Постанова 4813 № 521/14018/18

Номер провадження: 22-ц/813/4128/20 Номер справи місцевого суду: 521/14018/18 Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.12.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів та акту державного виконавця про проведення електронних торгів В С Т А Н О В И В: У серпні 2018 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 , в якому просив суд визнати недійсними електронні торги, проведені 09 липня 2018 року Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України з продажу автомобілю типу легковий універсал, марки Infinity, модель FХ 35, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , коричневий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , оформлені протоколом №343963 проведення електронних торгів від 09 липня 2018 року; визнати недійсним Акт державного виконавця про проведені електронні торги, складений 25 липня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області Г.С. та затверджений 25 липня 2018 року начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапошником В.В. та стягнути з відповідачів судові витрати. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстр. № НОМЕР_3 ) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (м. Одеса, пл. Деревянка, 1, код. 34929741), Державне підприємство «СЕТАМ» (м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код. 39958500), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстр. № 2882904451) про визнання недійсними електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів та акту державного виконавця про проведення електронних торгів відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2018 року щодо арешту автомобіля типу легковий універсал марки Infinity, модель FХ 35, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , коричневий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_3 , знявши з автомобіля арешт та дозволивши його відчуження. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу, Державне підприємство «СЕТАМ» посилаючись на її необґрунтованість, просить суд залишити рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 199-205). Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо її змісту і вимог до апеляційного суду не направили. В судове засідання, призначене на 03.12.2020 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду». Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинностіз 26 жовтня 2020 року. Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний». Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому вирішені питання про забезпечення позову, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2017 р. на виконання до Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов виконавчий напис № 414, виданий Приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу 06.03.2017 р. про звернення стягнення на автомобіль типу легковий універсал, марки Infinity модель FХ 35, типу легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , коричневий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 на праві власності, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_4 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , місце праці не відоме, і яка є майновим поручителем (заставодавцем) за боржника - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 166/1-14 від 14 березня 2014 року із додатками до нього від 14 березня 2014 року (графік платежів за Договором з розрахунком загальної вартості та реальної ставки кредиту на користь ОСОБА_3 розмірі 867654,69 грн. 13.04.2017 р. державним виконавцем відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам. Того ж дня, державним виконавцем накладено арешт та оголошено у розшук майно боржника, а саме: автомобіль типу легковий універсал, марки Infinity модель FХ 35, типу легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , коричневий, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 18.05.2017 р. державним виконавцем описано та арештовано майно, яке належало боржнику, а саме автомобіль типу легковий універсал, марки Infinity модель FХ 35, типу легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , коричневий, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 02.03.2018 р. на виконання постанови про передачу виконавчого провадження від 21.02.2018 р. виконавче провадження передано з Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. 06.06.2018 року постановою державного виконавця призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі виконавчому провадженні ТОВ «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада», що має Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, який видано 14.04.2016 року за № 334/16 Фондом державного майна України з метою визначення вартості вищезазначеного арештованого майна. 12.06.2018 року до відділу надійшов звіт про оцінку майна, відповідно до якого ринкова вартість вищезазначеного описаного арештованого майна, а саме автомобіля типу легковий універсал, марки Infinity модель FХ 35, типу легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , коричневий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 256292,0 гривень. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що в ході електронних торгів з реалізації транспортного засобу відбулося порушення «Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5, та те, що ці порушення вплинули на результат торгів. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, законом України «Про виконавче провадження» встановлені загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов`язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження. Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 нього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. затверджено Порядок реалізації арештованого майна (Порядок), яким визначено правила проведення прилюдних торгів. Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна. Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір. Дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 24.10.2012 у справі №6-116цс12, та постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.02.2018 у справі №490/5475/15. Таким чином, порушення Закону України «Про виконавче провадження» має місце тільки на стадії підготовки та передачі майна на реалізацію обов`язки з виконання яких покладено на органи державної виконавчої служби дії яких мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. За пунктом 11 розділу III Порядку інформація про майно, включене до лота, виставленого на електронні торги (торги за фіксованою ціною), вноситься організатором згідно з документами, наданими відповідно до пунктів 2, 3 розділу II цього Порядку. Тобто документів підготовленими державною виконавчою службою. Відповідно до п. п 3, 4 розділу II Порядку державний виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після закінчення десятиденного строку для подання заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу, і направляє його начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі до Системи для проведення реалізації майна. Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна. У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 3 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему. Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У постанові від 02.05.2018 р. у справі № 910/10136/17 Верховний Суд дійшов висновку, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином. Цей висновок узгоджується і з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів. Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1 - 3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18). Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок). Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих приватним виконавцем. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна чинним законодавством не передбачений. Приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів. У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16. Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання електронних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Підставою для пред`явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Судовим розглядом справи встановлено, що сукупність цих обставин позивачем ОСОБА_1 під час розгляду справи не доведено, зокрема не надано належних і допустимих доказів, що зазначені ним порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів з урахуванням , також, того, що саме позивач є боржником у зазначеному виконавчому провадженні. У доводах апеляційної скарги, апелянт зазначає про те, що реалізація транспортного засобу здійснена всупереч арешту та заборони, накладеного ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.07.2016 р. по справі № 521/10993/16-ц. Проте вказані доводи є безпідставні, з огляду на те, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.12.2016 р. по справі № 521/10993/16-ц - скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.07.2016 р., шляхом зняття арешту з автомобіля марки легковий універсал, марки Infinity модель FХ 35, типу легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , коричневий, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Посилання в апеляційній скарзі на незаконність дій відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області щодо передання транспортного засобу на електронні торги є необґрунтованими, з огляду на те, що будь-які порушення, допущені виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19). На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оскільки позивач не посилається на будь-які порушення організатором торгів норм Порядку, а обґрунтовує свої вимоги діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, відсутні правові підстави для визнання електронних торгів недійсними та відповідно інших позовних вимог, які є похідними від вказаного. Виходячи з наведеного, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів та акту державного виконавця про проведення електронних торгів - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 14.12.2020 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк С.М. Сегеда