Ухвала КАС ВС № 806/1604/16

УХВАЛА 17 грудня 2020 року Київ справа №806/1604/16 адміністративне провадження №К/9901/34414/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі №806/1604/16 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, в с т а н о в и в : Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати протиправними дії прокуратури Житомирської області щодо не нарахування та виплати йому заробітної плати за період з 01.07.2015 по 14.12.2015 відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; зобов`язати прокуратуру Житомирської області нарахувати та виплатити заборговану заробітну плату у відповідності до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та стягнути на його користь за період з 01.07.2015 по 14.12.2015 у розмірі 52390,40 грн.; зобов`язати прокуратуру Житомирської області вирахувати його середній заробіток згідно зі статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" та стягнути його за весь час затримки до фактичного розрахунку; стягнути з прокуратури Житомирської області моральну шкоду, завдану позивачу незаконним діями прокуратури у розмірі невиплачених коштів - 52390,40 грн. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року залишено без змін. Рішенням Житомирського окружного суду від 23 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами задоволено. Скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії прокуратури Житомирської області щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01.07.2015 по 14.12.2015 відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язано прокуратуру Житомирської області нарахувати та виплатити останньому заборговану заробітну плату у відповідності до статті 81 Закону України "Про прокуратуру". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди скасоване. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі №806/1604/16 за виключними обставинами відмовлено. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі №806/1604/16 залишено без змін. У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке. 8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, на ряд нормативно правових актів, і загальне твердження про порушення судами норм матеріального та процесуального права. У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає підставу касаційного оскарження частину першу статті 328 КАС України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі №806/1604/16. Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України, у х в а л и в : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі №806/1604/16 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. ........................... М.В. Білак, Суддя Верховного Суду