Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24354/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24354/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 12 лютого 2016 по 01 березня 2018 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12 лютого 2016 року по 01 березня 2018 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12 лютого 2016 року позивач проходив військову службу на посаді офіцера відділу інформаційних систем головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України. Нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалась Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України. Наказом № 218 від 29 липня 2019 року позивача звільнено в запас за п/п. «к» відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом начальника наказового відділу Адміністративного управління ГШ ЗСУ № 150 від 08.08.2019 позивача виключено зі списків особового складу частини та направлено для зарахування на військовий облік до РВК. На день виключення зі списків особового складу не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме індексацію за період з 12.02.2016 по 01.03.2018, яку позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Посилаюсь на положення частини третьої статті 43 Конституції України, Закону України «про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та положення постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078, позивач зазначає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, апелянт стверджує, що судом зроблені помилкові висновки щодо виплати йому індексації грошового забезпечення, оскільки матеріали справи та пояснення відповідача вказують на те, що такі виплати позивачу взагалі не проводилися у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування. До того ж рішення містить зайві висновки щодо виплати індексації у 2018 та 2019 роках, щодо яких позивач не ставив жодних питань. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №640/24354/19, встановлено строк до 25 листопада 2020 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 26 жовтня 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 25 листопада 2020 року. Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, виплата здійснюється у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Відповідач підтверджує, що виплата сум індексації грошового забезпечення позивачу не здійснювалася через складу фінансово-економічну ситуацію в країні та у зв`язку з відсутністю коштів на відповідних рахунках. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що грошове забезпечення, яке отримувалось позивачем щомісяця, як військовослужбовцем, є об`єктом індексації, яка підлягає нарахуванню та виплаті у разі якщо індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації з 01 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення. При цьому, така індексація повинна нараховуватись у наступному місяці, що слідує за місяцем перевищення встановленого порогу індексації. Відповідно до відкритої інформації Держстату щодо індексу споживчих цін на 2016 рік, індекс споживчих цін у відсотках складав, зокрема, у січні - 100,9, лютий - 99,6, березень - 101,0, квітень - 103,5, травень - 100,1, червень - 99,8, липень - 99,9, серпень - 99,7, вересень - 101,8, жовтень - 102,8, листопад - 101,8, грудень - 100,9. На 2017 рік індекс споживчих цін у відсотках складав, у січні - 101,1, лютий - 101,0, березень - 101,8, квітень - 100,9, травень - 101,3, червень - 101,6, липень - 100,2, серпень - 99,9, вересень - 102,0, жовтень - 101,2, листопад - 100,9, грудень - 101,0 грн. Щодо індексу споживчих цін у відсотках на 2018 рік, то згідно з відритими даними Держстату, то індекс інфляції склав помісячно у %: 101,5, 100,9, 101,1, 100,8, 100,0, 100,0, 99,3, 100,0, 101,9, 101,7, 101,4, 100,8. Разом з тим, суд першої інстанції з урахуванням довідки Фінансового управління від 14 січня 2020 року № 305/135 (т. 1, а.с. 55) дійшов висновку, що позивачу здійснювалась виплата сум індексації грошового забезпечення, зазначено, що такі обставини не спростовуються позивачем, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для обґрунтованого сумніву щодо виплати вказаних сум. Такі висновки суду колегія суду вважає невірними, такими, що не узгоджуються з письмовими поясненнями сторін, наданими упродовж розгляду справи, та не підтвердженими належними та достатніми доказами. Зокрема, розглядаючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно пункту другого частини третьої статті 9 зазначеного Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Статтями 1 та 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Такі ж положення містяться у пункті 168.5 статті 168 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Пунктами 2 та 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з відзиву відповідача на позовну заяву та на апеляційну скаргу, виплата сум індексації грошового забезпечення позивачу не здійснювалася, при цьому єдиною підставою для невиплати за період з лютого 2016 року по березень 2018 року стало неналежне фінансування Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України. Однак, відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку). Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні. Колегія суддів звертає увагу на те, що в основу рішення від 09 вересня 2020 року судом першої інстанції покладений лист відповідача від 14 січня 2020 року №305/135, у якому зазначено, що у 2016 році позивачу здійснено виплату індексації у сумі 427,70 грн., у 2017 - фінансовий ресурс не дозволяв проводити індексацію. У 2018 позивачу проведено виплату індексації у сумі 8588,58 грн. (січень - 4258,75 грн.), лютий 4258,75 грн., грудень 71,08 грн.). У 2019 позивачу здійснено виплату індексації у сумі 940,11 грн. (січень 71,08 грн., лютий - 71,08 грн., березень 134,47 грн., травень 134,47 грн., червень 134,47 грн., липень 206,72 грн., з 01 по 08 серпня - 53,35 грн.). Водночас, жодних фінансових документів, які б підтверджували нарахування та найголовніше - виплату позивачу зазначених грошових коштів суду не надано. При цьому, як позивач так і відповідач надавали суду першої інстанції інформацію про те, що індексація грошового забезпечення позивачу не проводилася, зазначені кошти не виплачувалися. За таких обставин суд першої інстанції дійшов не вірних висновків, розглядаючи дану справу, неправильно застосував норми матеріального права, та не врахував позицію Верховного Суду, зокрема викладену у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів. Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Ураховуючи, що доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , визнавши бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 12 лютого 2016 року по 01 березня 2018 року протиправною та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12 лютого 2016 року по 01 березня 2018 року. Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій (посвідчення НОМЕР_1 від 04 квітня 2017 року) на підставі пункту 15 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до положень частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід віднести за рахунок Державного бюджету України. Керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року у справі №640/24354/19 скасувати та ухвалити нову постанову, якою: - задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ; - визнати бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 лютого 2016 року по 01 березня 2018 року протиправною; - зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12 лютого 2016 року по 01 березня 2018 року. Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді Л.О.Костюк О.Є. Пилипенко