Постанова Харківський апеляційний суд № 953/9973/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 10 грудня 2020 року м. Харків справа № 953/9973/20 провадження № 22-ц/818/5237/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Тичкової О.Ю., Котелевець А.В. позивач керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області Новікова Е. в інтересах держави в особі Харківської міської ради відповідачі Реєстратор Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткін Сергій Володимирович, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області Новікова Е. в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним правочину, за апеляційною скаргою керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Новікова Е., на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року, постановлену у складі судді Садовського К.С. В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області Новіков Е. в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду із позовом до Реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним правочину. Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року позовна заява керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області Новікова Е. в інтересах держави в особі Харківської міської ради повернута позивачеві. В апеляційній скарзі керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав. Зазначає, що органами прокуратури вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виконано в повному обсязі. Вказує, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 листом від 05.06.2020 року № 32-4874 вих-20 повідомлено Харківську міську раду про намір ініціювання даного судового спору. Зазначає, що з метою виявлення об`єктів самочинного будівництва на території м. Харкова та вжиття відповідних заходів, в тому числі позовного характеру. Створено Департамент територіального контролю Харківської міської ради. Звертає увагу суду, що Департамент територіального контролю Харківської міської ради у даному випадку не вжив будь-яких заходів позовного характеру всупереч вимог Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, тому вважають, що на даний час наявні підстави для вжиття таких заходів органами прокуратури. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України у позовній заяві не міститься обґрунтування, причин нездійснення Харківською місцевою радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України суд, встановивши, що відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно статті 1 Закону України «Про прокуратуру»(далі - Закон) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією Українифункції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону). Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35). Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Згідно зі статтею 23 Законупредставництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а). Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом, який обґрунтував тим, що державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним С.В. всупереч вимог Порядку, для державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127) 21.07.2017 прийнято рішення про державну реєстрацію № 36247412 об`єкту нерухомого майна № 1306553963101, а саме: житловий будинок, літ. «В-1», загальною площею 192 кв.м. житловою площею 113,6 кв.м розташований за адресою АДРЕСА_1 , а також здійснені дії по внесенню відомостей про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 .). Внаслідок прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора Зоткіної С.В., ОСОБА_1 незаконно набула право власності на зазначений об`єкт самочинного будівництва.. Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Обґрунтовуючи право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 посилався на те, що Харківською міською радою з часу встановлення факту порушень законодавства щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна до теперішнього часу не вживались заходи захисту у судовому порядку порушених прав територіальної громади м. Харкова. Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради. Сам факт незвернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади м. Харкова та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Вказаний висновок у повній мірі відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву Харківській місцевій прокуратурі № 2 Харківської області. Як встановлено статтею 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК Українисуд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Харківської місцевої прокуратури №2 Новікова Е. задовольнити. Ухвалу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова А.В. Котелевець