Постанова КЦС ВС № 617/763/16-ц

Постанова Іменем України 09 грудня 2020 року м. Київ справа № 617/763/16-ц провадження № 61-10164св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач) учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Старосалтівська селищна рада Вовчанського району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 16 березня 2017 року в складі судді Уханьової І. С. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування рішення. Позовна заява мотивована тим, що вона проживає в АДРЕСА_1 , та її житловий будинок з надвірними будівлями розташований на земельній ділянці, площею 0,1356 га, за кадастровим номером 6321655803:00:000:0183 та призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. У її користуванні перебувала і земельна ділянка, площею 0,26 га, яка розташована напроти її домоволодіння. Рішенням сесії Старосалтівської селищної ради Вовчанського району від 27 жовтня 2009 року їй було надано згоду на безоплатну передачу у власність земельної ділянки, площею 0,2600 га для ведення особистого селянського господарства та надано дозвіл на виготовлення технічної документації на зазначену земельну ділянку. Крім того, на земельну ділянку, яка була надана їй у власність, рішенням ХLVI сесії VI скликання від 26 листопада 2013 року Старосалтівською селищною радою Вовчанського району було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і відповідачу у справі ОСОБА_2 10 лютого 2014 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,4936 га, що розташована по АДРЕСА_1 . 09 вересня 2014 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 вищезазначену земельну ділянку. З урахуванням викладеного та після уточнень позовних вимог просила суд: визнати недійсним рішення XІVI сесії VI скликання Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 26 листопада 2013 року «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 »; визнати недійсним рішення ХІУІІІ сесії VI скликання Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 31 січня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 »; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10 лютого 2014 року, з індексним номером 17552722, видане ОСОБА_2 , на земельну ділянку, площею 0,4936 га, з кадастровим номером 6321655803:00:000:0195, яка розташована АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі - продажу від 09 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований за №617, на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655803:00:000:0195; визнати недійсним свідоцтво про право власності, серія та номер 32559352 , видане ОСОБА_3 22 січня 2015 року реєстраційною службою Вовчанського РУЮ Харківської області на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655803:00:000:0208, площею 0,1971 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності, серія та номер 32562861 , видане ОСОБА_3 22 січня 2015 року Реєстраційною службою Вовчанського РУЮ Харківської області на земельну ділянку з кадастровим номером №6321655803:00:000:0209, площею 0,2965 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6321655803:00:000:0208, площею 0,1971 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , а також з кадастровим номером №6321655803:00:000:0209, площею 0,2965 га, яка розташована по АДРЕСА_1 та передати їх до земель Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області. Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 16 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки обставини, викладені у позовній заяві не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Вважали, що посилання ОСОБА_1 про те, що рішенням XІVI сесії VI скликання Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 26 листопада 2013 року надано дозвіл ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки, площею 0,4936 га, у тому числі і на земельну ділянку, яка в 2009 році була надана позивачу у власність, є безпідставним, оскільки рішення сесії Старосалтівської селищної ради Вовчанського району від 27 жовтня 2009 року не є правовстановлюючим документом та не є доказом наявності у позивача права власності на спірну земельну ділянку. Короткий зміст вимог касаційної скарги У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що рішенням XIVI сесії VI скликання Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 26 листопада 2013 року «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 » було надано дозвіл ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки, площею 0,4936 га, у тому числі і земельної ділянки, яка в 2009 році була надана у власність позивачу, тобто повторно надано одну і ту ж земельну ділянку іншій особі. Крім того, рішенням XXVII сесії VI скликання Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 21 серпня 2012 року «Про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,33 га» передано у тому числі 0,08 га для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, ОСОБА_2 протягом 2012 - 2013 років двічі було надано у власність земельні ділянки з одним видом користування, а саме для ведення особистого селянського господарства. Зазначала, що судами не враховано, що договір купівлі-продажу від 09 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є фіктивним, оскільки не спрямований на настання обумовлених ним правових наслідків, так як володіння та користування вищевказаними землями здійснює лише ОСОБА_2 . Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У квітні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що рішенням Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 26 листопада 2013 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 для подальшої передачі у власність в межах норм безоплатної приватизації. Рішенням від 31 січня 2014 року Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, Харківської області XLVIII сесії VI скликання затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 . Згідно з постановою Вовчанського районного суду від 27 липня 2015 року, ОСОБА_1 зверталася до суду з адміністративним позовом до Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області про скасування рішення селищної ради від 31 січня 2014 року, позов було задоволено та скасовано рішення XLVIII сесії VI скликання селищної ради від 31 січня 2014 року «Про скасування рішення селищної ради від 27 жовтня 2009 року «Про надання згоди на безоплатну передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та дозволу на виготовлення на неї технічної документації». Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02 вересня 2014 року, ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 , розміром 0,4936 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6321655803:00:000:0195.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права При зверненні із позовом позивач вказувала, що: вона має право на частину земельної ділянки, що накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 ; передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки відбулося за рахунок її земельної ділянки; такі дії суперечать рішенню сесії Старосалтівської селищної ради від 27 жовтня 2009 року «Про надання згоди на безоплатну передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та дозвіл на виготовлення технічної документації». Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. За змістом статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідно до абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З аналізу вказаних норм, убачається, що Держгеокадастр за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має право вчинити лише такі дії, а саме: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні, з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України. Згідно з Інструкцією «Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки. Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність. Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки. Згідно з пунктами 45, 47, 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), із метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку державними кадастровими реєстраторами виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком

7. Відповідно до пункту 183 Порядку викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом. Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України. Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Згідно з пунктом 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» та цього Порядку. Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. Частинами п`ятою, шостою статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Порядок проведення державної реєстрації земельної ділянки також визначено пунктами 107-114 Порядку. Відповідно до абзацу 1 пункту 109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Для здійснення державної реєстрації земельної ділянки кадастровому реєстратору подаються згідно з пунктом 110 Порядку: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ. Відповідно до пункту 111 Порядку державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку. За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або приймає рішення про відмову в державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-83 Порядку. Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. За положеннями статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. У пункті 77 постанови Великої палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зроблено висновок про те, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Таким чином, ухвалюючи рішення, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, не перевірив доводів позивача, не надав оцінки поведінці органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, з урахуванням обставин цієї справи; не врахував те, що рішенням сесії Старосалтівської селищної ради Вовчанського району від 27 жовтня 2009 року надано згоду на безоплатну передачу у власність ОСОБА_1 земельну ділянку у розмірі 0,2600 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у АДРЕСА_1 та надано дозвіл на виготовлення технічної документації на зазначену земельну ділянку, а тому дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову,оскільки надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки. Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення судів попередніх інстанцій втрачає законну силу та у подальшому виконанню не підлягає. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун