Постанова 4876 № 904/5897/19
від 17.12.2020 ·ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.12.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5897/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач) суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 (прийняте суддею Золотарьовою Я.С., повне судове рішення складено 29.07.2020) у справі № 904/5897/19 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни про стягнення заборгованості у розмірі 101 488,06 грн ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни, в якому просить суд стягнути з означеної особи на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України заборгованість у розмірі 101 488,06 грн, з яких: основний борг (заборгованість з орендної плати) у розмірі 86 194,95 грн, пеня у розмірі 15 293,11 грн та судовий збір. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що починаючи з лютого 2016 у відповідача виникла заборгованість з орендної плати до Державного бюджету за Договором оренди № 12/02-3558-0Д нерухомого майна від 21.08.2009.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у цій справі у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код 42767945) до Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 101 488,06 грн - відмовлено повністю. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачем не доведено порушення його прав, оскільки з 21.10.2015 право державної власності на майно, яке перебувало в управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та яке було передано в оренду відповідачу припинилось.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги Регіонального відділення задовольнити в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що Регіональним відділенням та приватним підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (далі - Ментій Т.М., відповідач) 21.08.2009 укладений договір оренди №12/02-3558-ОД (далі - договір оренди) нерухомого майна, що належить до державної власності. Строк дії договору неодноразово продовжувався (додаткові угоди від 21.06.2010, від 28.08.2013, від 04.04.2014, 14.11.2014, 26.02.2015). Додатковою угодою від 26.02.2015 до договору оренди, сторони погодили, що строк дії договору оренди пролонговано з 01.04.2015 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж по 28.02.2018. Державна адміністрація залізничного транспорту України Укрзалізниця, листом від 04.03.2015 №ЦЦР-6/193 повідомила Регіональне відділення, що після реєстрації ПАТ "Укрзалізниця" договори оренди, зокрема й договору №12/02-3558-ОД буде переукладено. Листом від 18.05.2015 №5362/16/10-15 Міністерство інфраструктури України (яке є органом управління орендованого майна) повідомило Регіональне відділення, що не заперечує проти пролонгації договору оренди. Крім того, у вказаному листі було зазначено, що після державної реєстрації ПАТ "Укрзалізниця" договори оренди будуть переукладатись відповідно до вимог чинного законодавства. З 01.12.2015 розпочало фінансово-господарську діяльність Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". Згідно ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та ч.2 загальних положень Статуту Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Листом від 19.02.2016 №16-02-00815 Регіональне відділення повідомило Ментій Т.М. про те, що майно за договором оренди 12/02-3558-0Д увійшло до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" та зазначило, що реалізація правонаступництва за вказаним договором здійснюється шляхом підписання тристоронньої угоди про внесення змін до договору оренди про встановлення належного орендодавця. Крім того, Ментій Т.М. було попереджено, що на момент підписання вищезазначеної тристоронньої угоди, умови договору в частині сплати орендної плати до державного бюджету повинні бути виконані. Однак відповідь на вказаний лист на адресу Регіонального відділення не надходила. Починаючи з лютого 2016 у орендаря виникла заборгованість з орендної плати до Державного бюджету. Листом від 18.07.2016 №18-02-03915 Регіональне відділення повідомило як ОСОБА_1 (орендаря) так і Регіональну філію "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач) про відмову від договору оренди на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України, у зв`язку з невиконанням умов договору в частині сплати орендної плати. Згодом, на підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2017 у справі №904/4/17 Регіональному відділенню стало відомо, що 10.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі-ПАТ "Укрзалізниця") та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір до договору оренди № 12/02-3558-0Д від 21.08.2009, яким встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди є ПАТ "Укрзалізниця". Крім того, вказаним додатковим договором встановлено, що подальша сплата орендної плати проводиться в розмірі 100% на користь ПАТ "Укрзалізниця". У зв`язку з чим, у березні 2018 Регіональне відділення звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПАТ "Укрзалізниця" та Фізичної особи - підприємця Ментій Т.М. про визнання недійсною додаткового договору від 10.03.2016 до договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009. Рішенням Господарського суду Дніпропетровській області від 05.12.2018 у справі №904/4125/18 позов Регіонального відділення до відповідача-1: публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної Філії "Придніпровська залізниця" та відповідача-2: фізична особа-підприємець Ментій Т.М. задоволено у повному обсязі та визнано недійсною додаткову угоду від 10.03.2018 до договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009. Вказане рішення залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019 та постановою Верховного Суду від 04.06.2019. Рішеннями у вказаній справі встановлено, що додаткову угоду укладено без волевиявлення Регіонального відділення, зміст оскаржуваної додаткової угоди суперечить інтересам держави, що полягає у позбавленні отримання Регіональним відділенням орендної плати до моменту реєстрації ПАТ "Укрзалізниця" права власності на орендований об`єкт, а отже, додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 21.08.2009 № 12/02-3558-0Д підлягає визнанню недійсним з моменту укладення. Апелянт зазначає, що беручи до уваги вищевикладене та зважаючи на те, що в супереч вимогам чинного законодавства додатковий договір було укладено без участі Регіонального відділення, яке є орендодавцем за договором оренди №12/02-3558-ОД, держава недоотримала кошти у вигляді орендної плати, які мали перераховуватись до Державного бюджету, що стало причиною для звернення до суду. За доводами апелянта, у зв`язку з несвоєчасною та неповною сплатою орендної плати утворилась заборгованість до Державного бюджету. На думку скаржника, відповідач в односторонньому порядку відмовляється від виконання передбачених договором та законом зобов`язань, не сплачуючи своєчасно орендну плату за користування державним майном. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на теперішній час корпоратизацію ПАТ "Українська залізниця" не завершено, оскільки не виконані всі умови, які було передбачено Постановою КМУ "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства". У зв`язку з наведеним, на думку скаржника, єдиним власником спірного майна є держава в особі Кабінету Міністрів України, а тому висновок позивача стосовно того, що АТ "Укрзалізниця" відповідно до ст. 85 ГК України та ст. 115 ЦК України з 21.10.2015 набуло право власності на нерухоме майно згідно вищевказаного Договору оренди, та став орендодавцем не відповідає вимогам законодавства. Також апелянт звертає увагу суду, що відповідно до п. 11 Порядку розпорядження майном публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054) списання, відчуження, передача в користування, оренду, концесію майна здійснюється за рішенням вищого органу товариства (тобто Кабінетом Міністрів України) у разі, зокрема, щодо відчуження, передачі в користування, оренду будівель та споруд в межах міст. Тоді як укладання додаткової угоди між відповідачем та АТ "Українська залізниця" від 10.03.2016, як і подальші угоди, відбулось в порушення вимог вказаного порядку, оскільки орендодавцем у договорі вказано виконуючого обов`язки першого заступника начальника регіональної філії "Придніпровська залізниця". Тобто без відповідного рішення вищого органу товариства на укладення вказаного додаткового договору. Відповідно до п. 18 прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік" унормовано: Кабінету Міністрів України до 1 березня 2018 року внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавства, що регулює орендні відносини та діяльність господарських товариств, передбачивши норму, відповідно до якої передача в оренду цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що закріплене за акціонерними товариствами, холдинговими компаніями та іншими суб`єктами господарювання, у статутному капіталі яких державі належить 100 відсотків акцій (частки), та їхніми дочірніми підприємствами на праві господарського відання та яке не використовується для виконання державою своїх функцій і не забезпечує обороноздатність держави, її економічну незалежність, здійснюється виключно на конкурсних засадах із спрямуванням орендної плати до Державного бюджету України в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України для державного майна. Однак, вказані зміни до теперішнього часу не внесені, отже порядок передачі державного майна, яке розташоване в межах міст й досі не визначено, що свідчить про те, що АТ "Українська залізниця" не мало законних підстав передавати в оренду державне майно та отримувати кошти від орендної плати, які підлягають спрямуванню до Державного бюджету України. На думку скаржника, враховуючи, що АТ "Українська залізниця" не є власником майна переданого в оренду, та беручи до уваги, що відповідно до Порядку передача в оренду державного майна в межах міст здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, є всі підстави стверджувати, що АТ "Українська залізниця" не мав права укладати додаткові договори до договору оренди.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Відповідач (Фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна) своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 263 ГПК України не скористалась. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 надано відповідачу строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Вказана ухвала була отримана відповідачем 02.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900085916241. Враховуючи вищевикладене, останнім днем для подачі відзиву є 07.10.2020. Таким чином, апеляційний суд, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі за наявними матеріалами справи.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/5897/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи. 21.08.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №12/02-3558-ОД (далі - договір). Пунктом 1.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 28.08.2013 визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно будівлю магазину (далі - майно) площею 196,1кв.м., розміщене за адресою м.Кривий Ріг, вул.Літке, 68а, на 1-му поверсі (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 20.06.2013 і становить 429851,00грн. Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу промтоварів та продтоварів у тому числі підакцизної групи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (пункт 1.2 договору). Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 договору). У разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, копія якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання (пункт 2.5 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 21.06.2010). Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря (пункт 2.6 договору). Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) червень 2009р. 8128, 4 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень серпень (п. 3.1. договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору). За умовами п. 3.4. договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 5689, 88 грн. 30% балансоутримувачу у розмірі 2438, 52 грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, і чинних на кінець періоду , за який здійснюється платіж. Розмір орендної плати коригувався шляхом внесення змін та доповнень до пункту 3.6 договору. Пунктом 3.11 договору визначено, що зобов`язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за три (базових) місяці оренди, який вноситься в рахунок плати за три останні місяці оренди. У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (пункт 3.12 договору). Пунктом 5.2 договору визначено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні визначеному пунктом 3.6 договору. Пунктом 5.3 договору визначено, що протягом місяця, після підписання договору орендар зобов`язаний внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останні місяці з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки у сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва орендна плата. Пунктом 5.4 договору визначено, що орендар зобов`язується щомісяця не пізніше 15 числа звітувати орендодавцю та балансоутримувачу про внесення орендної плати, скоригованої на індекс інфляції, до державного бюджету та на розрахунковий рахунок балансоутримувача з одночасним наданням копій платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку. Пунктом 5.5 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 04.04.2014 визначено обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди зобов`язаний не пізніше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (пункт 5.19 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 21.06.2010). Пунктом 7.3 договору визначено обов`язок орендодавця письмово повідомити орендаря, не пізніше, ніж за 30 (тридцять) діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору. Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 21.08.2009 по 20.08.2010 включно (пункт 10.1 договору). Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін, і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.3 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 14.11.2014). Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.12 договору). Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна після припинення договору орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення (пункт 10.13 договору). З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2009 між Регіональним відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною підписано Акт приймання - передачі в оренду будівлі магазину, що знаходиться на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (а.с. 20 том 1). 21.06.2010 року між Регіональним відділенням ФДМ України по Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною було укладено Додаткову угоду до Договору якою визначено наступну умову: "Цей Договір діє до 19.08.2013 включно" (а.с. 21 том 1). 28.08.2013 року між Регіональним відділенням ФДМ України у Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною було укладено Додаткову угоду до Договору якою визначено наступну умову: "Цей Договір є пролонгованим з 20.08.2013 по 31.12.2013" (а.с. 22 том 1). 04.04.2014 між Регіональним відділенням ФДМ України у Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною було укладено Додаткову угоду до Договору якою визначено наступну умову: "Цей Договір є пролонгованим з 01.01.2014 по 31.12.2014" (а.с. 24 том 1). 14.11.2014 між Регіональним відділенням ФДМ України у Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною було укладено Додаткову угоду до Договору якою визначено наступну умову: "Цей Договір є пролонгованим з 01.01.2015 по 31.03.2015" (а.с. 26 том 1). 26.02.2015 між Регіональним відділенням ФДМ України у Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною було укладено Додаткову угоду до Договору якою визначено наступну умову: "Цей Договір є пролонгованим з 01.04.2015 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж по 28.02.2018." (а.с. 27 том 1). Починаючи з лютого 2016 у орендаря виникла заборгованість з орендної плати до Державного бюджету. Позивач вимагає стягнути з відповідача заборгованість за період з 15.01.2016 по 15.09.2016 у сумі 101 488, 06 грн.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України). При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. З огляду на наявний в матеріалах справи укладений договір, між сторонами склались правовідносини оренди. Згідно з абзацами 1, 2, 5 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200кв.м. на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника. Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об`єкта договір оренди припиняється. Відтак, зі змісту частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (по тексту застосовується редакція закону № 2269-XII) вбачається, що саме наявність нового власника майна (тобто особи, якій належить право власності на майно, а не будь-яке інше речове право) визначається в якості умови переходу прав і обов`язків орендодавця. Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 №39, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області. Відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" №4442-VI від 23.02.2012 (з наступними змінами), передбачено особливості утворення Товариства, зокрема: Товариство (акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту); Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" №200 від 25.06.2014, статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього: майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу. Цією ж Постановою затверджено Перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", серед якого вказано, зокрема: Державне підприємство "Придніпровська залізниця". Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація ПАТ "Українська залізниця" відбулася 21.10.2015. Закон України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" також закріплює, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, а також передбачає складання відповідного зведеного передавального акту на основі узагальнених даних передавальних актів, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту. Формування статутного капіталу Товариства врегульовано статтею 4 цього Закону, яка передбачає внесення до статутного капіталу Товариства, зокрема, майна залізничного транспорту загального користування на підставі обліку його на балансах відповідних осіб без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Листом від 19.02.2016 № 16-02-00815 (арк.с.28) Регіональне відділення повідомило відповідача про те, що майно за договором оренди 12/02-3558-ОД увійшло до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" та зазначило, що реалізація правонаступництва за вказаним договором здійснюється шляхом підписання тристоронньої угоди про внесення змін до договору оренди про встановлення належного орендодавця. Крім того, відповідача попереджено, що на момент підписання вищезазначеної тристоронньої угоди умови договору в частині сплати орендної плати до державного бюджету повинні бути виконані. Листом від 18.07.2016 №18-02-03915 (арк.с.29) Регіональне відділення повідомило як відповідача так і Регіональну філію "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач) про відмову від договору оренди на підставі статті 782 Цивільного кодексу України, у зв`язку з невиконанням умов договору в частині сплати орендної плати. Як вбачається із матеріалів справи, 10.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД. Законність укладення вказаного додаткового договору розглядалась Господарським судом Дніпропетровської області. Так, Регіональне відділення звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПАТ "Укрзалізниця" та Фізичної особи-підприємця Ментій Т.М. про визнання недійсним вказаний додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди № 12/02-3558-0Д від 21.08.2009. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 у справі №904/4125/18 позов Регіонального відділення до відповідача-1: публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної Філії "Придніпровська залізниця" та відповідача-2: Фізична особа-підприємець Ментій Т.М. задоволено у повному обсязі та визнано недійсною додатковий договір від 10.03.2018 до договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 у справі №904/4125/18. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 у справі №904/4125/18 залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №904/4125/18 залишено без змін. У цій постанові Верховного Суду колегія суддів зазначила, що майно, передане до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" підлягає державній реєстрації та право власності на таке майно виникає з моменту його державної реєстрації. Так, зокрема, у постанові зазначено: "Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що в силу частини 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який є спеціальним законом у спірних правовідносинах у співвідношенні з нормами ЦК України, внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Разом з тим, скаржником помилково не враховано того, що цією правовою нормою звільняються від державної реєстрації права власності на нерухоме майно залізничного транспорту саме правопопередники ПАТ "Українська залізниця", на базі майна яких останнє створено. Адже в подальшому в частині 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" законодавець встановлює обов`язок державної реєстрації Товариством прав на нерухоме майно, зазначаючи про те, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу відповідача, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця". В цій же частині 2 статті 5 вказаного Закону уточнено, що переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу відповідача, здійснюється протягом 2-ох років з дня державної реєстрації Товариства (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/10903/17 зі спору з подібними предметом і підставами позову). Отже, майно, передане до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", також підлягає державній реєстрації та право власності на таке майно виникає з моменту його державної реєстрації." (пункти 34-37). Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що такі висновки були зроблені касаційним судом щодо застосування частини 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Цивільного кодексу України в частині моменту, з якого у АТ "Укрзалізниця" виникає право власності на майно, яке було передано до його статутного фонду. Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тому, в силу статей 18 та 75 Господарського процесуального кодексу України, суд погоджується з тим, що додатковий договір від 10.03.2018 є недійсним. Відповідно до приписів частин 5-6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Але правові висновки, які були викладені у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 по справі №904/5124/18 не є обов`язковими для суду при розгляді цієї справи, оскільки на час прийняття рішення Верховний Суд відступив від висновків, які викладені у вищевказаній постанові. Частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Реалізуючи повноваження, передбачені частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 918/792/18. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 по справі №918/792/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/4125/18 щодо моменту виникнення у ПАТ "Українська залізниця" права власності та, як наслідок, прав орендодавця на відповідне майно. Так, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 по справі № 918/792/18 зазначено: "Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства, є передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту. У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Однак, частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України закріплено виникнення права на нерухоме майно з дня державної реєстрації, регулює саме момент набуття права власності за договором, тоді як Товариство набуло право власності на майно залізничного транспорту з інших підстав - з підстав правонаступництва внаслідок реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту відповідно до закону, що є окремою підставою виникнення прав та обов`язків згідно зі статті 11 цього Кодексу. Відтак, приймаючи рішення про утворення ПАТ "Українська залізниця" шляхом реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту та встановлюючи його правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків зазначених підприємств, держава тим самим фактично висловила своє волевиявлення щодо переходу до ПАТ "Українська залізниця" права власності на відповідне майно, передане державою до його статутного капіталу, у тому числі право самостійно виступати орендодавцем такого майна. При цьому, статус ПАТ "Українська залізниця" як правонаступника відповідних підприємств залізничного транспорту безпосередньо визначений Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Статутом ПАТ "Українська залізниця", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, які не передбачають можливості запровадження винятків чи обмежень щодо такого правонаступництва, відстрочення набуття права власності на об`єкти нерухомого майна тощо. Невчинення ПАТ "Українська залізниця" дій щодо переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені при його створенні до статутного капіталу, не може бути підставою для висновку про відсутність переходу відповідних речових прав до ПАТ "Українська залізниця" від підприємств залізничного транспорту, які мають бути припиненими внаслідок такої реорганізації.". Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 по справі №918/792/18 є обов`язковими для суду в силу частин 5-6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи цю справу, судом першої інстанції вірно враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 по справі №918/792/18. Відтак, виходячи з аналізу наведених вище вимог закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з моменту складання передавального акта від 18.08.2015 та/або акта оцінки майна залізничного транспорту, що підтверджують виникнення та перехід прав на майно, внесене до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", та державної реєстрації зазначеної юридичної особи (21.10.2015) АТ "Українська залізниця" набуло право власності на нерухоме майно (нежитлова будівля по вул. Літке, 68а у м. Кривому Розі), що є об`єктом оренди за договором оренди №12/02-3558-ОД. Тобто, власником спірного орендованого майна з 21.10.2015 є АТ "Українська залізниця". З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути орендну плату за період з 15.01.2016 по 15.09.2016. Частиною 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (яка діяла протягом періоду, за який позивач вимагає сплатити орендну плату) встановлено, що в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника. Відповідно до частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Відтак, право на отримання орендної плати виникло у АТ "Українська залізниця" як у власника майна в силу закону, а не додаткового договору, який було визнано недійсним. Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення його прав, оскільки з 21.10.2015 право державної власності на майно, яке перебувало в управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та яке було передано в оренду відповідачу припинилось. З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 86 194,95 грн та пені у сумі 15 529, 11 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/5897/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі № 904/5897/19 залишити без змін. Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.А. Коваль Суддя В.Ф. Мороз Суддя А.Є. Чередко