Постанова Львівський апеляційний суд № 461/8154/16-ц

Справа № 461/8154/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. Провадження № 22-ц/811/1518/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:10 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Юзефович Ю.І., з участю: представника правонаступника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 04 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання права власності та встановлення порядку користування квартирою, в с т а н о в и л а: Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 04 травня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . Визначено порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , наступним чином: ОСОБА_4 виділено в користування житлову кімнату під літ. 8-8 площею 12,3 кв.м.; ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виділено в користування житлову кімнату під літ. 8-3 площею 17,2 кв.м. та житлову кімнату під літ. 8-4 площею 21,5 кв.м. Всі інші приміщення квартири загальною площею 19,0 кв.м. (коридори під літ. 8-1 площею 3,3 кв.м. та під літ. 8-2 площею 5,1 кв.м., кухню під літ. 8-5 площею 5,9 кв.м., ванну кімнату під літ. 8-6 площею 3,3 кв.м., кладову під літ. 8-7 пл.1,4 кв.м.) залишено в загальному користуванні. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 6479 грн. 16 коп. в рівних частках, тобто по 3239 грн. 58 коп. з кожного. Надмірно сплачений судовий збір в розмірі 2922 грн. 30 коп. повернуто ОСОБА_4 . Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_3 , просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт зазначає, що, враховуючи складність справи, така повинна була розглядатись судом в порядку загального, а не спрощеного, позовного провадження. Окрім того, наголошує, що судом порушено строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Також вважає, що суд не дав належної правової оцінки доказам у справі та безпідставно взяв до уваги висновок експерта, яким запропоновано лише один варіант встановлення порядку користування квартирою, згідно з яким у користування сторін виділено неізольовані приміщення кімнат. На думку апелянта, висновок екпертизи є неповним й таким, що порушує права відповідачів. На переконання апелянта, позивачем не наведено достатньо аргументованих підстав для встановлення порядку користування квартирою, адже позивач у квартирі фактично не проживає, а лише зареєстрований. Апелянт вважає висновки суду взаємовиключними та суперечливими, оскільки суд констатував, що право власності на квартиру не виникло у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на квартиру, при цьому, визнав за позивачем право власності на частку в квартирі без згоди інших співвласників та без виділення частки в натурі, а також не врахував, що в іншій справі відповідачі оспорюють право позивача на приватизацію квартири. Згідно з первинним протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Апеляційного суду Львівської області від 05.06.2018 року, для розгляду цивільної справи №461/8154/16-ц (провадження №22-ц/783/1764/18) визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О. Відповідно до указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові. 04.10.2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду. 19.10.2018 року цивільна справа №461/8154/16-ц одержана Львівським апеляційним судом від Апеляційного суду Львівської області. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського апеляційного суду від 19.10.2018 року, для розгляду цивільної справи №461/8154/16-ц (провадження №22-ц/811/1518/18) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В. Названим складом колегії суддів справу призначено до розгляду в Львівському апеляційному суді. У зв`язку із смертю позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою колегії суддів від 27.08.2019 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників позивача. Ухвалою судового засідання від 23.06.2020 року провадження у справі поновлено, а ухвалою від 01.12.2020 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 , як правонаступника позивача. В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім сторони правонаступника позивача, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, представники апелянта ОСОБА_3 подали заяву про розгляд справи у відсутності їхньої сторони, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутності відповідачів. Заслухавши пояснення сторони правонаступника позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.2 ст.319 ЦК). Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК). Згідно з ч.1 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч.2 ст.355 ЦК). Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. У відповідності до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно з ч.1 ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч.2 ст.372 ЦК). У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч.3 ст.372 ЦК). Отже, в результаті поділу майна, яке належало співвласникам на праві спільної сумісної власності, правовий режим такого майна змінюється, а саме, воно перетворюється у майно із визначенням часток кожного із співвласників, що є спільною частковою власністю. Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. За положеннями статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Судом встановлено, що предметом спору є квартира АДРЕСА_1 , яка внаслідок її приватизації набута у спільну сумісну власність ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , про що 14.09.2009 року видано свідоцтво про право власності на квартиру (а.с.5-7 т.1). Вказане свідоцтво про право власності на квартиру не було зареєстровано у встановленому законом порядку Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», а тому державна реєстрація права власності на квартиру відсутня (а.с.53 т.1). До приватизації квартири, основним квартиронаймачем був ОСОБА_7 (батько позивача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8 т.1). Мати позивача ОСОБА_8 померла ще раніше, ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка до дня смерті також була зареєстрована у спірній квартирі (а.с.9 т.1). ОСОБА_6 рідний брат позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 після приватизації квартири, а тому право на належну йому частку в квартирі перейшло до його спадкоємців. Отже, частка позивача в спірній квартирі становить 1/4 частину квартири, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання за позивачем права власності на 1/4 ідеальну частину квартири в судовому порядку, оскільки позивач позбавлений можливості в інший спосіб захистити своє право власності, яке не визнається відповідачами. Порядок користування квартирою між співвласниками визначений судом першої інстанції відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.06.2017 року, якою визначено лише один варіант встановлення порядку користування спірною квартирою (а.с.125-132 т.1). Доводи апелянта про те, що позивач зареєстрований, але не проживає в квартирі, не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки позивач має право на користування належною йому часткою в квартирі, якій відповідає виділене йому у користування приміщення житлової кімнати під літ.8-8 площею 12,3 кв.м., що має найменшу площу, порівняно з іншими двома житловими кімнатами, які залишились у користуванні відповідачів. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для зміни чи скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 04 травня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 11 грудня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.