Постанова 4855 № 640/6419/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6419/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого суддів Файдюка В.В., суддів Земляної Г.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, в кому (з урахування уточнень до позовної заяви) просив суд: - стягнути солідарно з Державної судової адміністрації України в м. Києві та Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 1 632 102, 00 грн. (один мільйон шістсот тридцять дві тисячі сто дві) гривні за період з 29 жовтня 2009 року по 26 грудня 2019 року; - стягнути солідарно з Державної судової адміністрації України в м. Києві та Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 000 (п`ятсот) тисяч грн. за період з 29 жовтня 2009 року по 26 грудня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач поновлений на посаді судді Солом`янського районного суду м. Києва з 29 жовтня 2009 року і звільнений з роботи 26 грудня 2019 року, але більше чим за 10 років 5 місяців позивачеві не було сплачено заробітну плату за вказаний період. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року в задоволенні даного адміністративного позову відмовлено. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача відносно того, що з 29 жовтня 2009 року він був поновлений на посаді судді Солом`янського районного суду м. Києва не підтверджуються жодними доказами по справі. Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на його користь заробітної плати за період з 29 жовтня 2009 року по 26 грудня 2019 року, оскільки у вказаний період і на момент прийняття судом рішення позивач не здійснював повноважень судді Солом`янського районного суду м. Києва. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. 24 листопада 2020 року позивач подав додаткову та уточнену апеляційну скаргу, де зазначив, що його протиправно не було допущено до роботи головою Солом`янського районного суду м. Києва та, відповідно, протиправно не виплачено заробітну плату. Також вказав, що судом першої інстанції не було враховано, що ним подано апеляційну скаргу на рішення КАС ВС від 07 травня 2020 року у справі №9901/1/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення №3364/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва». Крім того позивач подав клопотання про залучення в якості відповідачів голови Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 , Солом`янського районного суду м. Києва, Державної казначейської служби України, та в якості третьої особи - Державну судову адміністрацію України. 30 листопада 2020 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, зазначив про її безпідставність. Просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 14 грудня 2020 року позивач електронною поштою надіслав заяву відкладення розгляду даної справи та призначення її слухання після 10 лютого 2021 року. Дана заява обґрунтована неналежними погодними умовами, а також тим, що Великою Палатою Верховного Суду призначено до розгляду його скаргу по справі №9901/1/20. Слід зазначити, вказана заява надіслана без використання кабінету електронного суду та не засвідчена електронним цифровим підписом. Колегія суддів відмовила в задоволенні даного клопотання, оскільки воно є необґрунтованим, зокрема, позивачем не зазначено, чи бажав він особисто приймати участь в судовому засіданні, чим обумовлена така необхідність, не вказано причин неможливості прибуття в судове засідання. Посилання не неналежні погодні умови не заслуговує на уваги, оскільки міський та міжміський транспорт працює у звичайному режимі, а комунальні служби сприяють пересуванню містом. Саме лише бажання заявника не обґрунтовує та не доводить необхідності відкладення розгляду справи та неможливості здійснення її розгляду за наявними у справі матеріалами в межах доводів апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів наголошує, що участь сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення спору по суті. Також суд звертає увагу на ч.1 статті 309 КАС України, згідно якої апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 25 червня 1997 року №583/97 ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Жовтневого районного суду міста Києва. Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 ОСОБА_1 переведений на посаду судді Солом`янського районного суду міста Києва, а Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 334-IV обраний суддею цього ж суду безстроково. 23 квітня 2008 року Вищою радою юстиції були прийняті рішення №470/0/15-08 та №471/0/15-08 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги». На підставі вказаних рішень Вищої ради юстиції, Постановою Верховної Ради України від 08 жовтня 2009 року № 1536-VI «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади cудді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги» ОСОБА_1 було звільнено з займаної ним посади судді. Підставою для звільнення Верховною Радою України ОСОБА_1 з займаної ним посади судді у зв`язку з порушенням ним присяги були направлені до Верховної Ради України рішення Вищої ради юстиції від 23 квітня 2008 року № 470/0/15-08 та № 471/0/15-08 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги». В подальшому головою Солом`янського районного суду міста Києва було видано наказ від 28 жовтня 2009 року № 165-к «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення ним присяги». Не погоджуючись зі своїм звільненням, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою, в якій просив: - визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо прийняття постанови Верховної Ради України від 08 жовтня 2009 року «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги»; - визнати протиправною постанову Верховної Ради України від 08 жовтня 2009 року №153 (1-VI «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги» та скасувати її, як незаконну; - скасувати наказ голови Солом`янського районного суду міста Києва Побережного В. І. від 28 жовтня 2009 року № 165-к «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги»; - поновити ОСОБА_1 на посаді судді Солом`янського районного суду м. Києва з 29 жовтня 2009 року; - зобов`язати ТУ ДСА України в м. Києві нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток з врахуванням підвищення заробітної плати суддям на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 245З-VI за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2009 року по день постановлення рішення суду про поновлення на роботі; - стягнути з ТУ ДСА України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2009 року по день постановлення рішення про поновлення на роботі, виходячи із розрахунку ТУ ДСА в м. Києві; - зобов`язати ТУ ДСА України в м. Києві нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток з врахуванням підвищення заробітної плати суддям на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 245З-VI за час вимушеного прогулу довічне грошове утримання з 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2011 року, тобто за 26 місяців; - стягнути з ТУ ДСА України в м. Києві довічне грошове утримання з 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2011 року, тобто за 26 місяців; - анулювати в трудовій книжці ОСОБА_1 пункт 15 від 28 жовтня 2009 року про звільнення з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням ним присяги судді. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року у справі №2а-12876/09/2670, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2019 року та постановою Верховного Суду від 26 червня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково, а саме: - визнано протиправними дії Верховної Ради України щодо прийняття постанови Верховної Ради України від 08 жовтня 2009 року «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги»; - визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України №153 а-VI від 08 жовтня 2009 року «Про звільнення судці ОСОБА_1 з посади судці Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги»; - скасовано наказ голови Солом`янського районного суду міста Києва № 15-к від 28 жовтня 2009 року «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення ним присяги»; - передано на повторний розгляд Вищої ради правосудця вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року у справі № 2а-12876/09/2670 головою Солом`янського районного суду міста Києва видано наказ від 20 грудня 2019 року № 23-ОС «Про скасування наказу № 165-к від 28 жовтня 2009». Переглядаючи справу у порядку касаційного провадження, Верховний Суд у своїй постанові від 26 червня 2019 року у даній справі зазначив, що аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що питання про поновлення позивача на посаді має бути вирішене у спосіб, встановлений чинним законодавством на час розгляду справи, а саме Вищою радою правосуддя, як єдиним компетентним органом приймати рішення щодо призначення суддів на посадах, оскільки за відсутності спеціально передбаченого механізму поновлення судді на посаді саме Вища рада правосуддя має його визначити. Отже, заявлені ОСОБА_1 , вимоги щодо поновлення його на посаді судді Солом`янського районного суду міста Києва задоволенню не підлягали. Відповідно, не підлягали задоволенню і наступні, похідні від наведеної, вимоги щодо: зобов`язання ТУ ДСА України в м. Києві нарахувати заборгованість перед позивачем середнього заробітку з урахуванням підвищення заробітної плати суддям на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2009 року по 31 січня 2019 року; стягнення з ТУ ДСА України в м. Києві середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2009 року по 31 січня 2019 року, а саме 1 788 590 гривень. Рішенням Вищої ради правосуддя від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі п.2 ч.5 статті 126 Конституції України (за вчинення істотного дисциплінарного проступку). Так, Вища рада правосуддя є конституційним органом, до виключної компетенції якого віднесено формування суддівського корпусу та яка, відповідно до чинного законодавства, може давати оцінку діям судді при здійсненні правосуддя і приймати у зв`язку з цим остаточні рішення. Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-УІІІ «Про Вишу раду правосуддя», до повноважень Вищої ради правосуддя належить внесення подання про призначення судді на посаду, ухвалення рішення про звільнення судді з посади. Відповідно до ч. 3 статті 52 цього Закону, у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 нього Закону. Окружний адміністративний суд міста Києва у своєму рішенні від 11 жовтня 2018 року у справі № 2а-12876/09/2670 відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відніс вирішення цього питання до розгляду Вищої ради правосуддя. Вища рада правосуддя, розглядаючи питання щодо наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, підтвердила грубе порушення ОСОБА_1 вимог законодавства при здійсненні правосуддя. Таким чином, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що дії ОСОБА_1 відповідають складу дисциплінарних проступків, передбачених пп.пп. «а», «б» п. 1, п. 3, 4 ч. 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до п. 3 ч. 6 статті 126 Конституції України підставою звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. Враховуючи викладене, Вища рада правосуддя дійшла висновку про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі п. 3 ч. 6 статті 126 Конституції України. Отже, Вища рада правосуддя, приймаючи рішення від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19, підтвердила законність та правильність звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва з 28 жовтня 2009 року. Наразі рішення Вищої ради правосуддя від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19 є чинним, нечинним не визнавалось, у судовому порядку не скасовувалось. На виконання вищезазначеного рішення Вищої ради правосуддя головою Солом`янського районного суду міста Києва видано наказ від 26 грудня 2019 року № 24-ОС «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 ». Статтею 44 закону України «Про статус суддів», який був чинним станом на момент звільнення позивача з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва, було визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Із прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено поняття «суддівська винагорода», що виплачується суддям. Так, відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Статтею 125 вказаного Закону також встановлено, що припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ. Згідно ч. 2, 3 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Як вже зазначалося, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року у справі № 2а-12876/09/2670 головою Солом`янського районного суду міста Києва видано наказ від 20 грудня 2019 року № 23-ОС «Про скасування наказу № 165-к від 28 жовтня 2009», проте рішенням Вищої ради правосуддя від 05 грудня 2019 року №3364/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва на підставі п. 3 ч.1 статті 126 Конституції України. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази поновлення позивача на посаді судді Солом`янського районного суду м. Києва та його перебування у трудових відносинах з відповідним судом, на підставі чого ОСОБА_1 мала б нараховуватись заробітна плата. Відтак, твердження позивача відносно того, що з 29 жовтня 2009 року він був поновлений на посаді судді Солом`янського районного суду м. Києва не підтверджуються жодними доказами та, більш того, спростовуються наведеними вище доводами. При цьому необхідно повторно наголосити, що рішення щодо поновлення позивача на посаді судді Солом`янського районного суду м. Києва не приймалось ані судом за результатами розгляду адміністративної справи 2а-12876/09/2670, ані Вищою радою правосуддя. З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на його користь заробітної плати в розмірі 1 632 102, 00 грн. грн. за період з 29 жовтня 2009 року по 26 грудня 2019 року та моральної шкоди в сумі 500 000, 00 грн. Згідно ч. 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Однак, звертаючись із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, ОСОБА_1 не повідомив про наявність на розгляді у Верховному Суді справи за його позовом до Вищої ради правосуддя про скасування рішення від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19. Крім того, ОСОБА_1 не звертався до суду з клопотанням про зупинення розгляду даної справи до вирішення спору у справі № 9901/1/20. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі. Щодо клопотання позивача про залучення в якості відповідачів голови Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 , Солом`янського районного суду м. Києва, Державної казначейської служби України, то суд зазначає, що відповідно до ч.7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Тобто на апеляційній стадії розгляду справи заміна відповідача чи залучення співвідповідача не допускається. Тому заявлене клопотання задоволенню не підлягає. Щодо клопотання позивача про залучення в якості третьої особи Державної судової адміністрації України, то заявник не навів, а суд не встановив існування підстав, за яких таке залучення є необхідним, що суперечить ч.4 статті 49 КАС України. Отже і в цій частині клопотання задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що оскаржуване рішення ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев