Постанова КЦС ВС № 361/6226/17

Постанова Іменем України 09 грудня 2020 року м. Київ справа № 361/6226/17 провадження № 61-13018св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Броварська районна державна адміністрація Київської області, як орган опіки та піклування, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , Броварська районна державна адміністрація Київської області, як орган опіки та піклування, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року у складі судді Василишина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Броварської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування про визнання незаконним та скасування розпорядження, визначення місця проживання доньки із матір`ю, встановлення порядку участі батька у вихованні малолітніх доньки та сина. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що із 2007 року вона проживала разом з відповідачем ОСОБА_2 , разом будували для родини житловий будинок, планували подальше сімейне життя. Із травня 2011 року по жовтень 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, за час перебування в якому у сторін народились діти: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона займалася вихованням доньки, а потім і сина, піклувалася про них, навчала, вела господарство. Після виникнення конфліктної ситуації вона 26 червня 2017 року пішла від чоловіка з наміром розлучитися. Пізніше чоловік погодився на розлучення й запропонував їй надати йому відповідні документи для підготовки позовної заяви. У позовній заяві про розлучення, яка була подана чоловіком, вказано, що спору у вихованні дітей та щодо визначення їхнього місця проживання не має. Разом із тим 06 липня 2017 року чоловік проти бажання доньки забрав її, після чого спілкування з нею було утруднене, оскільки почалися створюватися для цього перепони. У липні 2017 року нею було подано до суду позов щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, а також про стягнення аліментів. Заходи примирення результатів не дали. На даний час між сторонами існує конфліктна ситуація щодо місця проживання дітей, донька так і проживає з чоловіком, а син з нею. 22 серпня 2017 року комісія Броварської РДА за заявами сторін, прийнято рішення про те, що у зв`язку із з відсутністю вагомих аргументів, які надавали б перевагу батьку чи матері у визначенні місця проживання дітей, запропонувати вирішити дане питання у судовому порядку. Розпорядженням від 18 вересня 2017 року «Про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , й сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 888: - визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; - для забезпечення спілкування дітей між собою призначено наступний графік: І, ІІІ вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, діти проживають з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, діти проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Уважає, що засідання комісії Броварської РДА відбувалося поверхово, при цьому приймалися лише сумнівні доводи чоловіка при відсутності будь-яких інших обставин, нових даних з часу попереднього засідання комісії. ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: - визнати незаконним та скасувати розпорядження Броварської РДА від 18 вересня 2017 року № 888 у частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та в частині визначення графіку спілкування дітей між собою: І, ІІІ вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, діти проживають з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 ; ІІ, ІV вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, діти проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_1 ; - визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 ; - визначити спосіб участі відповідача ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , встановивши побачення у ІІ та ІV вихідні кожного місяця, починаючи з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. неділі за місцем проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , а у інший час - за домовленістю з матір`ю (з нею); - один раз на рік сумісний відпочинок влітку на період від семи до чотирнадцяти днів, у тому числі, з виїздом за кордон; - визначити спосіб участі відповідача ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , встановивши побачення у І та ІІ суботу кожного місяця з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем проживання матері ОСОБА_1 та з її участю за адресою: АДРЕСА_2 , а у інший час - за домовленістю з матір`ю (з нею), у тому числі з участю або без її участі. У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , Броварської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування про скасування розпорядження та визначення місця проживання малолітніх сина та доньки із батьком. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовано тим, що дійсно з 26 червня 2017 року він з колишньою дружиною ОСОБА_1 не проживають разом та не підтримують шлюбних відносин. 07 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до комісії з питань захисту прав дитини Броварської РДА із заявою про визначення місця проживання їх спільних дітей з нею. Він також звернувся до комісії з питань захисту прав дітей Броварської РДА із заявою про визначення місця проживання дітей разом з ним. 18 вересня 2017 року Броварською РДА прийнято відповідне розпорядження, з яким він не погоджується у частині визначення місця проживання малолітнього сина з матір`ю ОСОБА_1 , а також у частині призначення графіку спілкування дітей між собою. 18 серпня 2017 року за зверненням служби у справах дітей та сім`ї до завідуючою НМЦПССО практичним психологом ОСОБА_5 було проведено визначення емоційного ставлення доньки ОСОБА_3 до членів сім`ї, у зв`язку із чим складено протокол індивідуального діагностичного обстеження. Цим дослідженням підтверджена прихильність дитини ОСОБА_3 до нього, як батька. Спілкування доньки з матір`ю та батьком також відбувалося у присутності двох фахівців служби у справах дітей, де донька не хотіла спілкуватися з матір`ю й підтвердила прихильність до батька. Мати негативно ставилася до виконання батьківських обв`язків, а саме: під час навчання доньки у віці чотирьох - п`яти років за невірну відповідь била доньку по руках і ногах мухобійкою й кричала, чим лякала та негативно впливала на її психіку. Ці обставини донька підтверджувала під час проходження у психолога індивідуального обстеження та підтверджує й на теперішній час. Через це донька не бажає йти проживати до матері, гратися. Навіть говорить по телефону й постійно йому розповідає, що матір також буде на неї кричати і бити мухобійкою брата ОСОБА_4 . Кожна дитина повинна бути вислухана батьками, однак від матері цього не було. Мати до дітей ставилася агресивно, постійно була незадоволена. Навіть коли діти просили їсти, мати їм казала йти гратися на вулицю, оскільки вона зайнята у мережі Інтернет. Діти були вимушені йти харчуватися до бабусі, але й цим мати була незадоволена, стверджуючи, що вони повинні бути на дієті. Також службою у справах дітей Броварської РДА було обстежено житлово-побутові умови проживання батьків дітей. Житлова площа будинку, у якому проживає ОСОБА_1 з їх спільним сином, а також ще п`ять дорослих членів сім`ї (батьки ОСОБА_1 , її бабуся та брат із дружиною), складає 43,4 кв.м, що на одну особу становить 6,2 кв.м, та є грубим порушенням умов проживання сина, житлова ж площа будинку, у якому проживає він з донькою становить 105,3 кв.м, кожна з дитячих кімнат становить 17 кв.м, що є більшою площею ніж визначено законодавством на одну особу та створено всі необхідні умови для проживання обох дітей в окремих кімнатах. Службою у справах дітей та сім`ї Броварської РДА складено висновок про визначення місця проживання малолітніх дітей від 11 вересня 2017 року, в якому, зокрема, зазначено, що у зв`язку із загостренням конфлікту заявники не змогли домовитися про спілкування з дітьми (мати з донькою, а батько з сином) їм було організовано спільну зустріч на нейтральній території у присутності співробітників служби. Спостерігаючи за даною зустріччю було помічено, що малолітня ОСОБА_3 уникає близьких контактів з матір`ю, відмовляється від особистого (без присутності батька) спілкування. Намагається тримати батька в полі зору. Дуже прив`язана до молодшого брата, охоче грається з ним. Хлопчик також був радий поспілкуватися з сестрою та батьком. Спілкування батька з сином та дітей між собою відбувається випадковими зустрічами, які не дають дітям нічого доброго, а навпаки тільки приносять біль та страждання, після чого донька іде додому з батьком, а син з матір`ю. Спілкування батька з сином та дітей між собою повинно приносити користь дітям, бути джерелом повноцінного розвитку та виховання. Роз`єднання дітей, які зростали в одній сім`ї, може призвести до їх неправильного психічного формування, оскільки вони прив`язані один до одного. Крім того, вказує, що його заробітна плата є значно більшою, ніж у ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив: - скасувати розпорядження Броварської РДА від 18 вересня 2017 року № 888 в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та в частині визначення графіку спілкування дітей між собою; - визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року узадоволенні позову ОСОБА_1 до Броварської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконним й скасування розпорядження цієї районної адміністрації від 18 вересня 2017 року № 888 у частині визначення місця проживання малолітньої доньки із батьком, а також встановленні графіку спілкування дітей між собою, - відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої доньки із матір`ю, а також визначенні способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Броварської районної державної адміністрації Київської області про скасування розпорядження цієї районної адміністрації від 18 вересня 2017 року № 888 у частині визначення місця проживання малолітнього сина із матір`ю, а також встановленні графіку спілкування дітей між собою, - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей - задоволено частково. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Із урахуванням інтересів малолітніх дітей, забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі кожного із батьків у їхньому вихованні, відповідно до положень частини другої статті 159 СК України, визначено наступний графік побачень: - перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; - другий, четвертий тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні інших зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі - 640,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із якнайкращих інтересів дітей. Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року залишено без змін. Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 31 серпня 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року; скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Броварської районної державної адміністрації Київської області про скасування розпорядження цієї районної адміністрації від 18 вересня 2017 року № 888 у частині визначення місця проживання малолітнього сина із матір?ю, а також встановленні графіку спілкування дітей між собою та в частині визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із матір?ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано прихильність дітей один до одного та негативне ставлення з боку матері до дітей, що є порушенням прав дітей. Судами не надали жодної оцінки тому, що заявник стверджував про неможливість розлучення дітей, які емоційно прихильні один до одного. Між сином і батьком та дітьми між собою постійно підтримується позитивний емоційний зв?язок і він не втрачений. ОСОБА_4 завжди виявляє бажання іти до батька та сестри, жити і постійно проводити з ними час, а тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що син на протязі трьох років проживає з матір?ю є необґрунтованим та безпідставним твердженням. ОСОБА_1 в суді першої інстанції неодноразова зазначала, що сина надавати батьку не буде. Є необґрунтовані висновки судів про те, що матеріально-побутове забезпечення батьків не є визначальним у вирішенні питання місця проживання дитини. Заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 756/10165/16-ц, постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 285/1429/17, постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц, постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 404/1100/16-ц, постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 753/2194/16-ц, постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 219/1104/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Доводи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Броварського міськрайонного суду Київської області. 14 вересня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Броварської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування про скасування розпорядження та визначення місця проживання сина разом із батьком. В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції в цій частині не переглядаються. Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Фактичні обставини справи У справі, яка переглядається, судами встановлено, що сторони, які перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 травня 2011 року по 24 жовтня 2017 року, є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між батьками існує спір щодо визначення місця проживання дітей. Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Броварської РДА від 22 серпня 2017 року (протокол № 16), за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , комісією було вирішено, що у зв`язку з відсутністю вагомих аргументів, які б давали переваги батьку чи матері у визначенні місця проживання дітей, унеможливлюється прийняття рішення стосовно визначення їх місця проживання. 11 вересня 2017 року службою у справах дітей та сім`ї Броварської РДА надано до комісії з питань захисту прав дитини цієї адміністрації висновок про визначення місця проживання малолітніх дітей. Службою у справах дітей та сім`ї встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку - 227,7 кв.м, який складається з п`яти кімнат, гостьової кімнати, кухні, передпокою. Будинок новий, охайний, світлий, облаштований необхідною побутовою технікою. Санітарно-гігієнічні умови задовільні. На час обстеження у будинку проживає ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 . Матір ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок загальною площею 97,8 кв.м, який складається з чотирьох спалень, дві з яких суміжні, кухні, передпокою. У помешканні чисто, охайно. Будинок облаштований необхідною побутовою технікою. На час обстеження у будинку проживають: ОСОБА_1 (заявниця), малолітній ОСОБА_4 (син заявниці), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (батьки заявниці), ОСОБА_8 (бабуся заявниці), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (рідний брат заявниці з дружиною). У зв`язку із загостренням конфлікту сторони не могли домовитися про спілкування з дітьми ( ОСОБА_1 з донькою, а ОСОБА_2 з сином). Їм було організовано спільну зустріч на нейтральній території у присутності співробітника служби. Спостерігаючи за даною зустріччю помічено, що малолітня ОСОБА_3 уникає близьких контактів з матір`ю, відмовляється від особистого (без присутності батька) спілкування. Намагається тримати батька в полі зору. Дуже прив`язана до молодшого брата. Охоче грається з ним. Хлопчик також був радий поспілкуватися з сестрою та батьком. Будь-якого напруження у його стосунках з батьками не спостерігалося. Також з`ясувалося, що батькам важко уникати з`ясування обставин при дітях. Враховуючи викладене, а також індивідуальне діагностичне дослідження дитини ОСОБА_3 , проведеного завідуючою НМЦПССО ОСОБА_5 від 16 серпня 2017 року, служба у справах дітей Броварської РДА рекомендувала комісії з питань захисту прав дитини цієї адміністрації визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 , а малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 та призначити графік для забезпечення спілкування дітей між собою: І, ІІІ вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, діти перебувають з матір`ю за адресою її місця проживання, а ІІ, ІV вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі діти перебувають з батьком за адресою його місця проживання. Перші та треті вихідні місяця ОСОБА_2 привозить в суботу доньку матері за адресою: АДРЕСА_2 та забирає її у неділю. Другі та треті вихідні місяця ОСОБА_2 приїздить забирати сина у матері за адресою: АДРЕСА_2 та повертає матері в неділю. Батьки вживають заходів, щоб діти виявляли бажання добровільно спілкуватися з ними. Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Броварської РДА від 12 вересня 2017 року (протокол № 17), прийнятого за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей із батьком, вирішено: 1. визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; 2. для забезпечення спілкування дітей між собою призначити наступний графік: І, ІІІ вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, діти проживають з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 ; ІІ, ІV вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, діти проживають з батьком, за адресою: АДРЕСА_1 . Розпорядженням Броварської РДА від 18 вересня 2017 року «Про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , й сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 888: - визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; - для забезпечення спілкування дітей між собою призначено наступний графік: І, ІІІ вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, діти проживають з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, діти проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із Витягом з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Броварської РДА від 11 грудня 2018 року № 27 (пункт

11. Про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 по відношенню до сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), - до органу опіки та піклування звернувся ОСОБА_2 з проханням розглянути на комісії з питань захисту прав дитини питання щодо неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 у зверненні зазначив, що ОСОБА_11 тривалий час не відвідує садочок, що порушує право дитини на обов`язкову дошкільну освіту. 22 листопада 2018 року з ОСОБА_1 проведено бесіду щодо відвідування дитиною дошкільного навчального закладу. З її слів ОСОБА_11 хворіє, тому не відвідує садочок. Як тільки дитина одужає, то почне відвідувати дошкільний навчальний заклад. Повідомила, що в суді триває розгляд справи щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вирішено надіслати ОСОБА_1 лист з роз`ясненням щодо належного виконання батьківського обов`язку в частині здобуття дитиною обов`язкової дошкільної освіти. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забезпечені житлом, працевлаштовані, за місцем проживання характеризуються з позитивної сторони, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають. Матеріально-побутові умови проживання кращі, а отримуваний дохід більший, у ОСОБА_2 . Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних їх частинах відповідають. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних їх частинах ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого. Перевіряючи відповідність розпорядження Броварської РДА від 18 вересня 2017 року № 888 у частині визначення місця проживання малолітнього сина із матір?ю, а також встановлення графіку спілкування дітей між собою та визначаючи місце проживання сина сторін із матір?ю ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зібрані по справі докази не є достатніми та переконливими для прийняття рішення, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 із батьком ОСОБА_2 буде відповідати інтересам дитини, і що мати ОСОБА_1 не може забезпечити належне виховання та догляд за цією малолітньою дитиною. При цьому судами не встановлено порушень Броварською РДА чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження від 18 вересня 2017 року №

888. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України). Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно із статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. З урахуванням наведеного, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 з матір?ю забезпечить якнайкраще його інтереси. При цьому, судами обґрунтовано враховано ту обставину, що ОСОБА_4 починаючи з 2017 року проживає разом з матір?ю, вік дитини, його інтереси, ставлення батьків до виконання своїх обов?язків, можливість та умови утримання та виховання дитини, взявши при цьому до уваги відсутність доказів того, що мати - ОСОБА_1 не в змозі забезпечити належне виховання сина та його догляд. При цьому Верховний Суд зауважує, що ОСОБА_2 не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування із сином - ОСОБА_4 , оскільки судом встановлено йому графік побачень із сином ОСОБА_4 . Розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення, суди надали першочергове значення саме найкращим інтересам дітей та визначення судами місце проживання дітей з кожним із батьків окремо, не впливатиме на їх взаємовідносини із кожним із батьків, оскільки таке визначення місця проживання дітей, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини. Судами не встановлено порушень Броварською РДА чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження від 18 вересня 2017 року № 888 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13). Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення в оскаржуваних частинах, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Посилання заявника на висновки, викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 756/10165/16-ц, постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 285/1429/17, постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц, постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 404/1100/16-ц, постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 753/2194/16-ц, постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 219/1104/16-ц, не свідчить, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях в оскаржуваних частинах застосував норму права без урахування такого висновку у подібних правовідносинах, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановлення інших фактичних обставин. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Інші аргументи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та їм надана належна правова оцінка. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв?язку з вищевикладеним, Верховний Суд констатує, що аргументи, викладені у касаційній скарзі є неприйнятними, та такими, що не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а відтак касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Броварської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування про скасування розпорядження та визначення місця проживання сина разом із батьком - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цих частинах відсутні. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Броварської районної державної адміністрації Київської області як органу опіки та піклування про скасування розпорядження та визначення місця проживання сина разом із батьком залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун