Постанова 4852 № 340/1194/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1194/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 червня 2020 року у справі № 340/1194/20 (суддя І інстанції Хилько Л.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, третя особа: ОСОБА_2 , В С Т А Н О В И В: ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ від 23.03.2020 № 11-4569/14-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_2 , у частині земельної ділянки площею 2,00 га, зазначеної позивачем на графічних матеріалах, поданих разом із заявою від 30.01.2020 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яка знаходиться у межах земельної ділянки загальною площею 21,0948 га, кадастровий номер: 3521187600:02:000:2024, яка знаходиться на території Черемпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення третій особі земельної ділянки у власність надано за рахунок тієї ж земельної ділянки, яка була зазначена позивачем як бажана на графічних матеріалах, поданих разом із заявою від 30.01.2020. Таким чином, наказ від 23.03.2020 №11-4569/14-20-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відносно однієї і тієї ж земельної ділянки, яку має намір отримати у власність позивач, оскільки звернувся з відповідною заявою раніше ніж інші особи, порушує її права та законні інтереси, а тому вони підлягають захисту у судовому порядку. Також позивач звертає увагу, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 340/1040/20 визнано протиправним і скасовано наказ відповідача від 27.02.2020 № 11-2890/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ 30.01.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Чемерпільської сільради Гайворонського району Кіровоградської області. До такої заяви додано графічні матеріали щодо бажаного розташування земельної ділянки. (а.с. 7) Наказом від 27.02.2020 № 11-2890/14-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні такого дозволу з тих підстав, що відсутні відомості про припинення права користування земельною ділянкою (стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). (а.с. 8) У той час, 03.03.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області зареєстровано заяву від 21.02.2020 ОСОБА_2 за вх. № К-3520/0/16-20 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Чемерпільської сільради Гайворонського району Кіровоградської області згідно поданих графічних матеріалів за № 11. (а.с. 16) Наказом від 23.03.2020 № 11-4569/14-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, в тому числі: 2,0000 га рілля, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с.17). Не погоджуючись з таким наказом, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом. Вказуючи про порушення своїх прав, позивач зазначає, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність надано за рахунок тієї ж земельної ділянки, яка була зазначена позивачем як бажана на графічних матеріалах, поданих разом із заявою від 30.01.2020, тобто яку має намір отримати у власність позивач. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) межі земельної ділянки та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Зазначені обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, право власності на земельну ділянку (право користування, оренди) виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України). Застосовуючи цей підхід в контексті обставин справи, суд дійшов висновку, що наказ від 23.03.2020 року №11-4569/14-20-СГ про надання третій особі дозволу на виготовлення документації із землеустрою не порушує права та законні інтереси позивача. Те, що було задоволено не її заяву, а заяву іншої особи, не виключає можливість захисту законного інтересу як в судовому порядку, так і на стадії розробки проекту відведення спірної земельної ділянки та на стадії його затвердження, водночас законний інтерес позивача полягає саме в отриманні земельної ділянки у власність, а не в позбавленні такого права іншої особи. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, предмет спору у справі, що розглядається, не відповідає ознакам та характеристикам публічно-правового спору з огляду на таке. За змістом наведених вище норм права до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Водночас помилковим є застосування положень вказаних статей та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських або цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17. Предметом спору у цій справі є вимоги позивача, який вважає, що за заявою іншої особи орган Держгеокадастру надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у наданні якого щодо тієї ж ділянки позивачу раніше було відмовлено. Суд апеляційної інстанції вважає, що цей спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржений наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржене рішення (наказ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність здійснено за заявою іншої особи, а не позивача, тобто між позивачем та відповідачем не існує публічно-правового спору. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Спір має приватноправовий характер, оскільки позивачем оспорюється право іншої особи на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, яка вона сама бажає отримати у власність. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Однак, при розгляді даної справи, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги звернув, і помилково розглянув позов по суті спору. Відповідно до ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про закриття провадження у справі. Посилання апелянта на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 340/1040/20, яким визнано протиправним і скасовано наказ відповідача від 27.02.2020 № 11-2890/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», як на доказове значення у справі, що переглядається, є безпідставним, оскільки предметом розгляду у цій справі є спірне рішення, яким відповідачем надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність третій особі, та за вказаних вище мотивів має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, у той час, як судовим рішенням у справі № 340/1040/20 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення такої земельної ділянки у власність. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 червня 2020 року у справі № 340/1194/20 скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу закрити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко