Постанова 4818 № 643/6815/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 10 грудня 2020 року м. Харків Справа № 643/6815/20 Провадження № 22-ц/818/5026/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Тичкової О.Ю., Кругової С.С., Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року, ухвалене суддею Довготько Т.М., - В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. В обгрунтування позову зазначає, що 08 жовтня 2019 року о 14год. 20хв., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_1 по вул. Академіка Павлова, 118/55 в м. Харкові, рухаючись заднім ходом, не впевнився, що це буде безпечним для інших учасників руху, не скориставшись допомогою інших осіб, здійснив зіткнення з транспортним засобом марки Peugeot 301, н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальним збитками. Вказані обставини встановлені постановою Московського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 року. Згідно вказаної постанови винним в скоєнні ДТП визнано саме ОСОБА_2 . В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль марки Peugeot 301, н.з. НОМЕР_2 , власником якого він є. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не була застрахована. Згідно Звіту №11/10/20194 дослідження спеціаліста автотоварознавця автомобіля від 03 листопада 2019 року, матеріальний збиток завданий в результаті пошкодження автомобіля марки Peugeot 301, н.з. НОМЕР_2 , при ДТП складає 27 442,08грн. Через те, що ОСОБА_2 відмовився сплатити ОСОБА_1 вартість ремонту автомобіля, останній був вимушений здійснити його відновлення за власний рахунок. Згідно Рахунку-фактури №СФ-0000198 від 11 жовтня 2019 року та Акту №РН-0000163 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17 жовтня 2019 року фактичні витрати на відновлення ремонту склали 28 327грн. Крім цього зазначає, що для визначення вартості матеріальних збитків він сплатив оцінювачу ФОП ОСОБА_4 1560,00грн., яка виготовила Звіт №11/10/20194 дослідження спеціаліста автотоварознавця автомобіля від 03 листопада 2019 року. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 28 327грн.; витрати за виготовлення Звіту №11/10/20194 дослідження спеціаліста автотоварознавця автомобіля від 03 листопада 2019 року у розмірі 1 560грн, та судові витрати. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року позов ОСОБА_1 - - залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що він, як власник транспортного засобу, якому спричинено матеріальну шкоду внаслідок ДТП, мав би звернутися з відповідною заявою до МТСБУ та отримати відшкодування за його рахунок, оскільки належний відповідачу автомобіль не підпадає під визначення «забезпеченого транспортного засобу» згідно п.1,7 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», т.я. відповідальність осіб, які керували належним йому транспортним засобом не була застрахована. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Залишаючи позов ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що останній не звертався з відповідною заявою до МТСБУ, а звернувся з цим позовом безпосередньо до відповідача, надавши звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного йому, як власнику пошкодженого транспортного засобу. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 08 жовтня 2019 року о 14 год.20 хв. в м. Харкові по вул. Академіка Павлова, 118/55, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Peugeot 301, н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн. Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. Внаслідок ДТП транспортний засіб Peugeot 301, н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , отримав механічні ушкодження. Згідно звіту №11/10/20194 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля Peugeot 301, н.з. НОМЕР_2 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 03 листопада 2019 року, величина матеріального збитку, заподіяного позивачу складає 27 442,08грн. Згідно рахунку-фактури №СФ-0000198 від 11 жовтня 2019 року та Акту №РН-0000163 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17 жовтня 2019 року фактичні витрати на відновлювальний ремонт склали 28 327грн. Витрати за надання звіту щодо визначення величини матеріального збитку від 03 листопада 2019 року становить 1 560грн. Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК Україниособа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Статтею 1187 ЦК Українипередбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною п`ятою статті 1187 ЦК Українипередбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини другої статті 1188 ЦК Україниякщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК Українишкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Разом з тим, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону- Моторне (транспортне) страхове бюро України) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1. статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За правилами статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями МТСБУ є зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункт 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригод покладається на страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на Моторне (транспортне) страхове бюро України). Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №715/1138/18. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Матеріали справи свідчать та не заперечується учасниками справи, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_1 не була застрахована. Вимог про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України не заявляв, що позивачем не заперечується. Також, відсутні будь-які докази на підтвердження повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України про вказане ДТП. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на положення ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачені підстави регламентних виплат з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ. Так, підпунктом а) п.41.1 вказаної статті встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, в т.ч., транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; Згідно пункту 1.7 статті 1 цього Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Так, матеріали справи свідчать, що ДТП сталося 08 жовтня 2019 року о 14год. 20хв. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіль Peugeot 301, н.з. НОМЕР_2 була застрахована 08 жовтня 2019 року о 14год.57хв. Отже, апеляційним судом встановлено, що дійсно цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Peugeot 301, н.з. НОМЕР_2 на час ДТП не була застрахована. Таким чином, позивач позбавлений можливості звертатися до МТСБУ із заявою про виплату регламентної виплати, оскільки належний йому автомобіль на час ДТП не відповідав вимогам 1.7 статті Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З урахування викладено, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої ДТП. Як зазначалось вище, фактичні витрати позивача на відновлювальний ремонт належного йому транспортного засобу Peugeot 301, н.з. НОМЕР_2 склали 28 327грн. Також, позивачем були понесені витрати за надання звіту щодо визначення величини матеріального збитку від 03 листопада 2019 року в розмірі 1 560грн. Вказані витрати відповідачем не спростовані. За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про задоволення позову, а саме стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 28 327грн. та витрат за надання звіту щодо визначення величини матеріального збитку від 03 листопада 2019 року в розмірі 1560грн. Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєсттрації: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код № НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 28 327грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять сім гривень 00коп.) та витрати за надання звіту щодо визначення величини матеріального збитку від 03 листопада 2019 року в розмірі 1560грн. (одну тисячу п`ятсот шістдесят гривень 00коп.), а усього 29 887грн. (двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень). Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєсттрації: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код № НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2 101,21грн. (дві тисячі сто одну гривню 21коп.). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова С.С. Кругова