Постанова 4851 № 440/5020/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 р. Справа № 440/5020/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної агрофірми "Україна" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020, суддя А.Б. Головко, повний текст складено 21.08.20 по справі № 440/5020/19 за позовом Приватної агрофірми "Україна" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Приватна агрофірма "Україна" звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.12.2019 № 0000721401, від 02.12.2019 № 0000731401. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.12.2019 № 0000721401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 12606,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3151,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що придбаний транспортний засіб є основним засобом, який використовується для забезпечення своєчасного ведення виробничого процесу та контролю за здійсненням господарської діяльності, з огляду на що податок на додану вартість, сплачений у зв`язку з його придбанням правомірно віднесений до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування за вересень 2016 року. Також, при здійсненні витрат, пов`язаних з утриманням та обслуговуванням об`єктів соціальної сфери, підприємство при наявності податкової накладної має право на віднесення суми додатку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. З урахуванням ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, у період з 25.06.2019 по 25.06.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватної агрофірми "Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2019. За результатами перевірки складено акт № 991/16-31-14-01-10/03772192 від 15.08.2019, яким зафіксовано порушення Приватною агрофірмою "Україна", зокрема, ст. 189, 198, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у декларації з ПДВ (спеціальній) на загальну суму 236302,00 грн. На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000721401 від 03.12.2019, яким Приватній агрофірмі "Україна" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" на загальну суму 295377,50 грн., у тому числі основний платіж - 236302 грн, штрафні (фінансові) санкції - 59075,5 грн., податкове повідомлення-рішення №0000731401 від 02.12.2019, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2019 в розмірі 6804 грн. Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з правомірності висновків податкового органу в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану у зв`язку із придбанням транспортного засобу, що не використовується позивачем у виробництві сільськогосподарської продукції, та визначення суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у зв`язку із утримання об`єкту дитячого садка. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Так, спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, встановлений ст. 209 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. В силу п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Відповідно до п. 5 розд. І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, платники податку, які згідно зі ст. 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею. Підпунктом "а" підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. Отже, при визначенні напряму декларування сум ПДВ визначальним є безпосереднє використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції. Водночас факт безпосереднього зв`язку використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів/послуг, які б свідчили про призначення придбаних товарів/послуг для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, відповідали б змісту цієї діяльності. Із матеріалів справи встановлено, що Приватна агрофірма "Україна" є юридичною особою та з 27.06.1997 зареєстроване як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. У ході судового розгляду встановлено, що Приватною агрофірмою "Україна" придбано легковий автомобіль KIA Sorento New 2/2D EX 4WD, який оприбуткований підприємством. Відповідно до пояснень представника позивача придбаний автомобіль використовується з метою загального керівництва діяльністю підприємства, вибуття у службові відрядження, укладення договорів на придбання сільськогосподарської продукції, придбання посівних матеріалів, що підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля, наказами про відрядження. За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що придбаний позивачем легковий автомобіль використовується в процесі організації загальної господарської діяльності підприємствам. При цьому, безпосередньо у виробництві сільськогосподарської продукції зазначений транспортний засіб не використовувався, наслідків у вигляді виробленої (обробленої, переробленої) сільськогосподарської продукції не створював. Також, слід враховувати відсутність доказів на підтвердження належності легкового автомобіля KIA Sorento New 2/2D EX 4WD до техніки сільськогосподарського призначення. Колегія суддів наголошує, що для застосування норми підпункту "а" підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України значення має навіть не сам факт використання автомобілів у виробництві сільськогосподарської продукції, а факт придбання автомобілів з такою технічною характеристикою, яка дозволяє використовувати ці автомобілі за своїм безпосереднім призначенням - у виробництві сільськогосподарської продукції. Легкові автомобілі по своїм технічним ознакам не можуть виконувати спеціальні функції, спрямовані на виробництво сільськогосподарської продукції, а відтак не є сільськогосподарською технікою та їх використання не пов`язане з виробництвом сільськогосподарської продукції. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 у справі № 818/2186/14. На підставі викладеного колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції, що сума податку на додану вартість, яка сплачена позивачем у ціні придбання легкового автомобіля KIA Sorento New 2/2D EX 4WD, підлягала включенню до загальної, а не спеціальної декларації з податку на додану вартість, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2016 на суму 188004 грн. Стосовно доводів апеляційної скарги в частині висновків суду першої інстанції щодо завищення позивачем від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, розрахованого у зв`язку із утриманням та обслуговуванням об`єктів соціальної сфери, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Пунктом 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що позивач у звітному періоді здійснював витрати на утримання та обслуговування об`єкту соціальної сфери, а саме дитячого садка. Втім, на балансі підприємства по бухгалтерському рахунку 10.3 "Будинки та споруди" зазначений об`єкт не обліковується, з огляду на що слід погодитись із твердженням суду першої інстанції, що утримання останнього не відноситься до господарської діяльності позивача. Таким чином, висновки податкового органу щодо включення таких витрат до складу податкового зобов`язання є обґрунтованими, та з урахуванням помилки у розрахунку складають 42495,95 грн. На підставі викладеного, колегія суддів вважає правомірним донарахування Головним управлінням ДПС у Полтавській області позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 223696 грн. та визначення штрафних санкцій у розмірі 55924 грн. оскаржуваним податковим повідомленням рішенням від 03.12.2019 № 0000721401, визначення суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, оскаржуваним податковим повідомленням рішенням від 02.12.2019 № 0000731401. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.12.2019 № 0000721401 обґрунтовано частково скасовано судом. Доводи апеляційної скарги на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватної агрофірми "Україна" - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі № 440/5020/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 17.12.20.