Ухвала КАС ВС № 640/2012/19

УХВАЛА 17 грудня 2020 року м. Київ справа № 640/2012/19 адміністративне провадження № К/9901/32286/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі №640/2012/19 за позовом ОСОБА_2 в інтересах недієздатної ОСОБА_1 до Заступника керівника слідчого відділу Печерського УП ГУНП в м. Києві Недошовенка Святослава Сергійовича, Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до суду, в інтересах недієздатної ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до заступника керівника слідчого відділу Печерського УП ГУНП в м. Києві Недошовенка С.С. та Національної поліції України та просить суд; - визнати неодноразові систематичні дії відповідачів незаконними, протиправними, злочинними по відношенню до 90-річної недієздатної ОСОБА_1 та його, як опікуна, у зв`язку з порушенням Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України; - зобов`язати заступника керівника слідчого відділу Печерського УП ГУНП в м. Києві Недошовенка С.С. прийняти і надалі приймати його на особистих прийомах відповідно до затвердженого графіку прийому громадян; - зобов`язати Національну поліцію України надати письмові відповіді на усні скарги від 18 липня 2018 року, 26 грудня 2018 року, 09 січня 2019 року, 16 січня 2019 року, а також на усі письмові звернення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_2 в інтересах недієздатної ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність заступника керівника слідчого відділу Печерського УП ГУНП в м. Києві Недошовенка С.С. щодо забезпечення права ОСОБА_2 на особистий прийом в порядку статті 22 Закону України "Про звернення громадян" згідно його заяв від 09, 16, 23, 30 січня 2019 року. Зобов`язано Національну поліцію України забезпечити право ОСОБА_2 на особистий прийом у заступника керівника слідчого відділу Печерського УП ГУНП в м. Києві Недошовенка С.С. в порядку статті 22 Закону України "Про звернення громадян". Стягнуто судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено. 27 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі №640/2012/19. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження Суд зазначає таке. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини. Із матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень установлено, що предметом позову у даній справі є визнання дії відповідачів незаконними та протиправними у зв`язку з порушенням Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України, зобов`язання заступника керівника слідчого відділу Печерського УП ГУНП в м. Києві Недошовенка С.С. прийняти і надалі приймати представника позивача на особистих прийомах відповідно до затвердженого графіку прийому громадян та зобов`язання Національну поліцію України надати письмові відповіді на усні скарги та письмові звернення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що зазначена справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для Національної поліції України. Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання. Однак, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, а наведені скаржником доводи не можуть вважатись питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник не навів конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи, а лише висловив припущення із загальним посиланням щодо можливого порушення законодавства. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. При цьому скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги. Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України відсутні. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. У касаційній скарзі скаржником порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку. В обґрунтування такого клопотання зазначено, що скаржник отримав копію оскаржуваного судового рішення 27 жовтня 2020 року, а касаційну скаргу було направлено до Верховного Суду 25 листопада 2020 року. Вказані обставини підтверджуються доданими до касаційної скарги документами. Відповідно до вимог частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення За наведених обставин, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв`язку з чим такий строк слід поновити. Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 КАС України Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Національної поліції України про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі №640/2012/19.

4. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ............................ ............................ ............................ А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду