Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/2764/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 688/2764/20 Провадження № 22-ц/4820/1895/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М., розглянув без повідомлення учасників справи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2020 року, суддя Мазур Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Шепетівського управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, встановив: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Шепетівського управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про покладання на державу обов`язку по відшкодуванню шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення. Ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Враховуючи, що ОСОБА_1 недоліки зазначені в ухвалі судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2020 року усунуто не було, ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу суду від 19 жовтня 2020 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що ухвала є необґрунтованою, оскільки у зв`язку з неплатоспроможністю він не мав можливості здійснити оплату судового збору, на що суд першої інстанції уваги не звернув, порушивши таким чином його право на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проведено без повідомлення учасників справи. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи та підстави апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. За змістом ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Судом встановлено, що 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, в якій просив покласти на державу обов`язок по відшкодуванню залишку заборгованості по виконавчому листу №1-5/2007 від 03 серпня 2007 року, виданого Апеляційним судом Хмельницької області на користь ОСОБА_2 . Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просив звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з відсутністю в нього коштів для його сплати (а.с. 4, 10). Ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, в тому числі зазначено надати до суду документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху (а.с. 5). Копію даної ухвали ОСОБА_1 отримав 08 жовтня 2020 року, про що свідчить розписка останнього (а.с. 8). У зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області 19 жовтня 2020 року постановлено ухвалу про повернення ОСОБА_1 його позовної заяви. Судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм ЦПК України з огляду на наступне. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Виходячи з положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень статті 6 Конвенції, яка гарантує право особи на доступ до суду і справедливий розгляд її справи судом та положень статей 3, 15 ЦК України, статей 1-4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, необґрунтована відмова у прийнятті і розгляді скарги є порушенням права на судовий захист. Відповідно до пункту другого частини третьої статті 2 ЦПК України правосуддя здійснюється на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику ЄСПЛ (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Суд зазначеного до уваги не взяв, відтак його висновок щодо повернення апеляційної скарги з підстави несплати ОСОБА_1 судового збору є передчасним. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд зазначив про те, що заявлена ОСОБА_1 вимога не стосується вирішення питань під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, тому не регулюється п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак підстав для звільнення позивача від сплати судового збору немає. При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що, як вбачається зі змісту довідки Державної установи «Шепетівська виправна колонія (№98)» від 07 жовтня 2020 року, у засудженого ОСОБА_1 станом на 07 жовтня 2020 року грошові кошти на особистому рахунку відсутні. На дату подання позовної заяви до суду першої інстанції ОСОБА_1 відбував покарання в місцях позбавлення волі та не міг сплатити визначений законом судовий збір через відсутність коштів на особовому рахунку, однак судом першої інстанції клопотання позивача щодо звільнення його від сплати судового збору по суті розглянуто не було. Також судом не враховано, що відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», частини першої статті 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та частини третьої статті 136 ЦПК України суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цих статей. При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63, 64). Суд не врахував вищенаведені норми процесуального права та викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду й обґрунтованості судового рішення, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання неподаною і повернення позивачу його позовної заяви. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 585/2683/19 Таким чином, враховуючи, що ухвала суду першої інстанції про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 прийнята з порушенням норм процесуального права, беручи до уваги право кожного на доступ до суду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Судді: Р.С. Гринчук Л.М. Грох А.М. Костенко