Постанова 4850 № 200/6518/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2020 року справа №200/6518/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В., за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є., представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дорошенко Марини Анатоліївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №200/6518/20-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12 травня 2020 року: -№0007743305 про застосування штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 170 грн.; -№0007733305 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 90079,43 грн, за основним платежем на суму 72063,54 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 18015,89 грн; -№0007753305 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 7506,63 грн, за основним платежем у сумі 6005,30 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1501,33 грн. В обґрунтування позову зазначив, що податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування. На позивача не розповсюджується обов`язок подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага, отриманого від АТ «ОТП БАНК» внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості. Нормами податкового законодавства не передбачено обов`язку позивача сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за прощеним боргом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, Дорошенко М.А., що діє в інтересах позивача, звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. 11.07.2018 року на підставі Договору про прощення боргу до кредитного договору від 11.04.2006 року, позивачу анульовано борг за кредитом в іноземній валюті, що був отриманий на придбання єдиного житла (іпотечний кредит) в розмірі 23931,84 доларів США, що згідно норм пп.165.1.59 п.165.1 ст.165 ПК України не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Суд першої інстанції не врахував при прийнятті рішення практику Верховного Суду, викладену в справі № 820/2600/16. Щодо процентів, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, то вони взагалі не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового або майнового стану платника податку. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, суд встановив наступне. Фактичні обставини справи. 11.03.2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питань достовірності повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складений акт № 304/05-99-33-05/ НОМЕР_1 (а.с.79-93) За наслідками перевірки встановлені порушення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, зокрема: -пп.16.1.3 п. 16.1 ст.16, пп. 49.18.4 п. 49.18 сг. 49, пп. „в" п. 176.1 сг. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України, а саме: неподання до ГУ ДПС у Донецькій області податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2018 року; - п. 36.1 ст. 36, пп. „д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст.168 ПК україни, а саме: заниження за 2018 рік оподатковуваного доходу, отриманого у вигляді додаткового блага у на суму 400353 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 72063,54 грн.; -пп. 1.2, 1.4, 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме: заниження за 2017 рік оподатковуваного доходу, отриманого у вигляді додаткового блага у сумі 400353,00 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 6005,30 грн. На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення - рішення від 12 травня 2020 року (а.с.14-19): -№0007743305 про застосування штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 170 грн.; -№0007733305 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 90079,43 грн, за основним платежем на суму 72063,54 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 18015,89 грн; -№0007753305 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 7506,63 грн, за основним платежем у сумі 6005,30 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1501,33 грн. Матеріали справи свідчать, що 11 квітня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та позивачем було укладено кредитний договір №МL- 102/158/2006 про надання споживчого кредиту, згідно якого банк зобов`язався надати позивачу, а позивач зобов`язався прийняти, кредит в сумі 22950,00 доларів США, та сплатити проценти за його користування шляхом внесення платежів в порядку і на умовах, визначених даним договором на придбання нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 (п.5 кредитного договору) (а.с.20-23) На забезпечення виконання позивачем вимог кредитного договору №МL - 102/158/2006, між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 11.04.2006 року було укладено Договір іпотеки №РМL-102/158/2006, предметом якого (п.3.1 договору) є квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29-32) 11 липня 2018 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та позивачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень №2 (про прощення боргу) до Кредитного договору МL -102/158/2006 від 11.04.2006 року, згідно п.п.1.1, 1.2 якого, позичальник зобов`язується погасити боргові зобов`язання у термін до 11.07.2018 року у розмірі 4000 доларів США, що в еквіваленті по курсу Національного банку України на день укладення цього додаткового договору складало 104836,69 гривень. За умовами належного виконання позичальником умов Кредитного договору та п.1.1 Додаткового договору, позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед банком в повному обсязі і банк, керуючись ст.605 ЦК України здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 23931 доларів США 84 центів, що еквівалентно 627233,71грн., та складається з: -суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 15275 доларів США 30 центів, що в еквіваленті складає 400352,97грн., -процентів в розмірі 8656 доларів США 54 центи, що в еквіваленті складає 226880,75грн. Пунктом 2 цього договору визначено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання позичальником додаткового договору, позичальник стверджує, що банк проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України. (а.с.35) Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що АТ «ОТП БАНК» не здійснював прощення курсової різниці позивачу, а сума нарахованих та виплачених доходів є анульованою основною сумою залишкової заборгованості за кредитом позивача в сумі 13275,3 доларів США, що еквівалентно 400352 грн. 97 коп. Тобто, анульований борг позивача є доходом останнього, який підлягав включенню платником податку до його річного оподатковуваного доходу, як отримане додаткове благо відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями ПК України. Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним. Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Аналіз наведеної законодавчої норми дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу. Разом із тим, проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходом, який призводить до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані проценти, штрафи тощо. А тому визначення природи боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції), прощеного банком, є однією із визначальних обставин, які підлягають з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку платника в межах розглядуваних правовідносин. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22 травня 2019 року у справі № 821/3224/15-а. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 7 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо. За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 826/6896/17, від 1 жовтня 2019 року № 826/4578/17, від 29 січня 2019 року № 821/707/17. З огляду на обставини справи, а саме: нарахування сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору саме за прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту), відсутності доказів зміни валюти за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що борг позивача набув статусу додаткового блага та відповідно до вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Згідно із пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Пунктом 179.2 статті 179 Податкового кодексу України обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу. Разом з цим, відповідно до пункту 179.4 статті 179 Податкового кодексу України платники податку звільняються від обов`язку подання податкової декларації в таких випадках: а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які: є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув`язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року; б) в інших випадках, визначених цим розділом. Разом з тим, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в постанові від 10 травня 2018 року у справі № 802/142/17-а. Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильним є й висновок щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту). Аналогічна правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин відповідних норм права у взаємозв`язку із обставинами справи, що подібні до цієї справи, висловлена Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі №260/769/19. Як свідчать матеріали справи, шляхом підписання Договору про внесення змін та доповнень №2 (про прощення боргу) від 11.07.2018 (на якому міститься особистий підпис ОСОБА_1 ), АТ «ОТП Банк» належним чином повідомив клієнта ( ОСОБА_1 ) про факт прощення (анулювання) боргу, необхідність сплати клієнтом в самостійному порядку податків і зборів із такої суми прощеного боргу та відображення суми прощеного боргу у річній декларації. Отже, враховуючи те, що позивач був завчасно та належним чином повідомлений про необхідність сплати в самостійному порядку податкових зобов`язань, військового збору із суми прощеного банком боргу та відображення такої суми прощеного боргу у річній декларації, що, однак, не було вчинено позивачем в порушення вимог чинного законодавства, - суд дійшов висновку про наявність підстав у податкового органу для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Щодо доводів апелянта, що проценти, нараховані банком за умовами договору за користування кредитом взагалі не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового або майнового стану платника податку, суд зауважує, що податковим органом розраховано грошові зобов`язання тільки на суму основного боргу в розмірі 15275 доларів США 30 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення додаткового договору складає 400352,97 грн. Податковим органом не визначалося додатковим благом, як наслідок, не нараховувалися грошові зобов`язання з прощених процентів в розмірі 8656 доларів США 54 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення додаткового договору складає 226880,75 грн. Щодо доводів позивача про поширення на спірні правовідносини змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, яким пункт 165.1 статті 165 ПК України доповнено підпунктом 165.1.59, - суд зазначає наступне. За змістом цієї норми до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) При цьому, передумовою застосування підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України є прощення (анулювання) кредитором боргу у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). Разом з тим, в ході розгляду справи судом не встановлено наявності таких передумов, а відтак відсутні підстави для застосування цієї норми до спірних правовідносин. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 19 червня 2020 року в справі №260/769/19. Підсумовуючи викладене, суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту). Судова практика, на яку посилається позивач в апеляційній скарзі, є нерелевантною обставинам даної справи та жодним чином не підтверджує доводів щодо недотримання відповідачем законодавства. Так, зокрема у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року по справі №820/2600/16 предметом спору було стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб при поданні платником податків у 2016 році уточнюючої декларації, а не скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування сум податку на доходи фізичних осіб та військового податку за 2018 рік. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дорошенко Марини Анатоліївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №200/6518/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №200/6518/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 14 грудня 2020 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Л.В. Ястребова