Постанова Харківський апеляційний суд № 643/7578/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/7578/18 Головуючий суддя І інстанції Букреєва І. А. Провадження № 22-ц/818/3056/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Котелевець А.В., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Букреєвої І.А., по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , Департамент служб у справах дітей про звернення стягнення на предмет іпотеки, В С Т А Н О В И В : У червні 2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів, за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності у відповідності з вимогами Закону України « Про виконавче провадження ». В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до кредитного договору ML-701/341/2008 від 03.06.2008, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 , останній отримав кредит у розмірі 68984,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 03.04.2008 між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, предметом якої є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачам. В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.09.2012 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 3170998,78 грн, з яких заборгованість за користування кредитом 573982,49 грн, заборгованість за відсотками 139344,00 грн, пеня 2457672,17 грн. 18.03.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до позивача перейшли усі права іпотекодержателя за договором іпотеки. Постановою Господарського суду Харківської області від 20.02.2012 боржника ФОП Угіагбі Мондей визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, в межах якої реалізовано іпотечне майно за договором МТ-701/341/2008. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2014 провадження у справі про визнання ФОП ОСОБА_2 припинено та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений в дію ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.01.2012. В процесі ліквідаційної процедури іпотечне майно було відчужено. На даний час власником іпотечного майна є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2015, тобто він є іпотекодавцем за договором іпотеки. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна». В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду, оскільки про порушення свого права вони дізнались у 2017 році з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказано, що тільки у 2017 році відпала підстава для вилучення записів про іпотеку й відповідно виникло право позивача для звернення до суду з цим позовом. Зазначено, що тотожні правові висновки щодо відліку строку позовної давності при застосуванні ст. 23 Закону України «Про іпотеку» викладені у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 753/19644/16-ц. Учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення районного суду відповідно до правила ч. 3 ст. 360 ЦПК України. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_6 , представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 , та за відсутності інших учасників судового засідання, належним чином повідомлених про розгляд справи, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності згідно положень ст. 372 ЦПК України, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2008 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № МL 701/341/2008, згідно з яким ОСОБА_2 отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 68984,00 доларів США строком до 05.06.2023 (а. с. 7-10 т. 1). В забезпечення виконання зобов`язань відповідача Угіагбі Мондей перед ЗАТ «ОТП Банк», 03.06.2008 укладений договір іпотеки (майнова порука) між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2004 (а.с. 11-13). 03.06.2008 до Єдиного реєстру заборон відчуження внесений запис про реєстрацію обтяження нерухомого майна (а. с. 14 т. 1). Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03.06.2015 скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.12.2013 у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 184-186 т. 1). Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про перегляд рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.12.2013 у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з нововиявленими обставинами. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 10.01.2018 скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2017 у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки ( а.с. 189-193 т. 1) та відмовлено у задоволені позову ТОВ « Факторінг Україна». Згідно з договором купівлі-продажу від 07.12.2015, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 89-90 т. 1). Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18.04.2017 скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2012 про задоволення позовних вимог у справі за позовом Ліквідатора фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 127-128). До суду представником відповідача ОСОБА_1 була подана заява про застосування строків позовної давності. Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту 05 червня 2023 року. Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині. Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання. Рішення суду першої інстанції із посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18), мотивовано тим, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом, оскільки пред`явлення позивачем позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку боргу за кредитним договором не впливає на перебіг строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотека це додаткова вимога, позовна давність обчислюється окремо щодо основної і кожної додаткової вимоги. Така правова позиція висловлена ВСУ у Постанові № 6-1674цс17 від 11.10.2017. Суд вказав, що у зв`язку із цим, звернувшись до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості у квітні 2012 року, який розглянутий судом по суті, банк перервав строк позовної давності у спорі з відповідачем щодо погашення останньою спірної кредитної заборгованості, а тому при зверненні у червня 2018 року до суду із позовом у цій справі щодо тієї ж суми кредитної заборгованості, але шляхом вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк пропустив строк позовної давності. Додатковий договір № 2 про автоматичне дострокове повернення кредиту, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання. Дата остаточного повернення кредиту між ОСОБА_8 , та ПАТ «ОТП Банк » перенесена сторонами кредитного договору на 04.02.2010. Позичальник своїх обов`язків по поверненню всієї суми кредиту у цю дату, а тому у Кредитора право на пред`явлення позову виникло ще 05.02.2010. У даній справі позивач 08.06.2018 вже втретє звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки через 8 років та 4 місяці від дати виникнення у позивача права на позов тобто поза межами строків позовної давності, що є підставою для відмові у позові. Колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із зазначеними вимогами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту 05 червня 2023 року. Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині. Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання. У справі, яка є предметом перегляду, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі). Твердження заявника про те, що строк позовної давності не сплив, а навпаки, відповідно до статті 264 ЦК України перервався зверненням до суду з позовом є безпідставними, з огляду на таке. Позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»). Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Пред`явлення позову до суду це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності. Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Однією із підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників, а не постановленням судом судового рішення. Указаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18). Так, районний суд, встановивши, що банк звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у сумі 3170998,78 грн, що збігається з сумою, що була стягнута у справі № 2033/2598/2012 заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2012 року на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обґрунтовано дійшов висновку, що при зверненні до суду у червні 2018 року позивач пропустив трирічний строк позовної давності. З урахуванням наслідків відмови постановою Апеляційного суду Харківської області від 10.01.2018 у задоволенні аналогічного позову, заявленого у листопаді 2016 року, ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 189-193 т. 1), слід визнати, що у даному випадку у листопаді 2016 році не відбулось переривання строку позовної давності відповідно до правила ч. 2 ст. 264 ЦК України, який відраховується не пізніше, ніж з дати звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом 05 квітня 2012 року (а. с. 177-180 т. 1), а тому на день звернення до суду в цій справі 08.06.2018 дійсно сплив трирічний строк позовної давності. Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин. Судом було встановлено, що в результаті звернення до суду з вимогою про повернення кредиту 05.04.2012, кредитор змінив строк виконання зобов`язання, і з часу невиконання такої вимоги у банку також виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, яке він вперше використав у 2012 році, а після відмови у позові знову такий позов подано до суду лише 08.06.2018, тобто зі спливом загального трирічного строку позовної давності. Той факт, що суд помилково відраховував початок спливу позовної давності з 05.02.2010 року не вплинуло на остаточний висновок суду з приводу його спливу на день звернення до суду, тому такий недолік є формальний і відповідно до ст. 11 ЦПК України не вплинув на законність рішення суду. Позивач не зазначив, а у справі відсутні докази поважних причин пропуску ним позовної давності за заявленими у червні 2018 року вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок чого у даному випадку застосовуються передбачені ч. 4 ст. 264 ЦК України наслідки про те, що плив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. До таких висновків щодо застосування згаданих норм права при аналогічних обставинах справи дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 759/12136/15 (провадження № 61-17165св19) та від 07 жовтня 2020 року у справі № 478/5566/18, яка враховується при розгляді цієї справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що про порушення свого права вони дізнались у 2017 році з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки з аналогічним позовом, зокрема і до ОСОБА_1 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось ще у листопаді 2016 року (справа № 643/13876/16-ц). Також не ґрунтуються на вимогах закону доводи скарги про те, що тільки у 2017 році відпала підстава для вилучення записів про іпотеку й відповідно виникло право позивача для звернення до суду з цим позовом, оскільки до 2017 року не існувало законодавчих перешкод для іпотекодержателя звернутись до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджено позовами ТОВ «ОТП Факторинг Україна з приводу заборгованості за договорами кредиту та іпотеки у цій справі справи №№ 643/12525/13-ц, 643/138976/16-ц. Інших поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем наведено не було. З огляду на те, що районним судом ухвалено рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду належним чином обґрунтовані, доводи скарги цих висновків не спростовують, то колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України залишає без задоволенні апеляційну скаргу, а оскаржене рішення без змін. Підстав для перерозподілу судових витрат, передбачених ст. 141 ЦПК України не встановлено. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлений 15 грудня 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. А.В. Котелевець.