Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2680/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2680/20 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Сорочка Є.О., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про: - визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі "Меркурій" з 02.01.1991 по 25.03.1996; період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999; період роботи в колгоспі "Україна" с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року та призначити пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов`язання відповідача включити до страхового стажу період роботи в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі "Меркурій" з 02.01.1991 по 25.03.1996; період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999; період роботи в колгоспі "Україна" с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року та призначити пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі "Меркурій" з 02.01.1991 по 25.03.1996; період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999; період роботи в колгоспі "Україна" с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року. Прийнято рішення зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області включити до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі "Меркурій" з 02.01.1991 по 25.03.1996; період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999; період роботи в колгоспі "Україна" с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Верхолісся, Корюківського району, Чернігівської області, проживає і зареєстрований в м.Корюківка, Чернігівської області, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 виданим 11.04.2002 Корюківським РВ УМВС України в Чернігівській області. Позивач є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) виданим 19.07.1993 Чернігівською обласною адміністрацією. Позивач у зв`язку з набуттям віку 55 років, та вважаючи, що він має право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку як постраждалий від аварії на ЧАЕС 4 категорії, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, та для підтвердження свого страхового стажу надав відповідні документи, в тому числі трудову книжку НОМЕР_3 та документи щодо підприємницької діяльності. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області своїм листом від 02.06.2020 №2500-0346-8/19569 повідомило позивача, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", бо у нього відсутній страховий стаж 21 рік. При цьому, в листі повідомляється, що до страхового стажу не зараховано: період роботи в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі "Меркурій" з 02.01.1991 по 25.03.1996, оскільки після запису про звільнення не вказано, хто його підписав, а уточнюючої довідки надано не було; період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999, бо довідка про сплату страхових внесків за цей період не надавалась. В усному порядку також проінформовано, що період роботи у колгоспі "Україна" с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року також не включений до страхового стажу, бо відсутній запис про даний період роботи в трудовій книжці. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій ніж мінімальний страховий внесок; страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеного законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Так, згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон ) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Згідно абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсія надається із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058 за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, на початкову величину - 2 роки (встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 ) та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Пунктом "а" статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Інше чинним законодавством не передбачено. Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. В силу п.1, п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Як встановлено судом, відповідач своїм листом від 02.06.2020 №2500-0346-8/19569 повідомив про неможливість зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі "Меркурій" з 02.01.1991 по 25.03.1996, оскільки після запису про звільнення не вказано, хто його підписав, а уточнюючої довідки не надано, а також період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999, оскільки довідка про сплату страхових внесків за цей період не надавалась. Суд зазначає, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , позивач прийнятий в транспортно-експедиційний кооператив на посаду голови (протокол від 02.01.1991 №4); переведений на посаду водія 1 класу (протокол від 03.06.1995 №18); звільнений у зв`язку із закриттям кооператива "Меркурій" (протокол від 25.03.1996 №21). Записи в трудовій книжці про роботу позивача в кооперативі "Меркурій" зроблені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, під записами є підписи посадової особи та печатка кооперативу. Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладались тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових мовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Щодо періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999 останній підтверджується довідкою Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про те, що позивач був зареєстрований в Корюківській ДПІ як приватний підприємець з 13.11.1992 по 06.12.1999, довідкою від 22.01.2020 №364/фоп/2501-50-09 Менського управління ГУ ДПС у Чернігівській області, у якій вказано система оподаткування на якій позивач перебував як фізична особа-підприємець, валовий та чистий доходи за період з 13.11.1992 по 06.12.1999, та повідомлено, що термін зберігання особових рахунків платників податків і зборів - 5 років, довідкою Менського управління ГУ ДПС у Чернігівській області від 25.06.2020 №/2422/25-01-50-09-10 (а.с.22), у якій вказано, що позивач був зареєстрований приватним підприємцем з 13.11.1992 по 06.12.1999 та вказано про систему оподаткування на якій він перебував. А отже в цій частині повністю спростовано помилкові висновки відповідача. Таким чином, позивачем надано всі необхідні документи для підтвердження спірного страхового стажу, а вимоги працівників відповідача надати довідку про сплату страхових внесків за період зайняття підприємницькою діяльністю, суд вважає недоречними, оскільки відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахуну) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (із змінами), зокрема, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Тобто такий облік, як і контроль за сплатою страхових внесків, ведеться державними органами з 01.07.2000, в той час, як позивач здійснював підприємницьку діяльність з 13.11.1992 по 06.12.1999, що підтверджується наданими ним документами. Доказів, які б спростовували надходження до бюджету сплачених позивачем податків, в тому числі, страхових внесків відповідачем не надано. Щодо періоду роботи у колгоспі "Україна" с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року, попри відсутність запису про роботу в трудовій книжці, остання підтверджується довідкою від 11.11.2019 №1155/07-02КО "Корюківський районний трудовий архів", яку суд визнає належним доказом (а.с.16). А отже, період роботи позивача в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі "Меркурій" з 02.01.1991 по 25.03.1996, період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999 має бути зарахований до страхового стажу, всього за період з 02.01.1991 по 06.12.1999 (8 років 11 місяців 5 днів). Також зарахуванню підлягає період роботи у колгоспі "Україна" с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з 01.06.1982 по жовтень 1982 року (а.с.16). Відповідно дії відповідача щодо відмови у зарахуванні зазначених вище періодів є протиправними. Крім того, з трудової книжки позивача вбачається, що він з 1982 року по 1985 рік навчався в технікумі механізації та проходив військову службу, а з 05 жовтня 1985 року був прийнятий на роботу до Корюківської райсільгосптехніки на посаду інженера-технолога, що не заперечує відповідач. Водночас, позовна вимога в частині призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є передчасною а тому задоволенню не підлягає. Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя Є.О.Сорочко