Ухвала КЦС ВС № 536/1261/17

Ухвала 16 грудня 2020 року м. Київ справа № 536/1261/17 провадження № 61-17529ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області, приватний нотаріус Сапко Ольга Борисівна, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними договору дарування і свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на 1/4 частини будинку в порядку спадкування та витребування її у добросовісного набувача, ВСТАНОВИВ: У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт прийняття нею спадщини після померлих батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 внаслідок спільного проживання з ними; визнати недійсним договір дарування від 10 листопада 2003 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Сапко О. Б.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я ОСОБА_5 06 грудня 2002 року № 8014, посвідчене Третьою кременчуцькою державною нотаріальною конторою; витребувати 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 у відповідача, як добросовісного набувача; визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ухвалою від 10 жовтня 2018 року замінив відповідача у справі ОСОБА_6 на ОСОБА_2 . Кременчуцький районний суд Полтавської області рішенням від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, в задоволенні позову відмовив. 24 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового звязку касаційну скаргу на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у вищевказаній справі. Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено конкретну обов`язкову підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), та надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи. Крім цього, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вона на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як матір, яка має дитину-інваліда, звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Відповідно до пункту частин першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах, а не в інтересах дитини-інваліда, тому вона не звільнена від сплати судового збору. Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» заявнику необхідно сплатити судовий збір за ставками, встановленими за подання касаційної скарги на рішення суду, яким вирішено позовну заяву майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Позовну заяву подано у липні 2017 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1 600 грн, підпункти 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання заяви про зміну предмету позову у даній справі). Судовий збір за подання касаційної скарги за три немайнові вимоги (встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними договору дарування і свідоцтва про право на спадщину) становить 3 840 грн (640 грн х 3 х 200 %). Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування чи повернення ціна позову визначається вартістю майна. З касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити вартість 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 , тому заявнику необхідно надати суду докази на підтвердження вартості 1/4 частини будинку, та виходячи із розрахованої до неї суми, сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру відповідно до положень Закону України «Про судовий збір». Судовий збір за подання касаційної скарги за вимогу майнового характеру (визнання права власності на 1/4 частини будинку в порядку спадкування та витребування її у добросовісного набувача) з урахування її вартості має становити 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, х 200 %. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір за подання касаційної скарги за немайнові вимоги в розмірі 3 840 грн та за майнову вимогу 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, х 200 %. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету -22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055); Символ звітності банку -

207. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення) або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев