, розташованою під такими нежитловими будівлями. Як уже зазначалось, користування земельною ділянкою в Україні є платним. Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю останнім не надано. Відповідач також зазначає, що в даному випадку застосування положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України є неможливим оскільки вважає, що право власності на нежитлові будівлі є достатньою правовою підставою для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Однак, слід наголосити, що право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору оренди з моменту державної реєстрації цього права. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17). Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18. Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, зокрема, міськими радами. Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Про необхідність застосування статті 791 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18). Так, судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,1143 га з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008 по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові сформована як об`єкт цивільних прав. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, останній здійснює розрахунки як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. При цьому, як вбачається з матеріалів справи відповідач є платником земельного податку за земельну ділянку площею 0,1143 га з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008 по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові (а.с.54,86,87 т.1). Відповідно до п. 4 Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами та доповненнями), закріплений перелік земель, для яких встановлено особливий режим розрахунку орендної плати. Ставка річної орендної плати (відсоток від нормативної грошової оцінки) за використання земельної ділянки під АЗС і АГЗС - 12%. Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.05.2019 №НВ-0003157272019, земельна ділянка площею 0,1143 га з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008 по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові має цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для обслуговування стаціонарного АЗС з пунктом продажу супутніх товарів, код КВЦПЗ - 12.08 (для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій). Вищевказана інформація щодо земельної ділянки також відображена у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2019 та від 07.05.2020. Із урахуванням вищенаведеного відповідач використовує земельну ділянку площею 0,1143 га з кадастровим номером 6310137200:01:030:0008 по вул. Євгена Котляра, 5 у м. Харкові саме для експлуатації АЗС, тому на цій підставі застосована ставка річної орендної плати із значенням 12%. Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 була затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, яка застосовується з 01.01.2014 і по теперішній час. Базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова становить 291,18 грн. Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 №22-28-0.22-125/2-19 нормативну грошову оцінку земель міста Харкова станом на 01.01.2019 необхідно індексувати на коефіцієнт 1.8920602, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0 та 2018 рік - 1,0. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016 затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777, який застосовується з 01 січня 2017 року. Відповідно до цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306 (додаток 1 Порядку). Водночас, згідно листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 24.12.2019 №9879/0/225-19 рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 №147449 затверджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Відповідно до п. 2 цього рішення нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020. Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 грн. і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України. З огляду на те, що відповідач у період з 01.10.2019 по 30.04.2020 не сплачував за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, Харківською міською радою був розрахований розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності, у формі орендної плати за землю, яка нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування за користування земельною ділянкою. Положення Харківської міської ради про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті Харківської міської ради. Отже, внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю. Вказана правова позиція Харківської міської ради узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, та яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати. Так, у пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованим і підтвердженим матеріалами справи, у той час як твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, не доведені належними доказами. У зв`язку з чим, рішення Господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2020 року по справі №922/1710/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енджел Кепітал без задоволення. Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір не відшкодовується. Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енджел Кепітал залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2020 року по справі №922/1710/20 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 17.12.2020 року. Головуючий суддя Ільїн О.В. Суддя Россолов В.В. Суддя Хачатрян В.С.