Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/2134/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2134/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 19 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А. за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення заборгованості по заробітній платі, В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення заборгованості з доплати за службу в нічний час за період з 19.02.2016 по 31.01.2018 в сумі 4864,95 грн., індексації грошового забезпечення за період з 19.02.2016 по 31.10.2017 в сумі 1743,84 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.11.2018 по день постановлення судом рішення. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість з доплати за службу в нічний час за період з 19.02.2016 по 31.01.2018 в сумі 4864,95 грн. та заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2018 в сумі 1743,84 грн., а всього 6608,79 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 231,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у позові, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення в обумовленій частині скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при вирішенні спору судом першої інстанції неправильно витлумачено ст.ст.116,117 КЗпП України та не застосовано ст.117 КЗпП, яка підлягала до застосування. Так, зазначає заявник, суд дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними і такими, що фактично спрямовані на урегулювання тих відносин, які відбудуться в майбутньому, оскільки у правовідносинах між сторонами у цій справі заборгованість позивачу у вигляді доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення позивачу не виплачена, а остаточний розрахунок не проведений. Проте така правова позиція суду, на думку позивача, суперечить ст.117 КЗпП, роз`ясненням Верховного Суду та судовій практиці, оскільки, у випадку невиплати відповідачем присудженої суми, позивач взагалі ніколи не буде мати права на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні . Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги . Як встановлено судом, за період роботи в поліції з 19.02.2016 по 07.11.2018 позивачу ОСОБА_1 не здійснювалась доплата за службу в нічний час, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", внаслідок чого заборговано позивачу4864,95 грн. Крім того, за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року позивачу не проведено виплату індексації грошового забезпечення поліцейського на загальну суму 1743,84 грн. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення, і задовольнив в цій частині позов. Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.11.2018 по день ухвалення судом рішення, суд у позові відмовив з підстав відсутності проведення остаточного розрахунку як обов`язкової підстави для звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне. За змістом ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП. При цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП). Таким чином,установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. Таке ж роз`яснення цієї норми права надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу. При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі по тексту також - Порядок № 100). Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Як встановив суд, належні позивачу суми доплати та індексації при звільненні виплачені не були, не виплачені вони і на даний час, оскільки відповідач заперечує право позивача на отримання вказаних виплат. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком окружного адміністративного суду щодо передчасності вимог позивача у вказаній частині, оскільки працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. У даній справі позивач з обсягом вимог визначився і просив стягнути суму відшкодування до постановлення рішення судом. Оскільки розмір заборгованості судом визначено, то перешкод для ухвалення рішення в частині вимог в порядку ст.117 КЗпП України, суд не має. Розраховуючи суму відшкодування, суд приймає до уваги наступне. Як вбачається із довідки Департаменту патрульної поліції від 08.04.2020 № 484, грошове забезпечення позивача за два повних місяці перед звільненням (вересень та жовтень 2018 року) складає 17995,26 грн., середньоденне - 295,00 грн.(17995,26:61). Відтак, середнє грошове забезпечення позивача за час затримки виплати повного розрахунку у зв`язку із звільненням з 08.11.2018 по 19.11.2020 року (743 календарні дні) складає 219 185,00 грн. За наведених обставин, враховуючи приведені вимоги щодо пропорційності задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право 6 608,49 (4864,65 + 1743,84) розміру частки цих сум в періоді невиплати до розміру посадового окладу, що становить 7%) та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком за період затримки (219 185,00 грн), сума відшкодування складатиме 15342,95 грн. (2019 185,00х7:100%). Аналогічну правову позицію у спорах даної категорії виклав Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 809/366/17. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в обумовленій частині, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити . Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року в частині відмови у позові скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 08 листопада 2018 року по 19 листопада 2020 року в сумі 15 342,95 грн. В решті позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 08 грудня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Боровицький О. А.