Постанова 4857 № 380/4381/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/4381/20 пров. № А/857/11173/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Большакової О.О., Ніколіна В.В., за участю секретаря судового засідання Михальської М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року (головуючий суддя Гулкевич І.З., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в якому просили: визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 згідно з Наказами від 10.12.2019 №13-9456/16-19-СГ, №13-9442/16-19-СГ, №13-9454/16-19-СГ, №13-9455/16-19-СГ, №13-9445/16-19-СГ, №13-9448/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», в клопотаннях про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого сільського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована: Львівська область, Жовківський район, землі запасу Дублянської міської ради, 2500 метрів від м. Дубляни в сторону села Гамаліївка; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у встановленому законодавством порядку розглянути клопотання позивачів про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого сільського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована: Львівська область, Жовківський район, землі запасу Дублянської міської ради, 2500 метрів від м. Дубляни в сторону села Гамаліївка; Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10.12.2019 №13-9456/16-19-СГ, №13-9442/16-19-СГ, №13-9454/16-19-СГ, №13-9455/16-19-СГ, №13-9445/16-19-СГ, №13-9448/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області вирішити питання про надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель згідно КВЦПЗ сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 1 681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп) кожному. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що його незаконним та необгрунтованим, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення, а тому просить скасувати рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що з метою реалізації свого права на землю, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотаннями про надання кожному дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області. За результатами розгляду клопотань, їм надано відмову у формі оскаржуваних наказів від 10.12.2019, у яких підставами відмови, зазначено, що земельна ділянка, вказана кожним з позивачів на графічних матеріалах, долучених до клопотання, включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області. Дані земельні ділянки відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Порядок передачі земельних ділянок громадянам у власність врегульовано нормами ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України (далі - Кодекс). Зокрема, як встановлено ч.1 ст. 116 Кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені ст. 121 Кодексу. Так, відповідно до ч. 6 с. 118 Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Частина 4 ст. 122 Кодексу встановлює, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Частиною 7 ст. 118 Кодексу визначено підстави відмови у наданні такого дозволу, за наявності яких орган уповноважений на розгляд питань та прийняття відповідного рішення вправі відмовити заявнику. А саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відмовляючи позивачам в наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, апелянт виходив із того, що 04.04.2017 відповідно до ст.ст. 15-1, 93, 122, 135-139, 186 Земельного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про меліорацію земель», «Про оцінку земель», листа Держгеокадастру України від 14.12.2015 № ДС-22-28-0.13-17122/23-1, наказу Мінагрополітики та продовольства України від 11.10.2011 № 536 «Про затвердження порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки», доручення голови Львівської облдержадміністрації від 04.01.2016 №1/0 /6-16, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, враховуючи клопотання Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 03.04.2017 № 292, № 293, № 294, № 295 та листа Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято Наказ № 88 «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах», яким земельні ділянки на які претендують позивачі були включені до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) для продажу прав на них на земельних торгах. Відповідно до ч.1 ст. 134 Кодексу земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ч. 2 ст. 135 Кодексу, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу. Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів. Виконавцем земельних торгів є суб`єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення. Статтею 136 Кодексу передбачено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель» у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель», крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів. Інформація про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах відповідно до наказів розміщується на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. При цьому, апелянт зазначає, що на момент визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, щодо спірних земельних ділянок жодних заборон не існувало, дані земельні ділянки обліковувались, як вільні. Відтак, підстав для не включення даних земельних ділянок до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах не існувало. Крім того, відповідно до практики Верховного Суду України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки особі. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 січня 2016 року № 21-3690а15, від 13 грудня 2016 року № 21- 2573а16 та інших. У випадку задоволення цього позову, може виникнути ситуація, коли позивачі після розроблення проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок будуть позбавлені можливості безпосередньо отримати у власність ці земельні ділянки, тобто очікування та затрати позивачів будуть невиправданими. Отже, включення у передбаченому законодавством порядку спірних земельних ділянок до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів, оскільки ст. ст. 135 та 136 Земельного кодексу України прямо забороняють відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2017 року у справі № 821/445/16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 806/3708/15 (адміністративне провадження № К/9901/4909/18). Зважаючи на викладене, позивачам обґрунтовано та правомірно надано відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, у формі наказів з підстав, чітко визначених ч. 7 ст. 118 Кодексу. Суд першої інстанції при постановленні рішення прийшов до висновку, що апелянтом, наказом від 04.04.2017 № 88 лише затверджено перелік вільних земельних ділянок, які можуть бути виставлені на торги та не вчинено дій щодо підготовки лотів до проведення земельних торгів. Разом з тим, саме згаданим наказом від 04.04.2017 № 88 включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) для продажу прав на них на земельних торгах земельні ділянки, згідно з додатком 1, а також оголошено конкурс з відбору виконавців послуг з виконання земельних торгів з продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення; надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, згідно з додатком 1; надано дозвіл на складання технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, згідно з додатком

1. На підставі цього наказу від 04.04.2017 № 88 здійснено державну реєстрацію земельних ділянок кадастрові номери № 4622710200:02:000:0367, № 4622710200:02:000:0369, № 4622710200:02:000:0365, № 4622710200:02:000:0366. Вчинення вказаних дій підтверджує, власне, підготовку лотів до проведення земельних торгів. Крім того, у даних спірних правовідносинах земельна ділянка є сформованою. Відтак, неможливо сформувати нову земельну ділянку шляхом розроблення саме проекту землеустрою із ділянки, яка є вже сформованою, без її поділу. Згідно із ст. 56 Законом України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає, зокрема згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній). У разі якщо земельна ділянка сформована та зареєстрована в ДЗК, надання її частини позивачам можливе в результаті поділу уже сформованої земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 823/1179/17, постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справа №823/1172/17, ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2015 року по справі № 876/3150/15, постановах Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 по справі № 813/6119/15, по справі 813/6116/15, по справі 813/6118/15, по справі 813/6117/15. У постанові від 21.08.2018 у справі № 823/1179/17 Верховний Суд дійшов такого висновку «Згідно частин першої та другої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Виходячи з аналізу положень частин п`ятої-десятої статті 79-1 ЗК України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Відтак, за даних обставин справи, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою. Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Отже, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок». У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №823/1172/17 Верховний Суд посилаючись на вищенаведену постанову дійшов аналогічного висновку. Крім того, частина земельних ділянок, на які претендує ОСОБА_4 та ОСОБА_5 накладаються на земельні ділянки, які на сьогодні перебувають у приватній власності інших громадян. Також, на сьогодні, ще по трьох земельних ділянках, які накладаються на частини земельних ділянок на які претендують ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбувається судовий розгляд справ. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2019 ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , а 07.11.2019 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , і ОСОБА_6 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання кожному з них дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області (2500 метрів від м. Дубляни в сторону села Гамаліївки). Наказами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10.12.2019 № 13-9456/16-19-СГ, №13-9442/16-19-СГ, №13-9454/16-19-СГ, №13-9455/16-19-СГ, №13-9445/16-19-СГ, №13-9448/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачам відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з підстав: земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області. Дані земельні ділянки відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд першої інстанції правильно вказав, що частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Згідно з частиною першою статті 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до п. б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Як передбачено частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. На підставі підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333 (наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521; далі - Положення №333) Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. З урахуванням вказаних положень законодавства, суд першої інстанції вірно вважав, що у даному випадку відповідач має виключні повноваження на вирішення питання щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. ч. 6, 7 вказаної статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України). Отже проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. Як вбачається з оскаржуваних наказів відповідача, що єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою зазначено ту обставину, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області і відповідно дані земельні ділянки відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що у вказаних наказах ГУ Держгеокадастру у Львівській області не зазначає про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку. При цьому, судом першої інстанції з`ясовано, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04.04.2017 № 17 включено земельні ділянки в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах згідно з додатком

1. Відповідно, з огляду на це, суд першої інстанції вважав безпідставними посилання відповідача на положення ст.136 ЗК України, оскільки в заявах позивачів, які були подані у листопаді 2019 року, йдеться лише про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, вони ще не ставили питання про відчуження, передачу земельної ділянки в заставу, надання її у користування, а тому посилання відповідача на включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дійсно у відповідності до вимог ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Згідно ч. 1 ст. 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. У відповідності до ч. 3 вказаної статті організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів. Виконавцем земельних торгів є суб`єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення. Згідно ч.4 ст. 135 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги. У відповідності до вимог ч. 4 ст. 136 ЗК України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель» у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель», крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів. Як вбачається із згадано вище наказу від 04.04.2017 № 88, то таким визначено лише перелік вільних ділянок, для продажу прав на них на земельних торгах, а не перелік земельних ділянок, права на продаж яких уже виставлено на торги. Крім того, як зазначено в оскаржуваних позивачами наказах, земельні ділянки включені до переліку земельних ділянок, права оренди на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області. Отже, факт затвердження переліку вільних ділянок, які можуть бути виставлені на торги, не може бути підставою для відмови позивачам в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки, з урахуванням вище викладеного, такі ще не включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які саме виставлені на земельні торги, а тому не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Разом з тим, слід зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки наказами відповідача від 10.12.2019 № 13-9456/16-19-СГ, №13-9442/16-19-СГ, №13-9454/16-19-СГ, №13-9455/16-19-СГ, №13-9445/16-19-СГ, №13-9448/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачам відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав лише того, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області і дані земельні ділянки відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, то відповідно інші доводи щодо такої відмови не підлягають оцінці при розгляді справи, бо не були підставою для прийняття оскаржуваних вище вказаних наказів. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року по справі № 380/4381/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді О.О. Большакова В.В. Ніколін повний текст складено 17.12.2020