Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/3088/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.12.2020 місто Дніпро Справа № 904/3088/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Кощеєва І.М., секретар судового засідання: Абадей М.О., представники сторін: від позивача: представник не з`явився; від відповідача-1: представник не з`явився; від відповідача-2: представник не з`явився; від відповідача-3: представник не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 (повний текст складений 23.10.2020, суддя Ліпинський О.В.) у справі №904/3088/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар", м. Дніпро до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро до відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Дніпро про стягнення заборгованості у розмірі 242 024,47грн., - ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь 219 079,88 грн. заборгованості за кредитом, 11 757,28 грн. заборгованості за відсотками з користування кредитом, 6 561,79 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 4 625,52 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/3088/20 позов задоволено частково: - з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" та ОСОБА_1 стягнуто солідарно на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 219 079,88 грн. заборгованості за кредитом; - з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" та ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 219 079,88 грн. заборгованості за кредитом; - з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" стягнуто на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 1 095,40 грн. витрат зі сплати судового збору; - з ОСОБА_1 стягнуто на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 1 095,40 грн. витрат зі сплати судового збору; - з ОСОБА_2 стягнуто на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 1 095,40 грн. витрат зі сплати судового збору; - в решті позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю наявності заборгованості відповідача-1 за кредитом у сумі 219 079,88 грн. Враховуючи, що зобов`язання за кредитним договором забезпечено договорами поруки №PІ505810762210346430 від 19.09.2017 та №PІ564054471268959915 від 25.07.2019, нормами закону (як і умовами договорів поруки) не допускається спільної солідарної відповідальності поручителів, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що заборгованість у сумі 219 079,88 грн. підлягає солідарному стягненою з боржника та кожного поручителя окремо. Місцевий господарський суд встановив, що у заяві відповідача-1 про відкриття поточного рахунку від 17.08.2015, процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена, відсутні умови про сплату комісії банку, а також, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру; матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме до поданої позивачем редакції "Умов та Правил надання банківських послуг" приєднався відповідач-1 та погодився на умови, які вони містять. При цьому, роздруківка із сайту позивача відхилена місцевим господарським судом у якості належного доказу, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити, і вносила відповідні зміни в Умови. Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погодження сторонами в письмовій формі ціни договору, яка встановлена у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальності (штрафу, пені), в зв`язку із чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині. Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/3088/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 11 757,28 грн., пені у розмірі 6 561,79 грн., комісії за користування кредитом у розмірі 4 625,52 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом, пені за прострочення оплати, комісії за користування кредитом, звільнивши відповідачів від плати за користування кредитом та відповідальності за порушення строків його повернення. Вказує, що відповідачами не надано відзиву на позовну заяву із спростуваннями доводів позивача, конррозрахунків заявлених до стягнення сум. Апелянт вважає, що позичальник, звернувшись із анкетою-заявою до банку, погодився на приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів банку, що разом складають договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є договором приєднання, його правомірність презюмується. Вважає правомірним нарахування відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне повернення кредиту, комісії за користування кредитом, порядок, строки та розмірі яких передбачені в Умовах і правилах надання банківських послуг та Тарифах банку. Надані розрахунки заявлених сум апелянт вважає належними та допустимими доказами, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2020 (у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Орєшкіної Е.В., суддів Широбокової Л.П., Кощеєва І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/3088/20; розгляд скарги призначений у судове засідання на 16.12.2020. У судове засідання, яке відбулося 16.12.2020, представник апелянта не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. У судове засідання, яке відбулося 16.12.2020, представники відповідачів-1, 2, 3 не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи, відзиву на апеляційну скаргу не надали. Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась; сторони належним чином повідомлялись про день, час та місце розгляду справи; сторони не скористалися правом взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін. У судовому засіданні 16.12.2020 оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 17.08.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - заява), в якій зазначено про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 17.08.2015 (надалі - договір). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України). Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України). Як зазначає Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" був укладений договір банківського обслуговування від 17.08.2015, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаної заяви та Умов. Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" відповідно до умов договору встановлений кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідно до пункту 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.2.1.1.3 Умов). Згідно з пунктом 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитною ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточною рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших) (пункт 3.2.1.1.6. Умов). Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "СК Солар" кредитний ліміт в розмірі 1 000 000,00 грн. Відповідно до пункту 3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня к лієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Згідно з пунктом 3.2.1.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь - якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" посилається на несвоєчасне повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" кредиту у сумі 219 079,88 грн., сплати відсотків за користування кредитом у сумі 11 757,28 грн., сплати комісії за користування кредитом у сумі 4 625,52 грн., пені за прострочення зобов`язань у сумі 6 561,79 грн. Предметом спору є стягнення Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" 219 079,88 грн. заборгованості за кредитом, 11 757,28 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 4 625,52 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 6 561,79 грн. пені. Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір. Згідно з частинами 1 і 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Норми права аналогічного змісту містить стаття 526 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України). Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України). Згідно з довідкою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за вих. № 90716DN1NS11P від 13.05.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "СК Солар" на поточному рахунку № НОМЕР_1 встановлено кредитний ліміт: 17.08.2015 - 0 грн., 25.07.2016 - 50 000,00 грн., 20.12.2016 - 0 грн., 23.12.2016 - 50 000,00 грн., 27.12.2016 - 60 000,00 грн., 21.09.2017 - 200 000,00 грн., 20.11.2017 - 470 000,00 грн., 17.05.2018 - 500 000,00 грн., 08.02.2019 - 1 000 000,00 грн. Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" надано до матеріалів справи виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" за період з 16.07.2019 по 10.04.2020, які свідчать про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" кредитних коштів у межах встановленого ліміту. Згідно з наданими Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" за період з 16.07.2019 по 10.04.2020 та розрахунком заборгованості за договором б/н від 17.08.2015, заборгованість за кредитом складає 219 079,88 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 11 757,28 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 4 625,52 грн. Місцевий господарський суд дійшов до висновку про доведеність факту надання кредиту та обґрунтованістю позовних вимог в частині заборгованості по кредиту у сумі 219 079,88 грн. Апеляційна скарга не містить доводів в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 219 079,88 грн. Відповідно пункту 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1,3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку неню у розмірі, зазначеному у пункті 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до пункту 3.2.1.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої пунктами 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1,5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом. Позивач нараховані та заявлені до стягнення 11 757,28 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 4 625,52 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 6 561,79 грн. пені. За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Аналізуючи зазначені приписи чинного законодавства, слід дійти висновку, що у разі укладення кредитного договору плата за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договором (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Матеріалами справи підтверджується факт підписання Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 17.08.2015, в якій процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена; також вказана заява не містить умов про сплату комісії банку, а також, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру. Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено взаємного узгодження банком і відповідачем розміру, строків та порядку сплати процентів, пені та комісії за користування кредитом, оскільки у заяві на відкриття рахунку від 17.08.2015 не визначено розміру відсотків, пені, комісії., тобто відсутня домовленість сторін про сплату відсотків, комісії за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі та порядку, що визначені позивачем. Зі змісту поданого позивачем Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с. 27-43) не можливо встановити, що це саме ті Умови та правила надання банківських послуг, на які погодився відповідач при підписанні заяви від 17.08.2015. Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що відповідачем підписано саме заяву про приєднання до Умов та правил, що підтверджує його обізнаність про умови кредитування та погодження на ці умови. Апелянт вважає, що при встановленні факту надання кредиту у місцевого господарського суду буди відсутні підстави для відмови у стягнення процентів за його користування, комісії та пені за прострочення повернення коштів. Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із вказаними доводами апелянта. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України) Заявляючи про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії за користування кредитом, позивач посилається на розділ 3.2.1.4 Умов та правил (договору), про стягнення пені на розділ 3.2.1.5 Умов та правил (договору), на підтвердження своїх доводів позивачем надано Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг". Таким чином, роздруківка із сайту Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила. За таких обставин є правильним висновок місцевого господарського суду, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17.08.2015) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05.06.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Товариству з обмеженою відповідальністю "СК Солар" Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про відкриття поточного рахунку домовленості позивача та відповідача-1 про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Апеляційний господарський суд зазначає, що надані Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка ним підписана, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вищезазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Апеляційний господарський суд погоджується із застосуванням до спірних правовідносин правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, оскільки вказану правову позицію застосовано місцевим господарським судом з урахуванням правил надання оцінки всім доказам та доводам, наведеними сторонами відповідно до Господарського процесуального кодексу України. При цьому апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта про безпідставну відмову у стягненні відсотків за користування кредитом, пені та комісії за відсутності заперечень відповідачів, оскільки за приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд надає оцінку доказам, наявним в матеріалах справи. Зобов`язання за спірним договором забезпечено договорами поруки, а саме: договором поруки №PІ505810762210346430 від 19.09.2017, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 (поручитель) та договором поруки №PІ564054471268959915 від 25.07.2019, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_2 (поручитель). Відповідно до пункту 1 договорів поруки №PІ505810762210346430 від 19.09.2017 та №PІ564054471268959915 від 25.07.2019 предметом договорів є надання поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед банком, за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" всіх своїх обов`язків за угодами приєднання. Позивачем заявлено про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2, 3 заборгованості за кредитом. Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання. За своєю юридичною природою порука є договірним зобов`язанням, адже виникає на підставі договору. За нормами статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов`язання, виникає кілька самостійних зобов`язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов`язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є. Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов`язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука). Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою. Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом України в постанові від 01.03.2017 у справі №6-923цс16, від 30.09.2015 у справі №6-1348 цс15; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2018 року у справі №905/2475/15. Враховуючи те, що нормами закону (як і умовами договорів поруки) не допускається спільної солідарної відповідальності поручителів, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що заборгованість підлягає солідарному стягненою з боржника та кожного поручителя окремо. Апеляційна скарга не містить доводів щодо стягнення заборгованості солідарно з боржника та кожного поручителя окремо, доводи апеляційної скарги стосується лише частини відмови у задоволенні позову, однак апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача-1 (боржника) на користь позивача відсотків за користування кредитом, пені та комісії, тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду і в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом, пені та комісії на користь позивача з відповідачів-2,3 (поручителів). Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/3088/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/3088/20 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду. Повна постанова складена 17.12.2020. Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя Л.П. Широбокова Суддя І.М. Кощеєв У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №904/3088/20 поштою не надсилаються. Надіслати копію цієї постанови на електронну адресу (за наявності інформації в матеріалах справи) Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (ІНФОРМАЦІЯ_1). Про прийняття постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №904/3088/20 повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Солар", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду.