Постанова Запорізький апеляційний суд № 324/1338/20

Дата документу 16.12.2020 Справа № 324/1338/20 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний №324/1338/20 Головуючий в 1-й інстанції: Каретник Ю.М. Провадження №22-ц/807/3791/20 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача: суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Якушева Сергія Олександровича на ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2020 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- В С Т А Н О В И В: В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої позовні вимоги він обґрунтував тим, що 27 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №490916202, відповідно до умов якого він отримав кредит в розмірі 13585,06 грн зі сплатою процентів у розмірі 39,90% річних за користування кредитом. Згідно пункту 2.3 кредитного договору, дата остаточного повернення кредиту є 28 травня 2016 року. Останній платіж по погашенню заборгованості по кредиту ОСОБА_1 здійснив в 2014 році. Впродовж всього часу дії кредитного договору з 25 травня 2014 року по 28 травня 2016 року і станом на жовтень 2020 року, він не отримував жодних повідомлень, вимог про необхідність сплати боргу за цим договором, тому вважав, що борг списаний Банком як безнадійна дебіторська заборгованість через пропуск ним строку позовної давності, а тому борг відсутній. Однак, наприкінці вересня 2020 року ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 вересня 2020 року (ВП №63114272) щодо стягнення з нього, як з боржника на користь стягувача, ТОВ «Вердикт Капітал» суми боргу в розмірі 36601,59 грн. Згідно Постанови, виконавче провадження №63114272 відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. на підставі примусового виконання виконавчого напису №561 виданого 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною. У зв`язку з тим, що вказаний виконавчий напис вчинено з численними порушеннями законодавства України, ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Із урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №561, вчинений 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною, відповідно до якого стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №490916202, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» 27 травня 2014 року у розмірі 36601,59 грн. Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнано неподаною і повернуто позивачу. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 , адвокат Якушев Сергій Олександровичподав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, не врахував, що позов немайнового характеру, бо вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія. (п.19 ст. 34 ЗУ «Про нотаріат»). Суд першої інстанції помилково застосував положення п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, який передбачає «зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються», оскільки ОСОБА_1 оскаржує вчинення нотаріусом виконавчого напису саме як нотаріальної дії, а не оспорює суму стягнення коштів. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Пункт 6 ст. 353 ЦПК України передбачає повернення заяви позивачеві (заявнику). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК Україним суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції послався на ч. 3 ст. 185 ЦПК України та виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви згідно ухвали Пологівського районного суду Запорізької області про залишення позову без руху від 29 жовтня 2020 року. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає вимогам закону і фактичним обставиним справи. Як вбачається з матеріалів справи,в жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.(а.с. 1-25). Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2020 року у зв`язку з тим, що в поданому ОСОБА_1 позові в порушення п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, не зазначено ціну позову, у відповідності до ч.1 ст. 185 ЦПК України, позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,залишено без руху та надано строк п`ять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків. (а.с. 29). На виконання вказаної ухвали суду від 29 жовтня 2020 року, представником ОСОБА_1 , адвокатом Якушевим С.О., було надано заяву щодо усунення недоліків позовної заяви, в якій він зазначив, що поданий позов є позовом немайнового характеру, оскільки ними оскаржується вчинення нотаріусом виконавчого напису, який є нотаріальною дією, а не оспорює суму стягнення коштів, тому в даному випадку позов не підлягає грошовій оцінці та встановлення ціни позову. (а.с. 32-35). Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнано неподаною і повернуто позивачу.(а.с. 39-40). Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до положень ч.ч.1,3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Тобто, підставою для залишення без руху позовної заяви на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі є виключно недотримання позивачем вимог ст.ст.175,177 ЦПК України. Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у ст. 175 ЦПК України, а положеннями ст. 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви. Відповідно до ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно положень ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. В даному випадку, повертаючи позовну заяву, судом зазначено, що на виконання вимог ухвали Пологівського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2020 року про залишення позову без руху, позивачем, всупереч того, що поданий ним позов є позовом майнового характеру, не зазначено ціну позову, а тому у зв`язку з не усуненням недоліків, позовна заява підлягає поверненню позивачу. Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 90 вказаного Закону стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом. При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема, позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 643/2870/18, провадження № 61-4126св19. Аналогічне тлумачення надано у пункті 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", де вказано, що при пред`явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при пред`явленні позову споживачем. Отже, з урахуванням предмету спору та заявлених у позові вимог, у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 , як споживач звернувся до суду з позовом про захист своїх прав. В даному випадку не може бути підставою для повернення позовної заяви не зазначення ціни позову, оскільки позов немайнового характеру, в якому оскаржується саме порядок вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки нотаріус не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, а не сума заборгованості, вказана в цьому виконавчому написі. Суд першої інстанції наведеного не врахував та безпідставно і необґрунтовано повернув його позовну заяву. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви є передчасною, постановлена суддею з порушенням норм процесуального права. За таких обставин відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Оскільки наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Якушева Сергія Олексндровича задовольнити. Ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2020 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 16 грудня 2020 року. Головуючий, суддяСуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.