Ухвала КГС ВС № 910/5676/20

УХВАЛА 15 грудня 2020 року м. Київ Справа № 910/5676/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 (головуючий суддя - Пашкіна С. А., судді: Алданова С. О., Зубець Л. П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Труд", за участю особи, яка зверталася з апеляційною скаргою, - приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про відновлення становища, В С Т А Н О В И В: 10.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020. Також скаржник подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Касаційну скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Отже системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. У касаційній скарзі в частині обґрунтування підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку викладені фактичні обставини справи, які встановлені судами попередніх інстанцій та обставини, які були відхилені ними, із зазначенням, що судами були порушені норми матеріального і процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду, однак не зазначає конкретної передбаченої частиною другої статті 287 ГПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції, як і не обґрунтовує у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права і яких саме норм. Згідно з частиною першою статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) повний текст оскаржуваної постанови складено 17.11.2020. Оприлюднено зазначену постанову в цьому реєстрі 18.11.2020. Скаржник подав касаційну скаргу 10.12.2020 та стверджує, що оскаржувану постанову він не отримав, а з її змістом ознайомився у зазначеному реєстрі 04.12.2020. Верховний Суд звертає увагу, що строк на касаційне оскарження судового рішення закінчився 08.12.2020, отже касаційну скаргу подано з пропуском двадцятиденного строку. Клопотання скаржника мотивовано тим, що повний текст оскаржуваної постанови він не отримав, а тому просить поновити строк на касаційне оскарження. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, не залежали від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Суд зазначає, що клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Разом з тим скаржник не обґрунтовує неможливість ознайомлення з оскаржуваною постановою в ЄДРСР раніше 04.12.2020, з огляду на її оприлюднення 18.11.2020, як і не мотивує неможливість звернення з касаційною скаргою до 08.12.2020, тобто в межах строку оскарження. У зв`язку з цим саме лише посилання скаржника на неотримання оскаржуваного судового рішення не може вважатися поважною причиною та об`єктивно непереборною обставиною, яка перешкоджала вчасному зверненню до суду касаційної інстанції. Тому зазначена причина не визнається Судом поважною для пропуску процесуального строку, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони; вказані обставини свідчать про невжиття скаржником всіх необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства, встановлених для звернення з касаційною скаргою. Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неповажність підстав, наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, з наданням скаржнику строку для наведення, за наявності, інших підстав поважності пропуску цього строку. Крім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Однак скаржник не надав доказів надсилання копії цієї скарги та доданих до неї документів на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Труд", яке залучено до участі в справі ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020. З урахуванням наведеного, заявнику необхідно надати докази надіслання цьому учаснику справи копії поданої касаційної скарги, надавши суду фіскальні чеки та описи вкладення в цінний лист з відповідними відмітками Укрпошти. Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 233- 235, 287, 288, 290- 292 Господарського процесуального кодексу України, суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 910/5676/20 залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О. Кібенко Судді І. Кондратова Л. Стратієнко