Постанова 4804 № 223/468/20

22-ц/804/3550/20 223/468/20 Головуючий у 1-й інстанції Дочинець С.І. Суддя-доповідач: Попова С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Попової С.А., суддів Зайцевої С.А., Ткаченко Т.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 21 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Дочинець С.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та сумах, які належать до сплати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до колишнього роботодавця - Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1, з яким він перебував у трудових відносинах по 31.03.2020, коли був звільнений за наказом № 58-к за п. 2 ст. 40 КЗпП України внаслідок невідповідності стану здоров`я, що перешкоджає продовженню роботи. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що в день звільнення із ним не був призведений повний розрахунок, а саме не сплачені нараховані підприємством кошти згідно довідки № 1774 від 24.06.2020 загалом в сумі 83006,96грн (без утримання податку й інших обов`язкових платежів), з яких: 20522,80грн - вихідна допомога при звільненні (ст. 44 КЗпП України); 61568,40грн - одноразова допомога у зв`язку із виходом на пенсію (за Галузевою угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднанням власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 та Колективного договору ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1); 915,76грн - оплата за вимушений простій. Після звільнення позивачеві підприємство частково виплатило заборгованість: 29.04.2020 перераховано 641,36грн, 22.05.2020 - 95,83грн. Тож, загальний розмір заборгованості роботодавця перед ним на день звернення до суду складає 82269,77грн, яку просив стягнути позивач з ДП Шахтоуправління Південнодонбаське №1. Крім того, посилаючись на положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2020 по день ухвалення рішення суду середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні , без утримання податків та обов`язкових зборів. Також позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1500грн. У відзиві на позовну заяву ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 (а.с. 26-26) посилається на скрутне майнове становище підприємства, що потягло неможливість своєчасної виплати заборгованості по заробітній платі працівникам і належного розрахунку із звільненими працівниками. Зокрема, вказує на те, що джерелами виплати заробітної плати працівникам ДП ШУ Південнодонбаське № 1 є кошти державного бюджету та кошти від реалізації вугільної продукції. Коштами від реалізації була сплачена заборгованість з виплати заробітної плати за листопад-грудень 2019 року у порядку черговості виникнення заборгованості із заробітної плати. У зв`язку з відсутністю у підприємства грошових коштів на виплату заробітної плати та введенням простою на підприємстві з грудня 2019 року, несплатою в повному обсязі з підприємством за поставлену вугільну продукцію з боку покупців, ДП Шахтоуправління Південнодонбаське №1 не мало можливості розрахуватись з позивачем у строки визначені ст. 116 КЗпП. Тому, відповідач посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, та заявляючи про неспівмірність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із сумою заборгованістю перед позивачем, оскільки така заборгованість виникла з причин, які не залежать від підприємства, відповідач просить суд зменшити розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на п`ятдесят відсотків від заявленої суми. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 21 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та сумах, які належать до сплати при звільненні, у розмірі 66083,42грн. Стягнуто з ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи по день ухвалення рішення у справі у розмірі 119132,09грн. Стягнуто з ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80грн. Допушено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми середньомісячного заробітку у розмірі 20522,80грн. В задоволенні іншої частини вимог позову - відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановив з зібраних матеріалів, що в день звільнення з позивачем всупереч вимогам ст. 47 КЗпП України не було проведено повного розрахунку всіх належних йому сум. Кошти заборгованої заробітної плати, що становлять оплату вимушеного простою в розмірі 641,36грн і 95,83грн, були сплачені позивачеві за платіжними дорученнями 29.04.2020 і 22.05.2020 відповідно. Керуючись положеннями ст. 116 КЗпП України, суд стягнув заборгованість по вихідній допомозі при звільненні і одноразовій допомозі у зв`язку із виходом на пенсію, що за відрахуванням податків і інших обов`язкових платежів, становить 66083,42 грн.) Стягуючи в порядку застосування відповідальності до роботодавця за ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив з того, що ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1, здійснюючи підприємницьку діяльність, не виконало свої зобов`язання перед звільненим працівником ОСОБА_1 . При цьому суд відхилив, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо скрутного становища з виплатою заборгованості по заробітній платі, вмотивовані введенням на підприємстві простою через припинення постачання електроенергії і несплату підприємству контрагентами вартості поставленого вугілля, оскільки відсутність у підприємства грошових коштів не може бути підставою для невиплати працівникові заробітної плати та/або сум належних при звільнені. При обчисленні обсягу відповідальності роботодавця за ст. 117 КЗпП України суд врахував розмір середньоденного заробітку 1001,11 гривень, обчисленого роботодавцем за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями), на підставі чого розмір компенсації середнього заробітку за період з 31 березня 2020 року по день ухвалення рішення 21 вересня 2020 року включно становить 119132,09 гривень (119 робочих днів прострочення х 1001,11 гривні. При цьому цілком слушно відхилена вимога позивача про нетримання з суми присудженого середнього заробітку податків і обов`язкових платежів, оскільки така вимога не ґрунтується на положеннях закону. Суд визначив таку грошову суму компенсації, чим вважав дотриманим баланс та принцип співмірності між розміром невиплаченої при звільненні заробітної плати та стягуваної з підприємства компенсації. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 (а.с. 44-45), посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення в частині стягнення нарахованої та не сплаченої суми 66083,42грн скасувати і в цій частині позовних вимог відмовити, а рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, стягнувши з підприємства на користь працівника в порядку компенсації за ст. 117 КЗпП України 59566,05грн. Апеляційна скарга вмотивована наступними доводами. Судом не надано належної оцінки фінансово-господарському стану підприємства, відсутністю грошових коштів на виплату заробітної плати та введення простою на підприємстві з грудня 2019 року, що сталося через розрахунок покупців вугільної продукції підприємства не в повному обсязі. Присуджений розмір середнього заробітку 119132,09грн не є співмірним, оскільки на час прийняття судового рішення заборгованості перед позивачем з виплати всіх належних при звільненні сум не існувало, остаточний розрахунок із ним було здійснено 19.08.2020, про що до відзиву на апеляційну скаргу долучено платіжне доручення № 2823 від 19.08.2020; Дані обставини є підставою для скасування рішення в частині стягнення заборгованості і зменшення розміру середнього заробітку, із врахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 716/9584/15-ц. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Процедура розгляду справи апеляційним судом Враховуючи положення ч. 1 ст. 368 ЦПК України, розгляд даної справи, що є малозначною згідно із ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Фактичні обставини справи, встановлені судом Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 20.06.1994 перебував у трудових відносинах із ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1; звільнений з роботи 30.03.2020 внаслідок невідповідності стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8-9). За інформацією роботодавця в довідці, виданій на запит представника працівника ОСОБА_1 від 24.06.2020р., платіжних дорученнях: нараховані позивачеві грошові кошти на час звільнення склали 83006,96грн, з яких: 20522,80грн - вихідна допомога при звільненні; 61568,40грн - одноразова допомога у зв`язку із виходом на пенсію; 915,76грн - оплата вимушеного простою. Сума до сплати (після утримання податків і обов`язкових платежів становить) у березні 2020 року складає 66820,61грн, з яких було фактично сплачено ОСОБА_1 : 29.04.2020 - 641,36грн (платіжні доручення №132, №155 від 29.04.2020 року; 22.05.2020 - 95,83грн (платіжне доручення №176 від 22.05.2020) (а.с. 11-13). Станом на 10.06.2020 невиплачена позивачеві сума становить 66083,42грн. Згідно актів про початок цілозмінних простоїв по ДП ШУ Південнодонбаське № 1 від 08.12.2019, 02.01.2020, 03.02.2020, 19.03.2020 і актів про продовження цілозмінних простоїв від 02.04.2020, 25.06.2020, 01.07.2020 через відсутність розрахунків з боку ДП Держвуглепостач та ПАТ Центренерго за відвантажену вугільну продукцію відповідач не має змоги сплатити заробітну плату. Такі обставини стали наслідком припинення підприємством ПрАТ ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ постачання електроенергії відповідачу з 19.03.2020 через заборгованість за спожиту електроенергію, у зв`язку з чим були розпочаті цілозмінні простої підприємства (а.с. 30-33). Відомості про виплату позивачеві заборгованості по вихідній допомозі при звільненні і одноразовій допомозі у зв`язку із виходом на пенсію - відсутні. Обчислена роботодавцем за правилами Постанови КМУ № 100 середньомісячна заробітна плата на час звільнення позивача становить 20522,80грн, а середньоденний заробіток - 1001,11грн (а.с. 10), визначення якої роботодавцем не заперечується працівником ОСОБА_1 . 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржене рішення суду першої інстанції в частині присудженого розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині обсягу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України). Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). За змістом п.п. 6, 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сторонами не оспорюється право позивача на отримання вихідної допомоги при припиненні трудового договору з підстав п. 2 ст. 40 КЗпП України в порядку ст. 44 КЗпП України (не менше середнього місячного заробітку), а також на отримання одноразової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію на підставі Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднанням власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 та Колективного договору ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 (в розмірі трьох середньомісячних заробітків), що в нарахованому підприємством розмірі становить 20522,80грн і 61568,40грн (а.с. 10). У даній справі відповідачем не оспорюється факт невиплати позивачеві в день звільнення 30.03.2020 нарахованої заборгованості по заробітній платі в розмірі 915,76грн. Кошти заборгованої заробітної плати, що становлять оплату вимушеного простою в розмірі 641,36грн і 95,83грн, були сплачені позивачеві за платіжними дорученнями 29.04.2020 і 22.05.2020 відповідно. Заборгованості власне по заробітній платі підприємство не має. Але ж, згідно із ст. 116 КЗпП виплата вихідної допомоги, одноразової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію проводиться разом з усіма іншими сумами, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, якщо працівник в день звільнення не працював. Керуючись положеннями ст. 116 КЗпП України, суд стягнув заборгованість по вихідній допомозі при звільненні і одноразовій допомозі у зв`язку із виходом на пенсію, що за відрахуванням податків і інших обов`язкових платежів, становить 66083,42 грн (83006,96 грн. - (14941,25 грн. (ПДФО) + 1245,10 грн. (військовий збір))=66820,61грн мінус виплачені кошти у квітні-травні 2020 року 641,36грн і 95,83грн). Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності заборгованості підприємства перед працівником ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного. За змістом статей 12, 11, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. До апеляційної скарги відповідачем було долучено платіжне доручення від 19.08.2020 № 2823, де вказано призначення платежу - перераховується заробітна плата за березень 2020 року згідно списків, загалом перерахована сума 809344,76грн (а.с. 54). Проте, до вказаного платіжного документу не надано списку/витягу зі списку, що свідчили б про те, що у загальну суму закладена і сума заборгованості конкретно ОСОБА_1 в тому розмірі, що нараховано було підприємством і було присуджено судом першої інстанції (66083,42грн). Відтак, достовірних, допустимих, належних доказів першоджерельного порядку про виплату ОСОБА_1 заборгованих сум вихідної допомоги і одноразової допомоги підприємство не надало, але дана обставина мала істотне значення для правильного вирішення спору, а також перевірки судового рішення в суді апеляційної інстанції. За таких обставин, рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості по сумах, які належали до сплати позивачеві при звільненні, у вищевказаному розмірі відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Якщо ж, дійсно, до загальної суми виплати 19.08.2020 увійшла сума присудженої судом першої інстанції заборгованості перед ОСОБА_1 , то питання про зарахування цих сум (з метою запобігання подвійного стягнення цих коштів з підприємства) лежить в площині виконання судового рішення, де мають бути представлені підтверджуючи про фактичну виплату документи. Тож, рішення суду першої інстанції в частині: стягнення заборгованості з виплати одноразової і вихідної допомоги сумарно 66083,42грн та відмови в решті вимог по заборгованості з заробітної плати, а також допущення негайного стягнення в порядку п. 2 ч.1 ст. 430 ЦПК України в межах середньомісячного заробітку підлягає залишенню без змін. Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні За розділом III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, до виплат, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, не включаються одноразова допомога у зв`язку із виходом на пенсію (за Галузевою угодою) і вихідна допомога при звільненні (ст. 44), про які заявлено у позові ОСОБА_1 . Так, згідно із положеннями Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 N 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713, фонд оплати праці включає: додаткову заробітну плату у складі структури заробітної плати, до якої віднесено у п. 2.2.12 оплату простоїв не з вини працівника. Проте, відповідно до п. 3 цієї Інструкції не належать до фонду оплати праці такі виплати, як одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам) (п. 3.6), суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору (п. 3.8). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 711/4010/13 і постановах Верховного Суду 04.06.2020 у справі № 910/4518/16 (п. 34-36), від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (п. 60) зведено висновок, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, що входить до структури заробітної плати, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до структури заробітної плати. Таким чином, при розрахунку середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні має бути враховано власне заборгованість по заробітній платі, що становить оплату простою не з вини працівника в розмірі 915,76грн, що за відрахуванням податків і обов`язкових платежів (19,5% = 178,57грн) повністю сплачено позивачеві шляхом перерахування 29.04.2020 - 641,36грн і 22.05.2020 - 95,83грн (загалом 737,19грн). Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми, про що зроблено висновок Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи № 711/4010/13-ц у постанові від 18.03.2020 (п. 40), постанові Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 761/9584/15-ц (п.п. 69-72, 91, 91.1-91.4). Застосовуючи до спірних у даній справі правовідносин критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку працівника за час затримки роботодавцем розрахунку при його звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, колегія суддів враховує наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2020 ОСОБА_1 заявлено до стягнення з ДП ШУ Південнодонбаське № 1 заборгованість, що не виплачена позивачеві при звільненні, в загальному розмірі 82269,77грн, з яких власне заборгованість по заробітній платі 915,76грн (оплата простою), а інші грошові кошти є вихідною допомогою при звільненні і одноразовою допомогою у зв`язку із виходом на пенсію за Галузевою угодою, що, як наведено вище, не належать до структури заробітної плати, на базі якої визначається середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Звернувся позивач до суду із заявою у липні 2020 року за спливом 3 місяців після звільнення, навіть коли 29.04.2020 і 22.05.2020 роботодавцем повністю погашено заборгованість по заробітній платі. Затримка роботодавця по виплаті заборгованості по заробітній платі склала менше 2 місяців з моменту звільнення. За результатами розгляду спору судом першої інстанції учинено арифметичний розрахунок середнього заробітку у порядку статті 117 КЗпП України за заявлений позивачем період з 31.03.2020 і по день прийняття рішення 21.09.2020 та стягнено з ДП ШУ Південнодонбаське № 1 за 119 робочих днів прострочення у проведенні розрахунку з ОСОБА_1 на дату її звільнення в розмірі 119132,09грн. Сума несплаченої на момент звільнення позивача заборгованості по власне заробітній платі (915,76грн) у сто тридцять разів менша від суми присудженого судом середнього заробітку за затримку у розрахунку при звільненні у вказаному розмірі (119132,09грн), а сумарно стягнута заборгованість по заробітній платі із належними при звільненні коштами вихідної і одноразової допомоги 66083,42грн майже вдвічі менше за присуджений в порядку ст. 117 КЗпП України середній заробіток. З матеріалів справи вбачається незадовільне фінансово-господарське становище ДП ШУ Південнодонбаське № 1, що супроводжується неможливістю своєчасного розрахунку із звільнюваними працівниками за рахунок коштів державного бюджету за програмою «Реструктуризація вугільної галузі» та за рахунок коштів від реалізації вугільної продукції, і знайшло своє відображення в актах про початок і продовження цілозмінних простоїв по ДП Шахтоуправління Південнодонбаське №1 з грудня 2019 року через нездійснення контрагентами відповідача розрахунків за відвантажену вугільну продукцію і припинення постачання електроенергії відповідачу (а.с. 30-33). Ці обставини не спростовані в ході розгляду справи в суді першої і апеляційної інстанцій. Одночасно із цим, і не встановлено недобросовісних дій працівника, який в найкоротший строк (впродовж 3 місяців) звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, впродовж яких був обмежений у можливості використанні належних йому до сплати грошових коштів, як власне заборгованої частини заробітної плати, так і належних у зв`язку із звільненням на пенсію коштів допомоги, передбачених трудовим законодавством і Галузевою угодою. Обсяг заборгованої заробітної плати становить майнові втрати позивача, тобто ті втрати, які розумно можна було б передбачити для збереження ним рівня свого життя. Зазначені обставини у сукупності свідчать про неспівмірність суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, присудженої апеляційним судом до стягнення з ДП ШУ Південнодонбаське № 1 на користь ОСОБА_1 , та порушення судом першої інстанції балансу інтересів роботодавця і працівника. Відтак, висновки суду першої інстанції про дотримання балансу та принципу співмірності між розміром невиплаченої при звільненні заробітної плати (915,76грн) та стягуваної з підприємства компенсації (119132,09грн) є вкрай непереконливими. Зважаючи на вищенаведені, проаналізовані критерії в контексті конкретно виниклих у даній справі відносин, апеляційний суд, керуючись принципом розумності та справедливості балансу інтересів між звільненим працівником і його колишнім роботодавцем, вважає справедливим та пропорційним зменшення розміру заявленого працівником середнього заробітку і присудженого судом по день розгляду справи та визначення розміру відповідальності ДП ШУ Південнодонбаське № 1 за прострочення належних ОСОБА_1 виплат на дату його звільнення на суму 59566,05грн, беручи до уваги принцип диспозитивності і межі апеляційного перегляду справи згідно із змістом прохальної частини апеляційної скарги. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині розв`язання позовних вимог про стягнення середнього заробітку, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права (в частині оцінки зібраних доказів), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підлягає зміні з прийняттям рішення про часткове задоволення у наведеній частині - із зменшенням стягуваного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та стягнення з ДП ШУ Південнодонбаське № 1 на користь позивача по зазначеній позиції згідно статті 117 КЗпП України, з урахуванням меж апеляційної скарги в порядку ч. 1 ст. 367 ЦПК України, - 59566,05грн середнього заробітку. Така компенсація відповідатиме меті відшкодування, передбаченій ст. 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнав з неотриманням заробітної плати, та ґрунтуватися на задекларованих п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальних засадах цивільного законодавства, як от справедливість, добросовісність та принципам пропорційності і розумного балансу. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, то наявні підстави для перерозподілу судових витрат. Судовий збір, належний до сплати позивачем (з урахуванням звільнення його від сплати судового збору по заборгованим сумам при звільненні, заявленим в розмірі 82269,77грн) при зверненні до суду, становив по позиції вимог середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 1191,32грн (1% від ціни позову по цим вимогам в розмірі 119132,09грн). Фактично сплачено позивачем при зверненні до суду із даним позовом 840,80грн (а.с. 1). Задоволена на користь позивача частина позовних вимог по позиції середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за наслідками розгляду справи судами першої і апеляційної інстанції становить 59566,05грн або 50% (заявлено позов з урахуванням рішення суду першої інстанції на 119132,09грн або 100%). Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за вимогами щодо середнього заробітку за ставками в ст. 4 Закону України Про судовий збір в розмірі 595,66грн (50% від 1191,32грн). У зв`язку із чим рішення суду в частині стягнення судового збору, пов`язаного із розглядом справи в суді першої інстанції, підлягає зміні з 840,80грн і стягненню з ДП ШУ Південнодонбаське № 1 на користь ОСОБА_1 в рахунок часткової компенсації оплаченого ним судового збору - в розмірі 595,66грн. Враховуючи те, що при зверненні до суду із позовом в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку ОСОБА_1 було сплачено частково судовий збір - належало до сплати 1191,32грн, а фактично сплачено 840,80грн, - то різниця в сумі 350,52грн (1191,32-840,80) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави. А також підлягає стягненню з ДП ШУ Південнодонбаське № 1 витрати з оплати судового збору за подачу позову з вимогами майнового характеру - про стягнення заборгованості по заробітній платі та сумах, належних працівникові при звільненні, тобто в частині, по якій позивач звільнений від сплати судового збору (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір), - в розмірі 840,80грн. А загалом з відповідача в дохід держави стягується 1191,32грн (350,52+840,80). А за наслідками апеляційного перегляду справи з позивача підлягає стягненню на користь відповідача пропорційно до відмовної частини (50%) витрати з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги - в розмірі 893,49грн (50% від 1786,98грн (1191,32х150% ставки судового збору за подачу апеляційної скарги). У зв`язку із відмовою відповідачеві в задоволенні вимог апеляційної скарги щодо скасування рішення в частині задоволення позову і стягнення заборгованості по заробітній платі та сумах, які належали ОСОБА_1 до сплати при звільненні (66083,42грн), не підлягають компенсації підприємству понесені в цій частині витрати з оплати судового збору, пов`язаного із розглядом справи в суді апеляційної інстанції по цій позиції вимог (840,80х150%=1261,20грн). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 задовольнити частково. Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 21 вересня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і стягнення судового збору змінити. Стягнути з Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 59566 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 05 копійок, з утриманням з цієї суми при виплаті податків і інших обов`язкових платежів. Рішення суду в частині стягнення судового збору змінити. Стягнути з Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, в сумі 595 (п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 66 копійок. Стягнути з Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 в дохід держави недоплачений позивачем судовий збір при подачі позову в розмірі 1191 (одна тисяча сто дев`яносто одна) гривні 32 копійки. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 893,49грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року. Судді: С.А.Попова С.А.Зайцева Т.Б.Ткаченко