Постанова 4872 № 916/463/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/463/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Головея В.М.., Разюк Г.П. секретар судового засідання Бебик А.М. за участю представників учасників судового процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного богатопрофильного підприємства Урожай на рішення Господарського суду Одеської області від 03 вересня 2020 року (повний текст складено 14.09.2020р.) по справі № 916/463/20 за позовом Державного багатопрофільного підприємства Урожай до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенергозбут" про визнання неналежним кредитором,- суддя суду першої інстанції: Малярчук І.А. час та місце винесення рішення: 03.09.2020р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду. В судовому засіданні 09.12.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року Державне багатопрофільне підприємство Урожай (позивач, ДБПП «Урожай») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенергозбут" про визнання останнього неналежним кредитором за договорами про відступлення права вимоги від 11.03.2010р. №№1, 2, 3 та від 22.03.2010р. №4. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що договори про відступлення права вимоги №1, №2, №3 від 11.03.2019р. та №4 від 22.03.2019р., укладені між ТОВ «Трансенергозбут» та ОСОБА_1 (первісний кредитор), є оплатними, однак, в супереч взятих на себе зобов`язань відповідач не сплатив первісному кредитору їх вартість, а тому не набув права вимоги до Державного багатопрофільного підприємства Урожай щодо повернення коштів за договорами безвідсоткової поворотної фінансової позики Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2020р. у справі №916/463/20 (суддя Малярчук І.А.) у задоволенні позову Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенергозбут" відмовлено повністю У вказаному рішенні суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги ДБПП «Урожай» є недоведеними та не обґрунтованими, оскільки, в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про набуття ТОВ «Трансенергозбут» права вимоги, що обумовлені договорами №№2, 3 від 11.03.2019р., з моменту укладення договорів переуступки права вимоги. Разом з цим, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними доказами позовні вимоги, що стосуються договорів про відступлення права №1 від 11.03.2019р. та №4 від 11.03.2020р. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне багатопрофільне підприємство Урожай звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020р. у справі №916/463/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. 23.11.2020р. до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла уточнена апеляційна скарга. ДБПП «Урожай» вважає рішення незаконним та необґрунтованим, а також, прийнятим з неправильно встановленими обставинами справи. Зокрема, апелянт зазначає, що оскаржувані договори були укладені без погодження з Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як органом управління позивача, до сфери якого на час укладання договорів входило ДБПП «Урожай». Тому, позивач вважає, що первісним кредитором та відповідачем не дотримано вимог закону щодо форми правочину щодо заміни кредитора. Також, скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про здійснення відповідачем часткової оплати за спірними договорами. Більш детально доводи ДБПП «Урожай» викладені в апеляційній скарзі. 12.10.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенергозбут" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з доводами останньої та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного богатопрофильного підприємства Урожай на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020р. у справі №916/463/20, розгляд справи призначено на 09.12.2020р. У судове засідання 09.12.2020р. представники сторін не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою; враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що від учасників справи до суду не надходило клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату та те, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін. При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. У судовому засіданні 09.12.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як встановлено судом першої інстанції, 31.10.2016р. між ОСОБА_1 (позикодавець) та ДБПП Урожай (позичальник) було укладено договір №2 безвідсоткової поворотної фінансової позики, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику фінансову підтримку (позику) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у визначений цим договором строк. Позика є безвідсотковою. Загальна сума наданої позики фіксується в додатковій угоді до цього договору, після підписання сторонами акту взаєморозрахунків та надання позичальником звіту про використані кошти. Строк повернення позики 2 (два) місяці, з моменту підписання цього договору сторонами. Відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією зі сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною. Загальна сума позики за цим договором склала 67 319,70 грн. 02.01.2017р. між ОСОБА_2 (позикодавець) та ДБПП Урожай (позичальник) було укладено аналогічний договір №2 безвідсоткової поворотної фінансової позики, на загальну суму 398 348,97 грн. В подальшому між ОСОБА_1 (позикодавець) та ДБПП Урожай (позичальник) укладено договір №2 безвідсоткової поворотної фінансової позики від 02.01.2018р. на суму 559 979,26 грн. та договір №2 безвідсоткової поворотної фінансової позики від 02.01.2019р. на суму 104 391,22 грн. Матеріали справи свідчать, що 11.03.2019р. між ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ТОВ Трансенергозбут (новий кредитор) було укладено договори №1, №2, №3 про відступлення права вимоги. Згідно листів Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №3111-05/46220-09 від 28.07.2020р., Мінагрополітики №37-37-7/147 від 09.07.2020р. документів стосовно погодження договорів безвідсоткової поворотної фінансової позики не виявлено. При цьому, з ДБПП Урожай не заперечувало проти укладення договорів переуступки права вимоги за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №2 від 31.01.2016р., №2 від 02.01.2017р., №2 від 02.01.2018р., що вбачається з листів позивача №25/02 від 25.02.2019р., №25/03 від 25.02.2019р., №25/04 від 25.02.2019р., наявних у матеріалах справи. Судова колегія погоджується із зауваженням суду першої інстанції, що зміст договору від 11.03.2019р. №1 про відступлення права вимоги дослідити неможливо, у зв`язку з тим, що надана позивачем копія цього договору є нечитаємою. Разом з тим, відповідно до умов договору №2 про відступлення права вимоги, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги грошових коштів до ДБПП Урожай (боржник), що належать первісному кредиторові, і новий кредитор стає кредитором в частині вимоги боргу за договором безвідсоткової поворотної фінансової позики №2 від 02.01.2017р. (основний договір), на суму - 398348,97грн., укладеним з ДБПП Урожай в порядку і в обсязі, передбаченому цим договором, відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника сплати грошових коштів (заборгованості) у національній валюті України за основним договором. Право вимоги, що відступається за цим договором, станом на 11.03.2019р. складає 398348,97грн., які включають прострочену заборгованість по основному договору №2 від 02.01.2017р. За відступлення прав вимоги, визначених в п.п.1.1., 1.2. цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору суму коштів у розмірі 398348,97грн., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора строк до 31.12.2019р. за наступними реквізитами: рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ КБ Приватбанк у м. Одесі, МФО 305299, призначення платежу: Сплата коштів за договором про відступлення права вимоги №2 від 11.03.2019р., по договору безвідсоткової поворотної фінансової позики: №2 від 02.01.2017р., без ПДВ.. Права вимоги за даним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту набуття чинності цим договором. Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.п.1.1., 1.2., 2.1., 2.3., 3.1., 6.3. договору). Відповідно до договору №3 про відступлення права вимоги, ОСОБА_1 (первісний кредитор) передає ТОВ Трансенергозбут (новий кредитор), а новий кредитор приймає право вимоги грошових коштів до ДБП Урожай (код ЄДРПОУ- 13908422) (боржник), що належать первісному кредиторові, і новий кредитор стає кредитором в частині вимоги боргу за договором безвідсоткової поворотної фінансової позики №2 від 02.01.2018р. (основний договір), на суму 559979,26грн., укладеним з ДБП Урожай в порядку і в обсязі, передбаченому цим договором, відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника сплати грошових коштів (заборгованості) у національній валюті України за основним договором. Право вимоги, що відступається за цим договором, станом на 11.03.2019р. складає 559979,26грн., які включають прострочену заборгованість по основному договору №2 від 02.01.2018р. За відступлення прав вимоги, визначених в п.п.1.1., 1.2. цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору суму коштів у розмірі 559979,26грн., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора строк до 31.12.2019р. за наступними реквізитами: рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ КБ Приватбанк у м. Одесі, МФО 305299, призначення платежу: Сплата коштів за договором про відступлення права вимоги №3 від 11.03.2019р., по договору безвідсоткової поворотної фінансової позики: №2 від 02.01.2018р., без ПДВ.. Права вимоги за даним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту набуття чинності цим договором. Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.п.1.1., 1.2., 2.1., 2.3., 3.1., 6.3. договору). Крім того, як стверджує позивач, між ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ТОВ Трансенергозбут (новий кредитор) 11.03.2020р. було укладено також договір №4 про відступлення права вимоги, однак, останній до матеріалів справи сторонами не наданий. Додатковими угодами №1 від 26.06.2019р. до договорів про відступлення права вимоги №№1, 2, 3, 4 від 11.03.2019р., продовжено строк дії договорів про відступлення права вимоги №№1, 2, 3, 4 від 11.03.2019р. до 31.12.2020р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, змінено реквізити рахунку у п.2.3. договорів про відступлення права вимоги №№1, 2, 3, 4 від 11.03.2019р., виклавши їх у такій редакції: - Рахунок № НОМЕР_2 . Місцевим господарським судом також встановлено, що 14.03.2019р. ДБП Урожай отримало повідомлення про відступлення права вимоги за договорами №2 від 11.03.2019р., №3 від 11.03.2019р. Згідно платіжного доручення №79 від 04.10.2019р. ТОВ Трансенергозбут перерахувало 5000 грн. на користь поповнення карт Приват-24 юр. осіб на рах. № НОМЕР_3 , призначення платежу НОМЕР_2 ІПН НОМЕР_4 Сплата коштів згідно договору про відступлення права вимоги №2 від 11.03.2019 року. Без ПДВ. За платіжним дорученням №80 від 04.10.2019р. ТОВ Трансенергозбут перерахувало 5 000 грн. на користь поповнення карт Приват-24 юр. осіб на рах. № НОМЕР_3 , призначення платежу НОМЕР_2 ІПН НОМЕР_4 Сплата коштів згідно договору про відступлення права вимоги №3 від 18.03.2019 року. Без ПДВ. Платежі від 04.10.2019р. підтверджуються випискою АТ КБ Приватбанк від 15.03.2020р. по рахунку ОСОБА_1 . Також, у матеріалах справи містяться банківські виписки за період з 04.10.2019р. по 05.10.2019р., з 20.03.2020р. по 21.03.2020р., з 28.04.2020р. по 29.04.2020р., з 23.03.2020р. по 24.03.2020р., довідки про перерахування від 11.06.2020р., довідки про рахунки ТОВ Трансенергозбут, ОСОБА_1 , від 11.06.2020р., від 12.06.2020р., платіжні доручення №21 від 28.04.2020р., №23 від 28.04.2020р., №22 від 28.04.2020р., №8 від 20.03.2020р., №9 від 20.03.2020р., №24 від 28.04.2020р., №12 від 23.03.2020р., №10 від 23.03.2020р., №11 від 23.03.2020р., які підтверджують проведення оплат за договорами переуступки. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. Як вбачається з позовних вимог, предметом доказування у даній справі, згідно з ч.2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України являються обставини, які підтверджують чи спростовують набуття ТОВ «Трансенергозбут» права вимоги, згідно з відповідними договорами. Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів, а також доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами. Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний. Така позиці викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц). Крім того, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягарі доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019р. у справі №922/1163/18; від 29.08.2018р. у справі №909/105/15; від 29.08.2018р. у справі №910/23428/17; від 31.01.2018р. у справі № 10/8763/17). Відповідно до ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, що враховуючи відсутність у матеріалах справи договору про переуступку права вимоги №4 від 11.03.2019р., суд позбавлений можливості проаналізувати умови вказаного договору та переконатись у тому, що зміст останнього свідчить про те, що право вимоги виникає у ТОВ «Трансенергозбут» лише після повної оплати вартості переуступки. Аналогічна позиція стосується і договору від 11.03.2019р. №1, оскільки, як правильно зауважив суд першої інстанції, копія цього договору про відступлення права вимоги є нечитаємою, у зв`язку з її неякісністю. Отже, у даній частині рішення, судова колегія не вбачає підстав для його скасування. Відносно договорів від 11.03.2019р. №2 та №3 апеляційна колегія зазначає про таке. Щодо тверджень апелянта, що оскаржувані договори були погоджені з Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як органом управління позивача. Як стверджує позивач та перевірено апеляційним судом, станом на момент виникнення спірних правовідносин Державне богатопрофильне підприємство Урожай входило до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019р. №829 реорганізовано Міністерство аграрної політики та продовольства України (Міністерство) шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Апелянт посилається на Статут підприємства, відповідно до якого Міністерство повинно погоджувати відповідні договори. Проте, судова колегія зазначає, що самого Статуту позивачем до матеріалів справи не надано. Отже, суд позбавлений можливості перевірити наведені апелянтом доводи щодо існування пункту Статуту, в якому б зазначалось, що укладення договору про переведення боргу та договору безвідсоткової поворотної фінансової позики потребує попереднього погодження з Уповноваженим органом управління. Водночас, судова колегія звертає увагу, що вимога щодо погодження державним підприємством укладених договорів з Уповноваженим органом управління не передбачена жодним діючим законодавчим актом України. Разом з цим, особа, яка укладає договір, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України). За цих умов підприємство набуває цивільної дієздатності через свої органи управління (директор, рада директорів, правління), що діють на підставі установчих документів і закону (ст.92 Цивільного кодексу України). Повноваження директора Державного багатопрофільного підприємства «Урожай», ОСОБА_3 на укладання оскаржуваних договорів вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1. а.с. 236-237). Волевиявлення учасника договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України). Тобто, у підприємства, в особі його керівника, повинне бути бажання укласти договір. Судова колегія звертає увагу, що у позові не наведено жодної обставини, яка б вказувала, що сторони не бажали укладання спірних договорів. Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. З огляду на викладене, судова колегія вказує, що оскаржувані договори укладено у відповідності до чинного законодавства, оскільки реальними наслідками виконання договору відповідачем, були сплачені грошові кошти. При цьому, відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписи статті 627 Цивільного кодексу України встановлюють, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Водночас, частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Отже, за загальним правилом форма правочину щодо заміни кредитора має бути такою самою, що і форма правочину, на підставі якого виникло основне зобов`язання. Тобто, якщо основний правочин був вчинений в усній формі, усно може бути оформлена і заміна кредитора. Якщо основний правочин було вчинено в письмовій формі, обов`язкова письмова форма встановлюється і щодо правочину про заміну кредитора. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про дотримання відповідачем письмової форми оспорюваних договорів відступлення, оскільки договір безвідсоткової поворотної фінансової позики укладений між позивачем та первісним кредитором також у письмовій формі, а тому відповідає вимогам ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України. Враховуючи наведене, судова колегія зазначає про недоведеність, безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо недотримання форми договору про відступлення права вимоги та обов`язковості погодження Міністерством аграрної політики та продовольства України спірних договорів. Щодо твердження апелянта про помилковість висновку суду про здійснення відповідачем часткової оплати за спірними договорами. У матеріалах справи наявні виписки АТ КБ «Приватбанк» за загальний період з 04.10.2019р.-28.04.2020р. та відповідні платіжні доручення №21 від 28.04.2020р., №23 від 28.04.2020р., №22 від 28.04.2020р., №8 від 20.03.2020р., №9 від 20.03.2020р., №24 від 28.04.2020р., №12 від 23.03.2020р., №10 від 23.03.2020р., №11 від 23.03.2020р., які підтверджують часткову оплату ТОВ «Трансенергозбут» за договорами про відступлення права вимоги від 11.03.2019р. №1, №2, №3 на користь первісного кредитора - ОСОБА_1 (т.1 а.с. 178-195). Отже, вказані документи спростовують зауваження ДБПП Урожай щодо нездійснення відповідачем оплат первісному кредитору. Відтак, наведені ДБПП Урожай доводи в апеляційній скарзі є помилковими, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами. Інших доводів щодо незаконності рішення місцевого господарського суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначеного та визнаного апеляційною інстанцією необґрунтованим та безпідставним, скаржник не навів. За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020р. у справі №916/463/20 підлягає залишенню без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020р. у справі №916/463/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк. Повний текст постанови підписаний 17.12.2020р., у зв`язку з участю судді Разюк Г.П. з 14.12.2020р. по 16.12.2020р. у підготовці голів та заступників голів апеляційних судів в Національній школі суддів України, відповідно до наказу Голови суду Н.С. Богацької від 11.12.2020р. №268-к. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Головей В.М. Суддя Разюк Г.П.