Постанова 4855 № 320/3226/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3226/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС України у Київській області, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування непогашених залишків сум податку на додану вартість, що були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року за період з 19 березня 2019 року по 02 квітня 2020 року у розмірі 854 193,44 грн. В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ "Васт-транс" подано податкову декларацію разом з уточнюючим розрахунком до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області за лютий 2015 року. Відповідно до поданого позивачем уточнюючого розрахунку, ним збільшено показник суми бюджетного відшкодування за звітні періоди до 01 лютого 2015 року з суми у розмірі 192059,00 грн до суми у розмірі 2 280 623,00 грн. Разом з вищезазначеною податковою декларацією та уточнюючим розрахунком ТОВ "Васт-транс" подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка була відшкодована згідно меморіального ордеру №2790 лише 02 квітня 2020 року. При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2018 року у справі 810/1547/18 встановлено, що позивачем згідно вимог закону заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість і податковий орган зобов`язаний був надати висновок із зазначенням сум податку на додану вартість для його подальшого відшкодування на рахунок ТОВ "Васт-транс" у банку, але свої зобов`язання останній не виконав. Крім того, представник позивача вказав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по вищевказаній справі датою узгодження заявленої суми бюджетного відшкодування було визначено 18 травня 2015 року, а суму непогашених залишків сум податку на додану вартість було встановлено у розмірі 2 280 623,00 грн. У зв`язку із наведеним позивач переконаний, що наявні підстави для стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року за період з 19 березня 2019 року по 02 квітня 2020 року у розмірі 854 193,44 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року даний адміністративний позов - задоволено. Приймаючи таке рішення, суд зазначив, що після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені. Оскільки відповідач вчасно не здійснив перерахування коштів на користь позивача, то у останнього виникло право на стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права. Скаргу обґрунтовано тим, що сума бюджетного відшкодування, яка заявлена позивачем, не набула статусу узгодженої, а відповідно до цього не була відображена в реєстрі заяв на бюджетне відшкодування. Вказано, що аналіз п. 200.23 статті 200 ПК України свідчить, що обов`язковою передумовою нарахування пені на суму невідшкодованого ПДВ є наявність факту не погашення заборгованості з такого бюджетного відшкодування, однак, оскільки на теперішній час сума бюджетного відшкодування позивачеві повернута, вимогу про стягнення пені є необґрунтованою. 08 грудня 2020 року до суду надійшов відзив товариства на апеляційну скаргу податкового органу, у якому позивач зазначив, що рішення суду першої інстанцій є законним, обґрунтованим, винесеними з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вказав, що скарга викладає перекручені обставини, що були встановлені судовими рішеннями у справах №810/4017/16 №810/1547/18, №320/1283/19. Зауважує, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування за податковою декларацією за лютий 2015 року констатоване відповідними рішеннями судів, не доказується в межах даного провадження, натомість предметом спору є стягнення пені за несвоєчасне бюджетного відшкодування. Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України. Відповідно до статті 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2015 року ТОВ "Васт-транс" подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій у рядку 24 задекларовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 192059,00 грн. (а.с. 13-14). До податкової декларації позивачем були додані: розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1); розрахунок суми від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року, де суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів збільшено та зазначено у розмірі 2149942,00 грн. (Д2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4). 17 квітня 2015 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року, де в рядку 26 зазначено суму від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок звітного (податкового періоду) у розмірі 2280623,00 грн. (а.с. 21). До уточнюючого розрахунку позивачем додані: розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4). Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року по справі № 810/4017/16 встановлено, що заявлена підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 192059,00 грн є підтвердженою. За результатами розгляду справи №810/4017/16 Київським окружним адміністративним судом зобов`язано Києво-Святошинську об`єднану державну податку інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-транс" суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00грн (сто дев`яносто дві тисячі п`ятдесят дев`ять гривень 00 коп.). Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року по справі №810/1547/18 встановлено, що обставини щодо дати узгодження суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року, заявлені у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, були встановлені під час розгляду справи № 810/4017/16. Враховуючи, що непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року були відображені у Додатку № 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, ці суми теж є узгодженими з 18 травня 2015 року. Шостим апеляційним адміністративним судом у наведеній справі визнано протиправною бездіяльність ГУ Державної казначейської служби України у Київській області та ГУ ДФС у Київській області, яка полягає в ухиленні від внесення до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та/або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, інформації про узгодження суми бюджетного відшкодування (з 14.04.2017). Зобов`язано Головне управління ДФС у Київській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та/або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, що були заявлені в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року та судовому рішенні у справі № 2а-1750/12/1070. Відповідно до меморіального ордеру від 02 квітня 2020 року №2790 на рахунок позивача було сплачено 2280623,00 грн, призначенням платежу є: "На виконання викон. листа суду 06.03.2020 по справі 320/1283/19 та висновку від 01.04.2020 №45 щодо відшкодування сум ПДВ" (а.с. 31). Однак, за позицією позивача, сума бюджетного відшкодування була виплачена з порушенням визначеного законодавством строку, тому на його користь підлягає стягненню пеня у розмірі 854 193,44 грн. Наведене стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Згідно п. 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України. Так, п. 200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. На підставі п.200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону. Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України). Відповідно до п. 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Згідно п. 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Згідно п. 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Як зазначалося вище, за результатами розгляду справи № 810/4017/16 Київським окружним адміністративним судом було зобов`язано Києво-Святошинську об`єднану державну податку інспекцію ГУ ДФС у Київській області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування ТОВ "Васт-транс" суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн. За результатами розгляду справи №810/1547/18 Шостим апеляційним адміністративним судом постановою від 10 грудня 2018 року зобов`язано Головне управління ДФС у Київській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та/або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, що були заявлені в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року та судовому рішенні у справі № 2а-1750/12/1070. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, право позивача на отримання сум бюджетного відшкодування за лютий 2015 року підтверджено судовими рішеннями у справах №810/4017/16, №810/1547/18, які набрали законної сили та такі обставини не доказуються при розгляді цієї справи відповідно до приписів ч.4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №320/1283/19 позов ТОВ "Васт-транс" задоволено та ухвалено стягнути з Державного бюджету України через ГУ Державної казначейської служби у Київській області заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 280 623,00 грн та пеню в розмірі 3 131 139,17 грн за період з 25 травня 2015 року по 18 березня 2019 року. Вказане рішення набрало законної сили 24 лютого 2020 року. Таким чином, в межах спірних правовідносин достовірність декларування Товариством заявленої до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за лютий 2015 року підтверджена в судовому порядку, у зв`язку з чим відповідач повинен був відшкодувати заявлені позивачем суми податку на додану вартість у встановлений законодавством строк. Граничним терміном для перерахування органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з бюджетного рахунка на поточний рахунок ТОВ "Васт-транс" було 02 червня 2015 року. Відтак, право на нарахування пені у позивача за сумою податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року виникло з 03 червня 2015 року (з урахуванням п`яти робочих днів після отримання висновку про бюджетне відшкодування). При цьому, після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені. Сума заборгованості бюджету, що заявлена ТОВ "Васт-транс" з відшкодування податку на додану вартість становить 2 280 623,00 грн. На підставі п.200.23 статті 200 ПК України на суму заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Отже, пеня за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість повинна бути розрахована з облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення такої пені. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 30 січня 2018 року по справі №825/1835/15-а. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Відповідно, протиправними є дії відповідача, тому позовні вимоги суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає таке. Згідно ч.1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно ч.1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За ч.3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.4-6 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Верховний Суд зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі (додаткова постанова від 12 вересня 2018 року по справі №810/4749/15). Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 02 квітня 2020 року адвокат Рибченко Наталія Миколаївна (виконавець) та ТОВ "Васт-транс" (замовник) узгодили, що виконавець надає замовнику правничу допомогу (а.с. 33-34). Згідно п. 5 Договору про надання правничої допомоги від 02 квітня 2020 року замовник зобов`язується оплатити виконавцю гонорар за надання правничої допомоги, що стосується податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20 березня 2015 року і уточнюючого розрахунку від 17 квітня 2015 року у розмірі 20000,00 грн. Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 07 квітня 2020 року адвокатом Рибченко Н.М. (виконавцем) надана ТОВ "Васт-транс" правнича допомога, що стосується податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20 березня 2015 року і уточнюючого розрахунку від 17 квітня 2015 року у розмірі 20000,00 грн. (а.с. 36). Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6055 від 08 лютого 2018 року підтверджується, що Рибченко Наталія Миколаївна має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 18 січня 2018 року №

6. Згідно платіжного доручення № 16322 від 06 квітня 2020 року ТОВ "Васт-транс" сплатило на користь фізичної особи-підприємця Рибченко Н.М. грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. (а.с. 39). У зв`язку з тим, що ТОВ "Васт-транс" надано суду документальне підтвердження витрат на правову допомогу, а відповідачами не доведено неспівмірності суми витрат на правничу допомогу фактично наданим адвокатом послугам та складності справи, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі відповідача міститься розділ щодо вимог позивача про стягнення витрат за надання правової допомоги, в якому містяться лише норми процесуального права - Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють розподіл судових витрат, та норми матеріального права - Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо діяльності адвоката на підставі договору. Разом з тим, жодної аргументованої позиції, з якої б можна було встановити відношення відповідача до оскаржуваного рішення у вказаній частині, апелянтом не наведено. Зокрема, ним не зазначено, чи погоджується він з розміром стягненої з нього суми витрат на правову допомогу, чи вважає її спів мірною тощо. У зв`язку з цим в апеляційного суду немає жодних підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в цій частині. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 15 грудня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев