Окрема думка КАС ВС № 826/11008/18

ОКРЕМА ДУМКА 17 грудня 2020 року Київ справа №826/11008/18 адміністративне провадження №К/9901/10023/19 Постановою Верховного Суду від 08.12.2020, прийнятою у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду - головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Желєзного І.В., Коваленко Н.В., у справі №826/11008/18 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 задоволено частково. Скасовано оскаржувані судові рішення, якими у задоволенні позову відмовлено, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи оскаржувані судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд, посилаючись на приписи статті 48, пункту 4 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, виходив з того, що саме Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики), як головний виконавець оскаржуваної позивачем постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848, володіє повною та достовірною інформацією, необхідною для розгляду справи, включаючи дотримання процедури оприлюднення оскаржуваного нормативно-правового акта, а тому Верховний Суд констатував порушення судом першої інстанції норм процесуального права, який не врахував, що у цій справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не здійснив залучення Мінсоцполітики до участі у справі. На моє переконання, такий висновок Верховного Суду є помилковим, а тому на підставі статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України вважаю за необхідне висловити окрему думку щодо даного судового рішення. Так, за правилами частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. При цьому, за змістом імперативних приписів частин першої, другої, четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Аналіз вищенаведених правових норм процесуального закону засвідчує, що можливість вирішення питання стосовно заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції до ухвалення рішення по суті спору й касаційний суд не наділений такими повноваженнями, як і не наділений правом встановлювати і досліджувати обставини справи, надавати оцінку доказам, або додатково їх перевіряти. Враховуючи ту обставину, що, як встановлено судовим розглядом справи, адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та зважаючи на відсутність у суду касаційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем й, з урахуванням нового суб`єктного складу учасників справи, здійснити її новий розгляд, оскільки це потягне за собою необхідність з`ясування обставин справи і дослідження доказів, вважаю, що у даному конкретному випадку наявні підстави для відмови у задоволенні позову, оскільки такий заявлений до неналежного відповідача. Правова позиція стосовно необхідності відмови у задоволенні позовної вимоги, пред`явленої до неналежного відповідача, у зв`язку з тим, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції, висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 червня 2020 року у справі №820/2707/17, від 08 грудня 2020 у справі №826/11282/17, де касаційний суд також роз`яснив позивачу, що вказане не позбавляє його права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача. Ураховуючи наведене, вважаю, що у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2020 року, прийнятою у справі №826/11008/18 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, висловлено помилковий висновок стосовно наявності підстав для направлення цієї справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Суддя Н.В. Коваленко