Постанова Донецький апеляційний суд № 235/928/20

Єдиний унікальний номер 235/928/20 Номер провадження 22-ц/804/3594/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року м. Бахмут справа № 235/928/20 провадження № 22-ц/804/3594/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Хейло Я.В., суддів Мірути О.А., Тимченко О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя Назаренко Г.В.), ухваленого в приміщенні суду в місті Покровськ Донецької області, - ВСТАНОВИВ: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ ПОЗОВУ У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ У СПРАВІ Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року клопотання ДП «Регіональні електричні мережі» про закриття провадження у справі відхилено. Клопотання представника позивача ОСОБА_2 задоволено та справу передано на розгляд Господарському суду Київської області. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі В.о. генерального директора ДП «Регіональні електричні мережі» посилається на неповне з`ясування обставин справи, на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та провадження у справі закрити. ЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 року у справі №372/3584/16-ц, статті 31, 255 ЦПК України та зазначає, що процесуальним законом не передбачено передачу справу до суду вищого рівня іншої юрисдикції та у даному випадку суд повинен був закрити провадження. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивачем ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.12.2019 року провадження у справі №235/7021/19 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Регіональні електричні мережі» про поновлення на роботі, скасування запису у трудовій книжці, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Регіональні електричні мережі» про поновлення на роботі, скасування запису у трудовій книжці, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди відмовлено у відкритті провадження, оскільки ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2020 року провадження у справі №911/4610/15 про банкрутство ДП «Регіональні електричні мережі» закрито та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому справи передбачені пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України вже не повинні розглядатись Господарським судом Київської області. 7 лютого 2020 року він знову звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з даним позовом, та оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 року у справі №911/4610/15 ухвалу Господарського суду Київської області від 21.01.2020 року скасовано, та справу передано до Господарського суду Київської області для продовження розгляду на стадію розпорядження майном боржника, ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.10.2020 року справу передано на розгляд Господарському суду Київської області. Враховуючи ці обставини , понад рік справи по суті так і не розпочався. Вважає, що він має право на розгляд його справи належним судом в встановлені законом строки. Просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга ДП «Регіональні електричні мережі» підлягає залишенню без задоволення. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає. Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції, тому зазначену справу слід передати на розгляд до суду, в якому здійснюється судове провадження у справі щодо банкрутства ДП «Регіональні електричні мережі». Крім того, суд зазначив, що закриття провадження у справі без передачі до належного суду в даному випадку призведе до перешкоджання позивачу у доступі до правосуддя та унеможливить захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням строків звернення до суду. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відносно юридичної особи з кодом 32402870, ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРИЧНІ МЕРЕЖІ», порушено справу про банкрутство. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2020 року у справі № 911/4610/15 ухвалу господарського суду Київської області від 21.01.2020р. по справі №911/4610/15 скасовано, а справу №911/4610/15 скеровано до господарського суду Київської області для продовження розгляду на стадію розпорядження майном боржника. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 ЦПК України, і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до ДП «Регіональні електричні мережі» з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Дійсно, відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, ЦПК України не врегульовано порядку дій суду іншої (не господарської) юрисдикції, у провадженні якого перебувала справа за позовом до відповідача, щодо якого порушена справа про банкрутство господарським судом. 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII(далі - Кодекс № 2597-VIII). У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша). Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті). Отже, зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства. Таким чином, розгляд спору про поновлення на роботі, стороною в якому є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у оскаржуваній ухвалі, що закриття провадження у справі без її передачі до належного суду створює перешкоди позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення до суду. Зазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 січня 2020 року у справі 607/6254/15-ц. Посилання в апеляційній скарзі ДП «Регіональні електричні мережі» на постанову Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі 372/3584/16-ц, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року залишити без задоволення. Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий Я.В. Хейло Судді О.А. Мірута О.О. Тимченко