Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/1710/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1710/20 пров. № А/857/14450/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р., представника позивача Вошика В.Б., представника відповідача Карнидала В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 380/1710/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправним рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кедик М.В. в м. Львові Львівської області 19.10.2020 року), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова (далі відповідач, ІДАБК), у якому згідно з заявою про уточнення позовних вимог просить суд визнати протиправною та скасувати відмову (рішення) ІДАБК в прийнятті об`єкта в експлуатацію «Реконструкція будинку АДРЕСА_1 шляхом добудови та надбудови» збудованого без дозвільного документа на виконання будівельних робіт по причині неподання в повній мірі документу, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, на якій здійснено реконструкцію будинку садибного типу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано відмову (рішення) ІДАБК, викладену в листі від 13.02.2020 № 0006-вих-10536, у реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації відповідно до поданої заяви від 04.02.2020 № 3-Т-8655/АП-0006. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що у поданій позивачем декларації про готовність до експлуатації об`єкта не в повній мірі додано документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, на якій здійснено реконструкцію будинку садибного типу, а саме відсутня інформація про наявність кадастрового номера, що перешкоджає відповідачу внести необхідну інформацію до Єдиного реєстру. Враховуючи зазначене, з огляду на встановлену відповідачем неможливість внесення даних до реєстру через недостатність інформації у декларації, позивачу правомірно направлено таку декларацію на доопрацювання, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень діяв у межах своїх повноважень при розгляді декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні. В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача проти її задоволення заперечував. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 27.09.1999 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради Шапошнікову В.П. та Трофім`як П.Ф., виданий дозвіл на виконання будівельних робіт № 259/99, на виконання будівельних робіт по реконструкції квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шляхом добудови відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 1610/1258 від 23.09.1999 Головним управлінням архітектури і містобудування Львівської міської ради. Строк дії дозволу - на період будівництва. На підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 13.07.2000 № 779 ОСОБА_1 отримала свідоцтво на право власності на будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 71,7 кв.м. У подальшому позивач отримала державний акт ІІІ-ЛВ № 065457 від 24.04.2001 на право приватної власності на землю, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 3-1 №

386. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 . 04.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до ІДАБК з заявою про прийняття в експлуатацію об`єкта «Реконструкція будинку АДРЕСА_1 шляхом добудови та надбудови» збудованого без дозвільного документа на виконання будівельних робіт. До заяви додано: 1) один примірник заповненої декларації; 2) засвідчені в установленому порядку копії: державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 3-1 № 386, від 24 квітня 2001 року, № ІІІ-ЛВ 065457; технічного паспорта виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 02.07.2019 № 140; спільної заяви власників зблокованих житлових будинків за адресом: АДРЕСА_3 . 3) оригінал витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Листом від 13.02.2020 № 0006-вих-10536 відповідач за результатами розгляду поданої заяви № 3-Т-8655/АП-0С306 від 04.02.2020 та доданих документів, повідомив, що не в повній мірі додано документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою на якій здійснено реконструкцію будинку садибного типу. У зв`язку з вищенаведеним відмовлено у реєстрації документа. Не погодившись із відмовою в прийнятті об`єкта в експлуатацію «Реконструкція будинку АДРЕСА_1 шляхом добудови та надбудови», позивач звернулася до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка внесення відомостей з державного акта на право приватної власності на землю до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності (користування) земельною ділянкою не входить до повноважень відповідача, тому не може бути підставою для відмови в прийнятті об`єкта в експлуатацію. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. З матеріалів справи, а саме з оскаржуваного рішення відповідача, відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, встановлено, що основним доводом апелянта щодо відмови (рішення) ІДАБК, викладеної в листі від 13.02.2020 № 0006-вих-10536, у реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації відповідно до поданої заяви від 04.02.2020 № 3-Т-8655/АП-0006 є неподання в повній мірі документу, що посвідчує право власності (користування) земельної ділянки на якій здійснено реконструкцію будинку садибного типу, а саме відсутня інформація про наявність кадастрового номера, що перешкоджає відповідачу внести необхідну інформацію до Єдиного реєстру. Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 461). Відповідно до Порядку № 461 повнота даних - інформація, зазначена замовником у поданих за встановленою формою документах, що за змістом достатня для прийняття рішення про реєстрацію декларації. Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката. Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Форма декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) затверджена Додатком № 3 до Порядку №

461. У пункті 13 декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) зазначається інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а саме: дата, серія, номер документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою чи дата, номер договору суперфіцію та кадастровий номер земельної ділянки. З листа ІДАБК від 13.02.2020 № 0006-вих-10536 встановлено, що позивачу відмовлено у реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації оскільки не в повній мірі додано документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, на якій здійснено реконструкцію будинку садибного типу. Згідно з поданою позивачем до ІДАБК 04.02.2020 декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) у розділі «Інформація про земельну ділянку» зазначено: місце розташування - АДРЕСА_1 ; площа земельної ділянки - 540, 0 кв.м; кадастровий номер - 4610136800:01:006:0105; цільове призначення - для обслуговування житлового будинку; документ, що посвідчує право власності - державний акт на право приватної власності на землю, дата 24.04.2001 № ІІІ-ЛВ 0654570, орган, який видав документ - Департамент землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради; форма власності - право приватної власності на землю. Разом із заявою від 04.02.2020 про прийняття в експлуатацію об`єкта, серед іншого позивач додала державний акт ІІІ-ЛВ № 065457 від 24.04.2001 на право приватної власності на землю, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 3-1 № 386 та оригінал витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку. Відповідно до державного акта ІІІ-ЛВ № 065457 від 24.04.2001 державний акт на право приватної власності на землю видано громадянці України ОСОБА_1 у тому, що на підставі ухвали Львівської міської ради від 11.01.2001 № 907 (наказ № 385 від 11.12.2000) їй передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,0540 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 . Землю передано для обслуговування житлового будинку. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованим 20.04.2016, кадастровий номер - 4610136800:01:006:0105; місце розташування - АДРЕСА_1 ; цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для обслуговування житлового будинку; форма власності - приватна; площа земельної ділянки - 0,0540 га; дата державної реєстрації земельної ділянки - 10.12.2014; вид права - право власності; інформація про власників (користувачів) ОСОБА_1 ; документ, який є підставою для виникнення права - рішення Львівської міської ради від 11.01.2001 № 907; документ, що посвідчує право - державний акт від 24.04.2001 ІІІ-ЛВ № 065457. Отже, вказаними документами підтверджується те, що реконструкція будинку, щодо якого позивач подала декларацію про готовність до експлуатації, збудований на земельній ділянці, що була відведена ОСОБА_1 для цієї мети і інформація, зазначена у декларації, відповідає відомостям вказаним у державному акті та витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Щодо покликань апелянта на відсутність інформації про наявність кадастрового номера земельної ділянки, що перешкоджає відповідачу внести необхідну інформацію до Єдиного реєстру, колегія суддів зазначає, що такі є безпідставними, оскільки позивачем було подано витяг з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку, а отже у відповідача була інформація про наявність кадастрового номера вказаної земельної ділянки. Аналізуючи вищевикладене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання про те, що такі зводяться до переоцінки доказів, оскаржуваного судового рішення та незгоди з ними. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає. Посилання апелянта на те, що частина житлового будинку, що належить позивачу, розташована за межами земельної ділянки, яка перебуває у її приватній власності, безпідставні, оскільки дана обставина не була зазначена в оскаржуваній позивачем відмові та на неї не посилався апелянт у суді першої інстанції. Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 380/1710/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 17.12.2020