Постанова 4873 № 911/2849/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" грудня 2020 р. Справа№ 911/2849/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Чорногуза М.Г. Агрикової О.В. при секретарі судового засідання Найченко А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз" на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2020 у справі № 911/2849/19 (суддя Янюк О.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз" до:

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях;

2. Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про усунення перешкод у користуванні орендованим майном та визнання права за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Авіа Солюшнз» (далі - позивач, ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз») звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - відповідач-1, Фонд) та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - відповідач-2, ДП МА «Бориспіль»), в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 20.02.2020 (вх.№4028, т.1 а.с. 225-233), просило: зобов`язати Фонд не чинити ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» перешкоди у користуванні приміщеннями №№1-58 на 1-му поверсі та приміщеннями №№59-83 на 2-му поверсі терміналу «С» (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1207423232208), загальною площею 1226,70 кв.м., що розміщені за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт та перебуваються на балансі ДП МА «Бориспіль»; визнати наявність у позивача права на звільнення від сплати орендної плати за приміщеннями №№1-58 на 1-му поверсі та приміщеннями №№59-83 на 2-му поверсі терміналу «С», загальною площею 1226,70 кв.м., що розміщені за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт та перебуваються на балансі ДП МА «Бориспіль», що виникла (нарахована) за період з 02.08.2019 по 20.02.2020 згідно з договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.01.2019 №2216, укладеним між Фондом та ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз». Позовні вимоги ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» обґрунтовані положеннями ст. ст. 186-187, 319-321, 386, 391, 762, 796-797 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) із зазначенням про те, що Фонд як орендодавець передав позивачеві як орендарю приміщення №1-83, які ним не могли бути використані через обмежений доступ до будівлі терміналу «С». Фондом не вживалось будь-яких заходів, направлених на забезпечення можливості використання позивачем зазначених приміщень за цільовим призначенням. Після звернення позивача до Фонду з пропозицією призупинити нарахування орендної плати на період, протягом якого приміщення №1-83 не можуть використовуватись, Фондом було відмовлено із зустрічною пропозицією про повернення зазначених приміщень. Позивач вважає, що за наведених обставин, у зв`язку з неможливістю використання приміщень №№1-83 за їх цільовим призначенням, починаючи з 02.08.2019, тобто з дати отримання приміщень в оренду, в останнього, в силу приписів ч.6 ст. 762 ЦК України, виникло право на звільнення від орендної плати протягом усього часу неможливості використання майна. Рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2020 у справі № 911/2849/19 у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не було наведено обставин, які б перешкоджали останньому мати доступ до орендованого майна за договором оренди №2216, починаючи з 06.02.2020; у відповідності до ст.ст.76-78 ГПК України позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження тому, що саме Фондом, у порушення п.7.2 вказаного договору оренди, вчинялись або мають вчинятися у майбутньому дії, які перешкоджали або перешкоджатимуть орендареві користуватися орендованим майном; водночас позовні вимоги в частині зобов`язання усунути перешкоди суд визнав недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню; відхиляючи та визнаючи необгрунтованою вимогу в частині визнання у позивача права на звільнення від сплати орендної плати, господарський суд дійшов висновку про те, що під час підписання акту прийому-передачі об`єкту оренди орендареві були відомі обставини, на які він посилається як на перешкоди у користуванні орендованим майном, а тому виходячи з засад розумності, враховуючи той факт, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, позивач, приймаючи майно в оренду та приймаючи на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування орендованим приміщеннями на умовах Договору, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання обставин, на які він посилається у своєму позові, як на підставу для звільнення від орендної плати. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» мотивовано тим, що рішення місцевим господарським судом прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» вказує на неправильну оцінку місцевим господарським судом Акту приймання-передачі від 02.08.2019, на незаконність та безпідставність висновку в частині ненадання права орендодавцю звільнити орендаря від орендної плати, на невірне застосування судом положень ст. 762 ЦК України, непогодження з висновками суду стосовно безпідставності та необґрунтованості вимоги про усунення перешкод у користуванні майном. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2020 у справі № 911/2849/19, скаргу призначено до розгляду на 21.10.2020, встановлено Фонду та ДП МА «Бориспіль» строк для подання відзивів на апеляційну скаргу. Відповідач-1 скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Київською області залишити без змін. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач-1 вказував на безпідставність та необґрунтованість апеляційних доводів позивача, вказуючи, що Фонд не чинив та не чинить перешкод у користуванні орендованим майном, та на відсутність підстав для звільнення від сплати орендної плати. Відповідач-2 також скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому також просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Стверджуючи про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відповідач-2 зазначав, що підписавши акт приймання-передачі, позивач підтвердив отримання ним повної та вичерпної інформації щодо об`єкту оренди, у тому числі і щодо його стану та можливості використання за призначенням; таким чином, приймаючи майно в оренду, позивач чітко усвідомлював умови користування орендованим майном, на які він посилається як на перешкоди у користуванні орендованим майном; лист позивача від 04.03.2020 №0403-1, направлений відповідачеві-2 про надання вихідних даних та технічної документації інженерних мереж для проведення ремонтних робіт у терміналі «С» підтверджує відсутність намірів позивача використовувати орендоване майно для розміщення зали очікування підвищеної комфортності без проведення відповідних ремонтних робіт, при цьому доказів створення відповідачами умов, які б перешкоджали позивачеві проводити ремонтні роботи в орендованих приміщеннях не надано. 20.10.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник позивача з поважної причини не може бути присутнім у судовому засіданні, призначеному на 21.10.2020, через перебування у контакті з хворим на COVID-19 співробітником. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 розгляд апеляційної скарги у справі № 911/2849/19 відкладено на 04.11.2020. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4229/20 від 04.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2849/19. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2020 апеляційну скаргу у справі №911/2849/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» на рішення Господарського суду Київської області 06.07.2020 у справі №911/2849/19, призначену на 14:50 09.12.2020, прийнято до провадження вищевказаним складом суду. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5171/20 від 08.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2849/19. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2020 апеляційну скаргу у справі №911/2849/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» на рішення Господарського суду Київської області 06.07.2020 у справі №911/2849/19, призначену на 14:50 09.12.2020, прийнято до провадження вищевказаним складом суду. У судовому засіданні 09.12.2020 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представники відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін. 09.12.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції. Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 31.01.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (в тексті договору - орендодавець) та ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» (в тексті договору - орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2216 (далі - Договір, т.1 а.с. 23-35). Пунктом 1.1. Договору сторони визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №54 на 4-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. 47578) загальною площею 776,0 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.09.2018 і становить за незалежною оцінкою 43 662 922,00 грн без врахування ПДВ, приміщення №№ 1-58 на 1-му поверсі та приміщення №№ 59-83 на 2-му поверсі будівлі терміналу «С» загальною площею 1 226,7 кв.м., вартість яких визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.09.2018 і становить за незалежною оцінкою 83 133 697,00 грн без врахування ПДВ, (далі - майно), що розміщені за адресою: Київська область, місто Бориспіль, Аеропорт та перебувають на балансі ДП МА «Бориспіль» (балансоутримувач). Пунктом 1.2. Договору, визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення: приміщення №54 на 4-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. №47578) загальною площею 776,0 кв.м - розміщення зали очікування пасажирів бізнес-класу; приміщення №№ 1-58 на 1-му поверсі та приміщення №№ 59-83 на 2-му поверсі будівлі терміналу «С» загальною площею 1 226,7 кв.м. - розміщення зали очікування підвищеної комфортності для пасажирів категорії VIP та бізнес-классу. Пунктом 1.3. Договору, визначено, що стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі, підписання якого сторонами є узгодженням комплектності, стану та призначення майна, відсутності потреби проведення поточного та інших видів ремонту. Орендар, підписавши акт приймання-передачі, підтверджує отримання вичерпної інформації про особливі властивості та недоліки майна, які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним. Відповідно до п. п.2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту приймання передачі. Відповідно до п.3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2018 року 1 584 957,74грн (543 786,53грн - за оренду приміщення №54 на 4-му поверсі пасажирського терміналу «D»; 1 039 171,21грн - за оренду приміщення №№1-58 на 1-му поверсі та приміщення №№59-83 на 2-му поверсі будівлі терміналу «С» (т.1 а.с.29). Пунктом 3.3. Договору, визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. Пунктом 3.4 Договору передбачено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Відповідно до п. п.3.5. Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Відповідно до п. п. 5.3. Договору Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу. Згідно із п.10.1 цей Договір укладено строком на 10 років, що діє з 31.01.2019 до 30.01.2029 включно. Відповідно п. 7.2. Договору орендодавець зобов`язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору. 08.02.2019 та 05.04.2019 ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» звернулось із листами №058/02/19-1 та №05/04/19-1 до ДП МА «Бориспіль» з проханням, зокрема, привести орендоване майно у стан придатний для його експлуатації (т.1 а.с.160-165). 02.08.2019 на виконання п.2.1 Договору, між Фондом та ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» підписано акт приймання-передачі орендованого майна (т.1 а.с. 44) разом із актами №1 та №2 огляду об`єктів державної власності, що передається в оренду (т.1 а.с.38-41). Відповідні акти підписані балансоутримувачем та орендарем та їх підписи скріплені відповідними печатками. В акті № 2 зазначено зокрема, що: «Доступ до приміщень з загальнодоступних місць неможливий, прохід тільки через індивідуально визначене нерухоме державне майно «Дорога та майданчик біля терміналу «С» інв.№477991 площею 1852,00кв.м. та частину об`єкту «Стоянка біля КПП 4» інв.№47465 площею 902,40кв.м., яке в оренду не передано». Висновок стосовно можливості використання приміщень орендарем визначено, що для опалення/вентиляції приміщень, необхідно використання іншого індивідуально визначеного нерухомого майна, яке не передано в оренду за Договором. До передачі в оренду індивідуального рухомого майна інв.№47821 та інв.№47452, яке неможливо відокремити від будівлі терміналу «С», та прилеглої під`їзної дороги, використання приміщень за призначенням неможливе. У зв`язку з вказаними обставинами, 21.08.2019 ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» звернулось з листом та проектом договору про внесення змін №1 до відповідача-1 №21082019-1 від 21.08.2019 щодо наміру позивача внести зміни до Договору в частині призупинення дій пунктів 3.1, 3.2, 3.6-3.8 та 5.3 Договору стосовно приміщень в пасажирському терміналі «С», розташованого на території ДП МА «Бориспіль» у зв`язку із існуванням обставин, визначених у п.ІІ Преамбули до Договору про внесення змін (т.1 а.с.45-47). У відповідь на вказаний лист, Фонд листом №50-08-3882 від 06.09.2019 (т.1 а.с.50-51) повідомив позивача, що нормативно-правовими актами у сфері орендних відносин державного майна, у тому числі договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності, не передбачено призупинення сплати орендної плати на будь-який період дії договору оренди. Також, відповідач-1 запропонував позивачеві, у разі неможливості використання орендованого майна, повернути останнє балансоутримувачу. Відповідно до умов Договору та на їх виконання, позивачеві ДП МА «Бориспіль» були виставлені рахунки-фактури за надані послуги, а саме, за оренду приміщення №54 на 4-му поверсі пасажирського терміналу «D» та приміщення №№ 1-58 на 1-му поверсі, приміщення №№ 59-83 на 2-му поверсі будівлі терміналу «С»: за серпень 2019 року у розмірі 1 965 233,74грн; за вересень 2019 року у розмірі 2 044 946,33грн; за жовтень 2019 у розмірі 2 059 260,96грн; за листопад 2019 року у розмірі 2 061 320,21грн; за грудень 2019 у розмірі 2 057 197,56грн (т.1 а.с.52-53, 205, 209, 213). Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем зазначені рахунки оплачені, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.1 а.с.57-66, 207-208, 211-212, 214-216). Втім, 08.11.2019 ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» самостійно, без участі відповідачів, був складений акт про неможливість доступу до об`єктів, що передані в оренду, який надісланий Фонду разом із листом від 11.11.2019 №11112019-1 із проханням сприяння в усуненні обставин, що перешкоджають використанню приміщень №№1-83 терміналу «С» та зарахувати надмірно сплачену суму оренди в розмірі 1 840 476,39 грн в рахунок майбутніх платежів позивача за Договором на користь Фонду, починаючи з платежу за жовтень 2019 року та до повного зарахування вказаної суми переплати (т.1 а.с.67-76, 81). 06.02.2020 ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» склало акт про можливість доступу до об`єктів, що передані в оренду, зі змісту якого вбачається, що станом на дату складання цього акту, бетонні блоки, які були встановлені на під`їзній дорозі до будівлі терміналу «С» та перешкоджали доступу до орендованого майна - відсутні (т.1 а.с.203). Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто, господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом. З урахуванням того, що орендоване майно є державною власністю, до правовідносин, що склалися між позивачем, відповідачами за договором оренди, застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (далі-Закон № 2269-ХІІ), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 2269-ХІІ орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. 01.02.2020 введений в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX (далі-Закон № 157-IX), який не містить у собі положення, які були передбачені у ст.28 Закону № 2269-ХІІ. При цьому, у п.10 ч.1 ст.1 Закону № 157-IX визначено, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст.ст.386-394 ЦК України). Частиною 2 ст. 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зі змісту позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 20.02.2020, вбачається, що позивач просив суд зобов`язати Фонд не чинити ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» перешкоди у користуванні, зокрема, приміщеннями №№ 1-83 будівлі терміналу «С» , які у останнього перебувають в оренді. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що з урахуванням вище викладеного, позивач має довести наявність реальної можливості порушення його права в майбутньому внаслідок протиправного впливу Фондом, а саме, створення останнім перешкод, які унеможливлюватимуть вільне користування орендованими приміщеннями. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наявними в матеріалах справи доказами та обставинами справи, які вони підтверджують, вбачається, що позивачем не надано суду жодного доказу у відповідності до ст.ст.76-78 ГПК України того, що саме Фондом, у порушення п.7.2 Договору вчинялись або будуть вчинятися дії, які б перешкоджали або перешкоджатимуть орендареві користуватися орендованим майном. Відтак, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в цій частині є недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В силу приписів частини 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення в частині платного користування майном містилися також у Законі № 2269-ХІІ (ч.1 ст. 2) та містяться у п.10 ч.1 ст.1 Закону № 157-IX. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2269-ХІІ орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Аналогічне положення міститься і в ч.5 ст. 17 Закону № 157-IX. Із змісту позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 20.02.2020 вбачалося, що позивач просив визнати наявне у нього права на звільнення від сплати орендної плати за приміщеннями №№1-58 на 1-му поверсі та приміщеннями №№59-83 на 2-му поверсі терміналу «С» за період з 02.08.2019 по 20.02.2020. Пунктом 3.5. Договору передбачено можливість щодо перегляду розміру орендної плати, на вимогу однієї із сторін, у разі зміни методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. В обґрунтування вказаних вище вимог до правовідносин, які виникли між учасниками справи позивач застосовує положення ст. 762 ЦК України. Зокрема, вказує, що відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Із матеріалів справи вбачається, що договір був укладений 31.01.2019, акт прийому-передачі був підписаний 02.08.2019. У зазначений період, позивач звертався із відповідними листами до відповідачів, в яких зазначав про неможливість прийняття майна за актом приймання-передачі, оскільки, останнє перебуває в непридатному стані для його експлуатації. ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» прийнято в строкове платне користування державне нерухоме майно визначене п.1.1. Договору. Норма права, закріплена в частині 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря. Для застосування частини 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто такі обставини мають бути доведені належним чином. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати . Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/2264/17, № 914/70/18, № 910/7495/16, № 914/782/18, №905/1472/17. Обставини ж, на які посилається позивач, як на факт неможливості користуватися орендованим приміщенням, не є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати в порядку частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки такі обставини вже існували на момент передачі об`єкту оренди 02.08.2019 і позивач, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність на власний ризик, усвідомлював усі можливі ризики, пов`язані з підписанням такого акту до договору. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наявними в матеріалах справи доказами та обставинами справи, які вони підтверджують, вбачається, що під час підписання зазначеного акту прийому-передачі позивачеві були відомі обставини, на які він посилається як на перешкоди у користуванні орендованим майном, а тому виходячи з засад розумності та ураховуючи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, позивач, приймаючи майно в оренду та беручи на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування орендованим приміщеннями на умовах Договору, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання обставин, на які він посилається у своєму позові, як на підставу для звільнення від орендної плати. Також, судова колегія поділяє позицію суду першої інстанції стосовно того, що зміст ст. 762 ЦК України та положення частини 6 зазначеної статті - «звільнення від плати» застосовуються у разі неможливості користування орендованим майном в цілому, а не його частиною. З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання у ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» права на звільнення від орендної плати у період з 02.08.2019 по 20.02.2020, відтак вимоги останнього в цій частині є безпідставними та необгрунтованими. Враховуючи вищенаведене, доводи апелянта щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2020 у справі № 911/2849/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду не спростовують, отже підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Авіа Солюшнз» має бути залишена без задоволення. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз" на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2020 у справі № 911/2849/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2020 у справі № 911/2849/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2849/19 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 15.12.2020. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді М.Г. Чорногуз О.В. Агрикова