Постанова 4813 № 522/6853/19

Номер провадження: 22-ц/813/7294/20 Номер справи місцевого суду: 522/6853/19 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.12.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Князюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, на рішенняПриморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Домусчі Л.В. 21 грудня 2019 року у м. Одеса, - встановила: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , згідно якого просив стягнути на його користь аліменти на утримання у розмірі 4 771, 00 грн. щомісячно на весь період навчання, але не більше ніж до досягнення позивачем 23 років, тобто до 29 березня 2024 року. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач є його батьком, та 20 серпня 2005 року між відповідачем та матір`ю позивача ОСОБА_3 , було розірвано шлюб. Після розірвання шлюбу позивач залишився проживати разом із матір`ю та знаходиться на її утриманні. На час розгляду справи ОСОБА_1 є повнолітньою особою, студентом першого курсу денної форми навчання на платній основі в Одеському національному морському університеті. Термін навчання за рівнем "магістр" складає 6 навчальних років та закінчується 29 червня 2022 року. Позивач зазначав, що у зв`язку із навчанням він не має можливості працювати та самостійно себе утримувати, та перебуває на повному матеріальному утриманні своєї матері. Відповідно до договору про надання освітніх послуг за денною формою навчання № НОМЕР_1 , загальна вартість навчання складає 69 100, 00 грн.. Також ОСОБА_1 вказував, що з 2007 року його батько займається підприємницькою діяльністю та отримує великий дохід, проте матеріально йому не допомагає. З урахуванням вартості навчання позивач вважав, що потребує матеріальної допомоги на оплату освітніх послуг у розмірі 1 771, 00 грн. щомісячно (69 100 грн. / 39 місяців) та матеріальну допомогу на утримання, яку він оцінив у розмірі 3000 грн.. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1 500 (півтори тисячі) гривень 00 копійок з урахуванням індексації щомісячно, починаючи з 19 квітня 2019 року, та до досягнення сином 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував положення ч.ч.2-3 ст. 182 СК України, та присудив до сплати аліменти нижче гарантованого розміру на дату ухвалення судового рішення, що складає 1051 грн. (2012грн./2). Такий розмір аліментів, на думку представника апелянта, не дозволить покрити витрати дитини на проїзд та харчування. Таким чином, апелянт вважає, що суд, встановивши наявність у відповідача витрат, що перевищують його заробіток, і відсутність доведених ОСОБА_2 джерел походження коштів для їх оплати, не стягнув мінімальний рекомендований розмір аліментів, що становить 2102 грн. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син позивач по справі ОСОБА_1 . 20 серпня 2005 року шлюб між батьками позивача було розірвано, про що Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси 20 серпня 2005 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 . Після розірвання шлюбу позивач залишився проживати із матір`ю ОСОБА_3 . На теперішній час ОСОБА_1 навчається в Одеському національному морському університеті на денній формі навчання, на платній основі та стипендію не отримує, про що свідчать відповідні довідка №211 від 21 серпня 2018 року (а.с.9) та типовий договір №601-18-18 від 14 серпня 2018 року про надання освітніх послуг (а.с.8). Станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач був студентом 2-го курсу навчання та самостійного заробітку не мав. Згідно вищевказаного договору, строк закінчення навчання визначено 29 червня 2022 року, а загальна вартість навчання складає 69 100, 00 грн. (1 курс 14 900 грн., 2 курс 16 400 грн., 3 курс 18 000 грн., 4 курс 19 800 грн..). Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача, як його батька, матеріальної допомоги на оплату освітніх послуг у розмірі 1 771, 00 грн. щомісячно (69 100 грн. / 39 місяців) та матеріальну допомогу на своє утримання, яку він оцінив у розмірі 3000 грн.. Відповідно до ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно ст.27 Конвенції про захист прав дитини батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя , необхідних для розвитку дитини. У відповідності до ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до ст.198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати. Згідно ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання закінчується у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СКУкраїни, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 є працездатною людиною за станом здоров`я та зареєстрований як фізична особа-підприємець. Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 05 листопада 2019 року вбачається, що відповідач отримує доходи. Згідно відповіді з головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 21 червня 2019 року (а.с.47), відповідач за період із квітня 2018 року по січень 2019 року здійснював перетин кордону за наступними напрямками : Київ-Тель Авів, Тбілісі-Київ, Київ-Мілан, Мілан-Київ, Київ-Мюнхен, Мюнхен-Київ, Київ-Шарм Ель Шейх. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач має можливість відпочивати, та відповідно, має дохід та фінансову можливість для виїзду за кордон. Згідно інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 грудня 2019 року вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстрована наступна нерухомість: квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира за адресою: АДРЕСА_2 : квартира за адресою: АДРЕСА_3 При цьому, судом враховано, що у відповідача на утриманні є ще двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Між тим, необхідність утримувати інших дітей не виключає обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу також своєму повнолітньому сину, який її потребує. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами здатність відповідача сплачувати аліменти на його утримання в розмірі 4 771, 00 грн. щомісячно, чим не виконано вимоги ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Між тим, судом вірно врахована рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини та, з огляду на викладене, суд дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. З наданих позивачем доказів вбачається, що вартість навчання позивача становить загальну суму за 4 роки 69 100 грн.. отже щомісячно вартість складає 1 439, 60 грн. (69 100 грн. / 48 місяців), а, враховуючи рівні обов`язки мати та батька утримувати сина, суд вірно вважав за можливе стягувати із відповідача на користь позивача допомогу на оплату навчання у розмірі 720 грн. щомісячно. Одночасно, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що достатнім розміром аліментів, які мають бути стягнути з відповідача на користь позивача, є сума у розмірі 780 грн. Колегія суддів, враховуючи обставини справи, а саме те, що відповідач є дієздатною людиною працездатного віку, приймаючи до уваги необхідність забезпечення базових потреб позивача, який є сином ОСОБА_2 , зокрема, витрат на проїзд та харчування, доходить висновку про необхідність зміни судового рішення, та стягнення із відповідача на користь позивача аліменти щомісячно, до досягнення ОСОБА_1 23 років, у розмірі 1 500 грн., тобто загальну суму коштів у розмірі 2 220 грн. (720 грн. щомісячно за навчання + 1 500 грн. матеріальна допомога). Колегія суддів вважає безпідставним посилання представника ОСОБА_1 на те, що суд не врахував положення ч.ч.2-3 ст. 182 СК України, та присудив до сплати аліменти нижче гарантованого розміру на дату ухвалення судового рішення, що складає 1051 грн. (2012грн./2). Такий розмір аліментів, на думку представника апелянта, не дозволить покрити витрати дитини на проїзд та харчування. Таким чином, апелянт вважає, що суд, встановивши наявність у відповідача витрат, що перевищують його заробіток, і відсутність доведених ОСОБА_2 джерел походження коштів для їх оплати, не стягнув мінімальний рекомендований розмір аліментів, що становить 2102 грн. Апеляційний суд критично відноситься до вказаних доводів, оскільки положення ч.2 ст. 182 СК України стосуються визначення розміру аліментів на неповнолітню дитину, тоді як предметом позовних вимог у даній справі є стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, і вказані правовідносини регулюються положеннями ст. 199 СК України. З цих же підстав безпідставним є посилання представника апелянта на те, що суд не стягнув мінімальний рекомендований розмір аліментів, який становить 2102 грн., оскільки даний розмір аліментів встановлений у 2019 році для дітей з 6 до 18 років, тоді як позивач є повнолітньою особою. Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що суд, встановивши наявність у відповідача витрат, що перевищують його заробіток, і відсутність доведених ОСОБА_2 джерел походження коштів для їх оплати, мав задовольнити вимоги позивача, оскільки, якщо у платника аліментів є витрати, які перевищують його заробіток (дохід), а джерело доходу не доведене, то суд позбавлений права перевищити обсяг офіційних доходів платника аліментів. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Враховуючи наведене, встановивши часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2019 року змінює в частині визначення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2019 року - змінити. Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_4 ) аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 2 220 гривень з урахуванням індексації щомісячно, починаючи з 19 квітня 2019 року та до досягнення сином 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті судове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 15 грудня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе