Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/2011/20

Справа № 127/2011/20 Провадження № 22-ц/801/1985/2020 Категорія: 63 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 рокуСправа № 127/2011/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л. О. (суддя-доповідач), суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П., за участі секретаря Файчук Я. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою, стягнення частини доходу від здачі квартири в оренду, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 , на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Сичука М. М. в приміщенні суду в м. Вінниці, - в с т а н о в и в : У січні 2020 року ОСОБА_6 Де ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою, стягнення частини доходу від здачі квартири в оренду. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками по Ѕ частці квартири під номером АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене майно ними набуто на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 . Позивач зазначає, що відповідач по справі одноособово володіє, користується та розпоряджається квартирою. Відповідач використовую квартиру у власних цілях та отримує прибуток від здачі квартири в оренду. Позивачу стало відомо, що відповідач не узгоджуючи жодних питань щодо використання квартири, яка перебуває у спільній власності позивача та відповідача, здала квартиру в найм (оренду) стороннім людям. Протягом трьох років отримує орендну плату та весь дохід одноособово привласнила. Позивач зазначає, що протягом 2017 -2019 року відповідачем ОСОБА_3 отримувалась орендна плата за здачу в оренду спільного майна, проте частину орендної плати позивачу не відшкодовано, а також від протиправних дій відповідача позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у необхідності доводити право позивача на власність. Виходячи з наведеного, позивач просила : 1)усунути перешкоди ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Родіна Де ОСОБА_8 , в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом забезпечення доступу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1 , надати ключі від вхідних дверей квартири. 2)стягнути з ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 на користь Родіної Де ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 частини доходу від здачі квартири у сумі 64000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2020 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Родіна Де ОСОБА_8 , в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом забезпечення доступу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1 , надати ключі від вхідних дверей квартири. Стягнуто з ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , на користь Родіна Де ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачу у користуванні спірною квартирою. У зв`язку із цим порушене право позивача підлягає захисту в обраний нею спосіб шляхом зобов`язання відповідача надати ключі від вхідних дверей, що і забезпечить безперервний доступ до об`єкта права власності позивача, внаслідок чого суд задовольняє позов в цій частині. Суд також виходив з того, що пред`явлення вимоги про стягнення частини доходу від здачі квартири покладає на особу обов`язок довести, що ці доходи є і дійсно були отримані відповідачем. У даному випадку намір і очікування позивача отримати частину доходу від здачі квартири пов`язувались з укладенням договору оренди між відповідачем та іншими особами. Разом з тим, матеріали справи не містять того, що договори оренди були укладені, і відповідно були правові підстави для отримання орендної плати. Вимога про стягнення частини доходу від здачі квартири не обґрунтована, не підтверджена доказами про реальну можливість отримання відповідачем доходу від здачі квартири, який належить двом співвласникам (позивачу і відповідачу), в оренду без згоди другого співвласника, беручи до уваги те, що позивачем не надано доказів того, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток від здачі квартиру в оренду, потрібно відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 частини доходу від здачі квартири в оренду в сумі 64000,00 грн. Також суд зазначив, що позивачу спричинено моральну шкоду, оскільки вона зазнала певних страждань від неможливості користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи глибину душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу ОСОБА_1 в розмірі 2000,00 грн., тобто вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. Не погодившись із заочним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6 Де ОСОБА_8 , подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення частини доходу від здачі квартири в оренду в сумі 64 000 грн не звернув увагу на лист ДФС ВОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 03 січня 2017 року вих № 11/Р/02-28-13-05 із змісту якого вбачається, що в квартирі під номером АДРЕСА_1 з 2017 року проживають орендарі. Із відеоматеріалів з нагрудних камер поліцейських від 05 серпня 2020 року позивача не було допущено до майна, яке їй належить, оскільки в квартирі проживають стороні люди, які представились орендарями та винаймають дану квартиру у ОСОБА_3 .. Роздруківки із сайту «dom.ria.com» свідчать про розмір орендної плати та доводять факт, яку суму отримувала ОСОБА_3 від здачі квартири в оренду. Окрім цього, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що порушення прав позивача триває ще з 2017 року, позивач неодноразово намагався відновити порушене право, змушена була витрачати час та звертатися до ряду інстанцій, щоб відновити своє порушене право. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні адвокат позивача підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явилась. Про день та час розгляду справи, двічі була повідомлена своєчасно та належним чином./ п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України/ аркуш справи 30./ Враховуючи, що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення з відміткою, що ОСОБА_3 відмовилась отримувати кореспонденцію ( ухвалу про відкриття апеляційного провадження), колегія суддів прийшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача./а.с.119-120/ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України не перевіряється. Межами перегляду суду першої інстанції є частина позовних вимог у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками по Ѕ частці квартири під номером АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене майно ними набуто на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 . Відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_1 від 09 вересня 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані двоє осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Відповідно до листа МКП «Управляюча компанія «Житло - Гарант» від 10 вересня 2019 року № 755 згідно бази даних МКП «Управляюча компанія «Житло - Гарант» власником особового рахунку у квартирі АДРЕСА_1 є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 27 січня 2009 року знята з реєстрації. Також, син власника житла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 21 лютого 2015 року знятий з місця реєстрації за вказаною адресою. Окрім того, на даний час зареєстровані та проживають у вказаному житловому приміщенні: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 внучка власника житла та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 невістка власника житла. Заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг відсутня. Відповідно листа Вишенського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області від 16 вересня 2019 року, направленого адвокату Бевз О. зазначено, що в ході розгляду запиту було встановлено, що 05 серпня 2019 року о 22:27 год. по спец. лінії «102» надійшло повідомлення про те, що в ініціатора виклику виник конфлікт з невідомими особами, які не пускають до квартири. При виїзді працівників патрульної поліції у м. Вінниці, на місце події ініціатор повідомлення від написання будь яких заяв та пояснень відмовилась, оскільки допомоги працівників поліції не потребувала, а в усній формі повідомила, що з приводу конфлікту з особами, які не пускали до квартири буде звертатись до суду з цивільним позовом. Згідно листа Вишенського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області від 26 вересня 2019 року на звернення ОСОБА_6 де ОСОБА_11 від 08 серпня 2019 року, яке надійшло до чергової частини Вишенського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області по факту непорозуміння із ОСОБА_3 , повідомили, що з громадянкою ОСОБА_3 було проведено бесіду профілактичного характеру з метою недопущення вчинення протиправної поведінки в майбутньому та роз`яснено, що вона може бути притягнена до відповідальності згідно з чинним законодавством. Також зазначено, що ОСОБА_6 де ОСОБА_12 може звернутися до Вінницького міського суду із цивільним позовом у рамках приватного звинувачення. Відповідно до листа Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Вінницькій області від 03 жовтня 2019 року за № 91/41/21/2019, стосовно подій які мали місце 05 серпня 2019 року повідомляє, близько 22:30 год. на лінію «102» надійшов виклик про конфлікт з невідомими особами, які не пускають заявницю до квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно електронного рапорту поліцейський - заявниця повідомила, що по даному факту буде самостійно звертатись до суду в рамках цивільного законодавства. Згідно акту про фіксацію наявних перешкод власнику у користуванні житлом від 10 грудня 2019 року, при спробі доступу до житла, як представників власника ОСОБА_2 , якій належить Ѕ квартира під АДРЕСА_3 , під номером 44 встановили наступне: зі слів сусіда із квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_13 в квартирі АДРЕСА_3 на даний час ніхто не проживає. Останній раз був чоловік. Раніше проживали квартиранти протягом 4-х років. З`їхали із житла після появи поліції у серпні 2019 року. Комісією зафіксовано, що квартира АДРЕСА_3 закрита. Доступу до житла у представників співвласниці ОСОБА_2 не має. Фіксація наявних перешкод здійснювалась в присутності працівників поліції. Також позивач 26 листопада 2019 року надсилала відповідачу лист вимогу, в якому вимагала протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги надати ОСОБА_2 вільний доступ до квартири АДРЕСА_1 , надати ключі від вхідних дверей квартири, повідомити про наявність, на момент доступу до квартири орендарів, повідомити умови та строки оренди квартири, виплати 50% орендної плати отриманої відповідачем за весь період здачі квартири в оренду без згоди позивача починаючи із серпня 2017 року по теперішній час. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачу у користуванні спірною квартирою. У зв`язку із цим порушене право позивача підлягає захисту в обраний нею спосіб зобов`язання відповідача надати ключі від вхідних дверей, що і забезпечить безперервний доступ до об`єкта права власності позивача, внаслідок чого суд задовольняє позов в цій частині. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пред`явлення вимоги про стягнення частини доходу від здачі квартири покладає на особу обов`язок довести, що ці доходи є і дійсно були отримані відповідачем. У даному випадку намір і очікування позивача отримати частину доходу від здачі квартири пов`язувались з укладенням договору оренди між відповідачем та іншими особами. Разом з тим, матеріали справи не містять того, що договори оренди були укладені, і відповідно були правові підстави для отримання орендної плати. Вимога про стягнення частини доходу від здачі квартири не обґрунтована, не підтверджена доказами про реальну можливість отримання відповідачем доходу від здачі квартири, який належить двом співвласникам (позивачу і відповідачу), в оренду без згоди другого співвласника, беручи до уваги те, що позивачем не надано доказів того, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток від здачі квартиру в оренду, потрібно відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 частини доходу від здачі квартири в оренду в сумі 64000,00 грн. Також суд зазначив, що позивачу у зв`язку з наявними перешкодами в користуванні власністю спричинено моральну шкоду, яку суд першої інстанції, враховуючи глибину душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначив у розмірі 2000,00 грн.. Перевіряючи заочне рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає висновки місцевого суду в цій частині такими, що зроблені за повного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Згідно зі статтею 359 ЦК України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що пред`явлення вимоги про стягнення частини доходу від здачі квартири в оренду покладає на особу обов`язок довести, що ці доходи є і дійсно були отримані відповідачем. У даному випадку намір і очікування позивача отримати частину доходу від здачі квартири в оренду пов`язувались з укладенням договору оренди між відповідачем та іншими особами. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що договори оренди були укладені, і, відповідно, були правові підстави для отримання орендної плати відповідачем. Вимога про стягнення частини доходу з відповідача за здачу квартири в оренду позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не доведена, не підтверджена доказами про отримання відповідачем доходу від здачі квартири, яка належить двом співвласникам (позивачу і відповідачу), в оренду без згоди другого співвласника, відтак відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 частини доходу від здачі квартири в оренду в сумі 64000,00 грн. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення частини доходу від здачі квартири в оренду в сумі 64 000 грн не звернув увагу на лист ДФС ВОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 03 січня 2017 року вих № 11/Р/02-28-13-05 із змісту якого вбачається, що в квартирі під номером АДРЕСА_1 з 2017 року проживають орендарі, суд апеляційної інстанції не вважає достатнім доказом на підтвердження отримання відповідачем коштів за здачу квартири в найм та розмір орендної плати. Не підтверджують цих обставин також й те, що із відеоматеріалів з нагрудних камер поліцейських від 05 серпня 2020 року позивача не було допущено до майна, яке їй належить, оскільки в квартирі проживають стороні люди, які представились орендарями та винаймають дану квартиру у ОСОБА_3 , а також роздруківки із сайту «dom.ria.com»» свідчать про розмір орендної плати, так як на переконання колегії суддів не доводять всіх обставин, які б підвереджували факт укладання договору оренди квартири, розмір орендної плати, строк дії договору, тощо. Щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При вирішенні даної вимоги, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що рішення суду в частині задоволених вимог про усунення перешкод у користуванні власністю не оскаржувалось, а отже факт порушеного права позивачки на час апеляційного розгляду справи є встановленим. Суд апеляційної інстанції вважає, що правових підстав для збільшення розміру моральної шкоди, яку визначив суд першої інстанції немає, оскільки позивачем не було доведено обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням ступеня вини неповнолітньої відповідачки, наявності істотних вимушених змін у її життєвих стосунках, а також не обґрунтовано з чого виходить позивачка, визначаючи шкоду у грошовій сумі в розмірі 5 тисяч гривень. Доводи апеляційної скарги не дають правових підстави для скасування заочного рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, адже позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не доведено обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині заочного рішення. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 , залишити без задоволення. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2020 року у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: С. Г. Копаничук В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 17 грудня 2020 року.