Постанова 4857 № 460/4411/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/4411/20 пров. № А/857/12775/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Судова-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання Цар М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі № 460/4411/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- суддя в 1-й інстанції Махаринець Д.Є., час ухвалення рішення 11.09.2020 року, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 11.09.2020 року, В С Т А Н О В И В : До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області у якому просить суд визнати протиправними та скасувати ППР №00003530504 від 20.03.2020 року, №00003540504 від 20.03.2020 року; №00003560504 від 20.03.2020 року, №00003550504 ві076; 20.03.2020 року; №0002783304 від 18.03.2020 року, №0002773304 від 18.03.2020 року; №00004320504 від 01.04.2020 року, №00004310504 від 01.04.2020 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 21.02.2020 року по 28.02.2020 року та з 25.02.2020 року по 05.03.2020 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області були проведені фактичні перевірки позивача, за результатами яких посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області складено акти №458/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, №459/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, №460/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, №461/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, №462/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, №511/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 05.03.2020 року та №516/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 05.03.2020 року, згідно висновків яких, зокрема, встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01.06.2000 року із змінами та доповненнями, а саме реалізація алкогольних напоїв та пива без відповідних документів на придбання (відсутні накладні) та ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями й на підставі таких актів перевірок, Головне управління ДПС у Рівненській області винесло оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області. Позивач вважає доводи, викладені в актах, необґрунтованими, упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам та як результат винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними та протиправними, оскільки, по-перше позивач веде облік товарних запасів у відповідності до вимог чинного законодавства України й у Позивача були наявні документи на придбання алкогольних напоїв котрі не взяті до уваги посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області під час проведення перевірки й на стадії оскарження в адміністративному порядку відповідних податкових повідомлень-рішень, а отже порушення порядку обліку товарних запасів відсутнє, по-друге, Позивач здійснює господарську діяльність у межах; м. Рівного в різних місцях (закладах громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), а облік й зберігання товарних запасів та документів на придбання ведеться за місцезнаходженням центральної бухгалтерії (у т.ч. за фактичним місцезнаходженням складу й виїзд на такий склад посадові особи Головного управління ДПС у Рівненській області з метою перевірки даних обставин не здійснювали), по-третє до позивача застосовано подвійну відповідальність за одне й те саме порушення. За наведених обставин позивач вважає що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області ?№00003530504 від 20.03.2020 року,№00003540504 від 20.03.2020 року; №00003560504 від 20.03.2020 088 року, №00003550504 від 20.03.2020 року; №0002783304 від 18.03.2020 року, №0002773304 від 18.03.2020 року; №00004320504 від 01.04.2020 року, №00004310504 від 01.04.2020 року про застосування штрафних санкцій прийняті лише на підставі припущень посадових осіб Головного управління ДПС у Рівненській області всупереч нормам матеріального права та без врахування відомостей та документів, що були надані під час проведення перевірки (у т.ч. як додаток до Заперечень на акти перевірок), а отже - наявні підстави для визнання їх протиправними та скасування судом. Ухвалою суду від 16.06.2020 було відкрито провадження в справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. 16.06.2020 позивач подав клопотання про роз`єднання позовних вимог, яке обґрунтував необхідністю виконання завдань адміністративного судочинства та пришвидшення розгляду справи в зв`язку з чим просив роз`єднати позовні вимоги про оскарження податкових повідомлень рішень по кожному з актів перевірок окремо. Ухвалою від 16.06.2020 подану до початку розгляду справи заяву позивача про роз`єднання позовних вимог задоволено. Судом ухвалено: заяву про роз`єднання позовних вимог. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі № 460/4411/20 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем не було надано докази придбання алкогольних напоїв (доказів ведення обліку товарних запасів) як під час проведення перевірки так і в строк подання заперечень на акти перевірок. Апелянтом зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не веде облік товарних запасів за місцем здійснення господарської діяльності, а отже - винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими. Додатково відповідачем зазначено, що не підлягають застосуванню положення закону щодо понять «ведення обліку товарних запасів на складі», адже позивач вказує, що облік товарних запасів ведеться позивачем за місцезнаходженням центральної бухгалтерії, що є місцем проживання ФОП ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, на думку апелянта, знайшли своє підтвердження обставини порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01.06.2000 року із змінами та доповненнями, а саме реалізація алкогольних напоїв та пива без відповідних документів на придбання (відсутні накладні) на загальну суму 7400,00 грн. та ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI 110 з змінами і доповненнями. Крім того, судом першої інстанції без жодних обгрунтувань протиправності скасовано податкове повідомлення-рішення №00003560504 від 20.03.2020 року в частині порушення п.1,2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: контрольна розрахункова операція не проведена через реєстратор розрахункових операцій, відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції, не роздруковано та не видано. Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі № 460/4411/20 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем докази дають суду всі правові підстави вважати, що позивачем дотримані вимоги законодавства й суд першої інстанції прийшов до висновку, про відсутність факту порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно і відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) встановлених ст. 20 вказаного Закону та ст. 44 Податкового кодексу України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00003560504 від 20.03.2020 року, №00003550504 від 20.03.2020 року є протиправним та підлягають скасуванню. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ФОП ОСОБА_1 , як суб`єкт підприємницької діяльності зареєстрована 26.05.2015 року. Основним видом діяльності позивача є Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний) (КВЕД 56.10). Місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є територія м. Рівного. В період з 21.02.2020 року по 28.02.2020 року та з 25.02.2020 року по 05.03.2020 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області була проведена фактична перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій та використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем заробітної плати без сплати податків до бюджету. За результатами таких перевірок було складено акти №458/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, №459/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, №460/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, №461/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, №462/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, №511/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 05.03.2020 року та №516/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 05.03.2020 року, згідно висновків яких, зокрема, перевіркою встановлені порушення п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01.06.2000 року із змінами та доповненнями, а саме реалізація алкогольних напоїв та пива без відповідних документів на придбання (відсутні накладні) на загальну суму 7340,00 грн. та ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями На підставі таких актів перевірок, Головне управління ДПС Рівненській області, керуючись ст.44, 58 Податкового кодексу України прийняло, зокрема, податкові повідомлення-рішення №00003560504 від 20.03.2020 року на загальну суму штрафної санкції 14681,00 грн. за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку й та непроведення через РРО розрахункової операції та №00003550504 від 20.03.2020 року на загальну суму штрафної санкції 510,00 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів на придбання продукції. Не погодившись із винесеним податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно з положеннями статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У відповідності до абз. 2 ч. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненські області були проведені фактичні перевірка суші-барів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташовані на території м. Рівного та належать ФОП ОСОБА_1 . За результатами проведених перевірок був складений, зокрема, акт №461/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлені, в т.ч., наступні порушення: 1) ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII із змінами та доповненнями, Постанови КМУ від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу», а саме допущення працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до роботи без укладення трудового договору та не подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів ДПС за місцем обліку їх, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01.06.2000 року із змінами та доповненнями та ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, а саме: реалізація алкогольних напоїв та пива без відповідних документів на придбання (відсутні накладні) на загальну суму 7340,00 грн. та ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями; 3) п. 1.2. ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01.06.2000 року із змінами та доповненнями, а саме: контрольна розрахункова операція не проведена через реєстратор розрахункових операцій, відповідний розрахунковий документ (фіскальний касовий чек), що підтверджує виконання розрахункової операції, не роздруковано та не видано. Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. На підставі вищезазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00003560504 від 20.03.2020 року на загальну суму штрафної санкції 14681,00 грн. та №00003550504 від 20.03.2020 року на загальну суму штрафної санкції 510,00 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01.06.2000 року із змінами та доповненнями, а саме: реалізація алкогольних напоїв та пива без відповідних документів на придбання (відсутні накладні) на загальну суму 7340,00 грн. та ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями. Таким чином загальна сума нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 44 Податкового кодексу України склала 15191,00 грн. Колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено у зв`язку з порушенням, на переконання контролюючого органу, позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Так, пунктом 12 статті 13 Закону № 265/95-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації. Підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром). Облік таких товарів за правилами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР повинен здійснюватися на складах та/або за місцем їх реалізації. Оскільки у розділі V Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону, тому застосування санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР можливе до суб`єкта господарювання, який не облікував товар та реалізував його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операції. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV), відповідно до статті 3 якого бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні, такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відповідно до положень статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що пункт 12 статті 13 Закону № 265/95-ВР передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів на складах; облік товарних запасів за місцем їх реалізації; облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, і разом з цим, не містить імперативного припису щодо обов`язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації. Таким чином, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону № 265/95-ВР, може бути застосована до суб`єкта господарювання лише у тому випадку, коли такий не веде обліку товарів взагалі. Водночас, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не вказує на неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і за місцем їх реалізації, та не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 24 квітня 2020 року (справа № 803/1676/16), від 11 червня 2020 року (справа №815/1322/16). Судом першої інстанції встановлено і апелянтом не спростовано, що ФОП ОСОБА_1 веде бухгалтерський облік та податковий облік згідно вимог чинного законодавства, первинні та бухгалтерські документи ФОП ОСОБА_1 не зберігаються в місцях продажу товарів (місцях громадського харчування), а знаходяться в централізованій бухгалтерії фізичної особи-підприємця. ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки, разом з запереченнями на акт перевірки (у т.ч. з супровідним листом та доданими до останнього матеріалами) та додаючи відповідні документа на стадії адміністративного оскарження до Державної податкової служби України було надано до Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України документи на придбання товару (алкогольних напоїв) на загальну суму 119237,68 грн. (відомості, що підтверджують факт ведення обліку товарних запасів й наявність таких первинних документів) як під час проведення перевірки, разом із Запереченнями на акти перевірок, додатками до заперечень, разом із Скаргами до ДПС України на зазначені податкові повідомлення-рішення й листами-доповненнями до відповідних скарг, котрі протиправно не взяті до уваги Головним управлінням ДПС у Рівненській області та Державною податковою службою України. Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем доказами, а саме: 1) первинними документами, які є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів (документи на придбання товару (алкогольних напоїв та пива) на 23 арк. видатковими накладними та квитанціями на придбання товару на загальну суму 119237,68 грн.); 2) супровідними листами з додатками до Заперечень на акт фактичної перевірки (з доказами надіслання) на 2 арк.; 3) скаргами від 09.04.2020 року на податкові повідомлення-рішення №00003560504 від 20.03.2020 року та №00003550504 від 20.03.2020 року (з доказами надіслання) та супровідними листами-доповненнями Скарги від 16.04.2020 року на податкові повідомлення-рішення №00003560504 від 20.03.2020 року та №00003550504 від 20.03.2020 року (з доказами надіслання). Позивачем надано та судом до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних, квитанцій про оплату за придбаний товар, замовлення на товар, який перебував у неї на реалізації. Окрім того, відсутність прихідних накладних на товар, а також інших документів позбавляє контролюючий орган перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону № 265/95-ВР (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 року, справа № 814/413/16). Таким чином, відсутність складу порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР наявне за умови обліку товарів, які реалізує ФОП, надання підтверджуючих документів щодо походження товару. По даній справі позивач долучив до матеріалів справи докази походження і ведення обліку товару, який перебуває в нього на реалізації. Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (далі - Порядок №790). встановлює, форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Також пунктом 5 Порядку № 790 встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб`єкта господарювання, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до частини 13 статті 15 Закону № 481/95 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Згідно із частиною 19 статті 15 Закону №481/95 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. Статтею 15-3 Закону №481/95, встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів. Приписами абз.17 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг» визначено, що розрахунковий документ документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Отже, необхідною умовою для підтвердження факту оптової або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, є наявність відповідного розрахункового документу. Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно висновку зазначеному у акті перевірки №461/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 28.02.2020 року, перевіркою встановлено порушення: п. 1.2. ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01.06.2000 року із змінами та доповненнями, а саме: контрольна розрахункова операція не проведена через реєстратор розрахункових операцій, відповідний розрахунковий документ (фіскальний касовий чек), що підтверджує виконання розрахункової операції, не роздруковано та не видано. Однак опису даного порушення у акті немає, як і будь-яких доказів того, що не роздруковано та не видано розрахункового документу (фіскального касового чеку), а тому колегія суддів приходить до висновку про безпідставність даного твердження контролюючого органу. Разом з тим, апеляційний суд погоджується звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази самого факту, що контрольна розрахункова операція не проведена через реєстратор розрахункових операцій, відповідний розрахунковий документ (фіскальний касовий чек), що підтверджує виконання розрахункової операції, не роздруковано та не видано, а, відтак, судом правомірно скасовано податкові повідомлення-рішення. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі № 460/4411/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 17.12.2020 року