Постанова 4873 № 911/1566/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" грудня 2020 р. Справа№ 911/1566/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Калатай Н.Ф. суддів: Руденко М.А. Пономаренка Є.Ю. при секретарі Рибчич А. В. За участю представників: від позивача: Орел С.С. - адвокат від відповідача: не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020, повний текст якого підписано 04.09.2020 у справі № 911/1566/20 (суддя Конюх О.В.) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Баришівкатепломережа» Баришівської селищної ради про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 694 725,08 грн. за поставлений за договором постачання природного газу № 2240/1718-БО-17 від 02.10.2017 у період з лютого по квітень 2018 року, але не оплачений газ, пені в сумі 53 960,78 грн., 3 % річних в сумі 37205,80 грн. та інфляційних втрат в сумі 66 052,04 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати газу. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.08.2020, повний текст якого підписано 04.09.2020, у справі № 911/1566/20 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 694 725,08 грн. основного боргу, 16 188,23 грн. пені, 37 205,80 грн. 3% річних, 66 052,04 грн. інфляційних втрат, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем газу, з огляду на що вимоги про стягнення вартості такого газу, а також нарахованих за прострочення обв`язку щодо його оплати пені, 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених позивачем до стягнення розмірах є законними та обґрунтованими. Водночас суд першої інстанції, прийнявши до уваги подану відповідачем заяву про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій (а.с. 88-95), зменшив присуджену до стягнення пеню на 70% від заявленої позивачем суми (до 16 188,23 грн. - примітка суду). Зменшуючи присуджену до стягнення пеню, суд першої інстанції виходив з того, що: - відповідач є непідприємницьким товариством, створеним для здійснення функцій, визначених законом, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів; - відповідач не має змоги припинити постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям при наявності заборгованості останніх за отримане тепло; - позивач застосував до відповідача також 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційні нарахування, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів; - відсутні докази понесення позивачем збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, а навпаки позивачем у запереченні на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій зазначено про отримання, зокрема, у 2019 році прибутку від операційної діяльності у розмірі 110 млрд. грн.; згідно з наданою у матеріали справи фінансовою звітність відповідача останній тривалий час перебуває у скрутному фінансовому становищі (2016 - 2017 роки). Також суд першої інстанції прийняв до уваги правовий зміст інституту неустойки, основною метою якої є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Не погоджуючись з рішенням, 30.09.2020 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1566/20 в частині зменшення пені на суму 37 772,55 грн. та прийняти нове рішення у цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача 37 772,55 грн. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції в оспорюваній частині прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 224, 233, 226, ГК України, ст.ст. 549-552, 599 ЦК України та процесуального права, зокрема ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи. У обґрунтування вказаної позиції позивач послався те, що: - вказані судом першої інстанції обставини для зменшення пені, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки у випадку несвоєчасного відшкодування відповідачу різниці з тарифів на теплову енергію, послуги централізованого опалення, що вироблялися, транспортувалися, постачалися населенню або організаціям та установам, що фінансуються з державного бюджету та/або місцевих бюджетів, та невчасне їх відшкодування відповідач не позбавлений права звертатись у вставленому порядку з вимогами про відшкодування різниці між економічно обґрунтованим та встановленим тарифом до органів державної влади в порядку ст. 1173 ЦК України; - здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення; - єдиною підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, у розумінні ч. 2 ст. 218 ГК України, є дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов`язання, проте відповідач до матеріалів доказів наявності таких обставин не долучив, як не долучив і доказів, які б підтверджували його неспроможність виконати взяті на себе зобов`язання; - сторони є в рівнозначному становищі; - станом на 19.05.2020 сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ (теплокомуненерго; виробники теплової енергії), ТЕЦ (виробники теплової та електричної енергії) перед позивачем була близькою 46,7 млд. грн.; сумарна прострочена заборгованість перед позивачем підприємств ТКЕ (в тому числі і відповідача) за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, складає близько 38,8 млрд. грн., з них за 2020 рік - 7,9 млрд. грн. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020, справа № 911/1566/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Кропивна Л.В., Поляк О.І. При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником не додано належних доказів сплати судового збору, з огляду на що ухвалою від 21.10.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів про сплату судового збору в сумі 3 153,00 грн. 03.11.2020 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжне доручення № 0000009971 від 25.09.2020 про сплату судового збору в сумі 3 153,00 грн. З огляду на вказані обставини, ухвалою від 25.11.2020: - Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1566/20; - відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1566/20; - встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 09.12.2020; - учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2); - зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1566/20; - призначено справу № 911/1566/20 до розгляду на 14.12.2020 о 15:40; - сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги. Розпорядженням № 09.1-08/5233/20 від 14.12.2020, у зв`язку перебуванням судді Поляк О.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному та судді Кропивної Л.В. яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1566/20. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 справа № 911/1566/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою від 14.12.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1566/20 прийнято до свого провадження. Станом на 14.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило. Відповідач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив. Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження. Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке. 02.10.2017 позивач як постачальник та відповідач як споживач, керуючись Законом України «Про ринок природного газу», Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187, іншими нормативно-правовими актами, уклали договір постачання природного газу № 2240/1718-БО-17 (далі Договір) (а.с. 9-18), відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2017 - 2018 роках року природний газ, а відповідач - оплатити його на умовах Договору. За змістом п. 1.2 Договору, газ, що постачається за Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. У п. 2.1 Договору сторони погодили, що позивач передає відповідачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природній газ орієнтовним обсягом до 418,5 тис. куб.м., та визначили помісячні обсяги поставки газу. Відповідно до п. 3.7 Договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Згідно з п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. газу за Договором на дату його укладення становить 7 907,20 грн., крім того ПДВ - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн. Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природній газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Згідно з п. 6.4 Договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від відповідача, погашає вимоги позивача у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного відповідачем: у першу чергу відшкодовуються витрати позивача, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості. Відповідно до п. 8.2 Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 11.01.2018 (а.с. 19), у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Згідно з п. 10.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років. У п. 12.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017 до 31.03.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. 03.04.2018 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 2 Договору (а.с. 20), у якій, серед іншого, виклали п. 12.1 Договору в такій редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017 до 31.05.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.». З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору позивач за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року передав у власність відповідача природний газ на суму 2 557 709,61 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018та від 30.04.2018 (а.с. 24-30) та сторонами не заперечується. Як слідує з зазначених Актів приймання-передачі природного газу за вказаний період, довідки позивача, а також виписок з банківського рахунку позивача (а.с. 31-54), відповідач за отриманий за Договором природний газ розрахувався не у повному обсязі, і станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом заборгованість за газ, поставлений протягом спірного періоду, становить 694 725,08 грн. З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 694 725,08 грн., пеню в сумі 53 960,78 грн., 3 % річних в сумі 37205,80 грн. та інфляційні втрати в сумі 66 052,04 грн. Суд першої інстанції визнав доведеним як факт невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого за Договором газу у визначений позивачем сумі, так і те, що, з огляду на вказані прострочення позивач має право на стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заперечив як проти наявності у нього простроченого зобов`язання щодо сплати позивачу за поставлений за Договором газ основного боргу в сумі 694 725,08 грн., так і щодо обов`язку сплатити пеню в сумі 53 960,78 грн., 3 % річних в сумі 37205,80 грн. та інфляційні втрати в сумі 66 052,04 грн., подавши суду першої інстанції заяву про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій (а.с. 88-95 ), у якій просив зменшити розмір заявлених до стягнення сум штрафних санкцій. Суд першої інстанції визнав наведені відповідачем у заяві про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій доводи щодо наявності підстав для зменшення пені, зменшивши присуджену до стягнення пеню на 70% від заявленої позивачем суми (до 16 188,23 грн. - примітка суду). За таких обставин, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги за первісним позовом та стягнув з відповідач на користь позивача 694 725,08 грн. основного боргу, 16 188,23 грн. пені, 37 205,80 грн. 3% річних, 66 052,04 грн. інфляційних втрат, у задоволенні решти позовних вимог відмовив. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується лише в частині часткового задоволення заяви відповідача та зменшення пені на 70 %, а саме зменшення суми пені на 37 772,55, а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення вимог про стягнення 694 725,08 грн. основного боргу, 16 188,23 грн. пені, 37 205,80 грн. 3% річних, 66 052,04 грн. інфляційних втрат, не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення 694 725,08 грн. основного боргу, 16 188,23 грн. пені, 37 205,80 грн. 3% річних, 66 052,04 грн. інфляційних втрат не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Щодо заяви відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій (а.с. 88-95), у якій заявник просить зменшити розмір заявлених до стягнення сум штрафних санкцій слід зазначити таке. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У заяві про зменшення розміру штрафних санкцій як на підставу для її задоволення відповідач посилається на те, що: - на невиконання у встановлений Договором строк зобов`язання по оплаті поставок природного газу за спірний період вплинула наявна станом на сьогоднішній день дебіторська заборгованість за 2016 рік, погашення якої відповідач здійснює позачергового щомісячно на підставі договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природній газ № 125/1/1730-РЗ від 26.03.2018 та виконання зобов`язань за яким закінчиться лише в 2023 році; - на даний час в провадження Господарського суду Київської області перебуває ряд справ за позовами Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Баришівкатепломережа» Баришівської селищної ради про стягнення заборгованості у розмірі 1 071 994,00 грн., більшу частину з яких становлять штрафні санкції за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем. Вказані суми становлять для відповідача надмірний тягар, а ситуація ускладнюється ще й наявною перед відповідачем заборгованістю споживачів послуг теплопостачання у розмірі 6 851 925,74 грн.; - заборгованість за спірним договором в сумі 1 863 184,53 грн. була частково погашена відповідачем до звернення позивача до суду з цим позовом і виникла через відсутність обігових коштів та неодержання коштів від своїх контрагентів та споживачів; - відповідач є виробником теплової енергії, а природний газ, який постачався за спірним договором, використовувався відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживалась як населенням, так і бюджетними організаціями, у яких за спожиту теплову енергію та надані послуги постійно наявний борг; - джерелом розрахунків за спожитий природний газ є кошти, отримані від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування з боку держави; - на даний час відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі. Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру присудженої до стягнення з відповідача пені на 70 % від заявленої позивачем суми до 16 188,23 грн. взяв до уваги, що: - відповідач є непідприємницьким товариством, створеним для здійснення функцій, визначених законом, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів; - відповідач не має змоги припинити постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям при наявності заборгованості останніх за отримане тепло; - позивач застосував до відповідача також 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційні нарахування, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів; - відсутні докази понесення позивачем збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, а навпаки позивачем у запереченні на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій зазначено про отримання, зокрема, у 2019 році прибутку від операційної діяльності у розмірі 110 млрд. грн.; згідно з наданою у матеріали справи фінансовою звітність відповідача останній тривалий час перебуває у скрутному фінансовому становищі (2016 - 2017 роки). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, з огляду на досліджені судом обставини та зважаючи на співвідношення інтересів сторін, враховуючи майновий стан підприємства відповідача (відповідно до поданих копій звітів про фінансовий стан, звітів про фінансові результати наявні значні показники непокритих збитків), є підстави, відповідно до приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, для зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 70% від заявленої позивачем суми, тобто до 16 188,23 грн. Щодо посилань позивача, викладених у апеляційній скарзі, слід зазначити, що причинами прострочення виконання зобов`язання відповідачем є причини, які фактично перебувають поза його волею, та що окрім пені стягненню з відповідача підлягають суми 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на що колегія суддів вважає, що застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем, не може відповідати критеріям розумності та справедливості. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1566/20 у оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу цієї апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1566/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1566/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1566/20.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1566/20. Повний текст постанови складено: 16.12.2020 Головуючий суддя Н.Ф. Калатай Судді М.А. Руденко Є.Ю. Пономаренко