Постанова Полтавський апеляційний суд № 539/4854/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/4854/19 Номер провадження 22-ц/814/2429/20Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О.С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Одринської Т.В. суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П. розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію. Позов мотивовано тим, що відповідач є власницею квартири АДРЕСА_1 . Відповідачу присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 . ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» надає послуги з теплопостачання вказаного будинку. Однак покладені зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання відповідач належним чином не виконує, в результаті чого за період з грудня 2016 року по вересень 2019 року включно виникла заборгованість на загальну суму 25932,21 гривень. Станом на 01.10.2019 року, враховуючи переплату на початок періоду, надані пільги та часткову сплату заборгованості, просив стягнути заборгованість у розмірі 11173,78 грн. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2020 року позов ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" заборгованість за теплову енергію в розмірі 6006 грн. 43 коп. Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" судовий збір в розмірі 1921 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав докази надання послуг відповідачу, підтвердив правильність їх нарахування та визначив розмір заборгованості з урахуванням часткової сплати боргу та субсидії, в той час як відповідачем належних та допустимих доказів оплати за використану нею теплову енергію не надано. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягнув з відповідача на користь позивача сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 1921 грн. З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду першої є незаконним, необґрунтованим, та таким що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що судом першої інстанції помилково не застосовано строк позовної давності, оскільки нею здійснювалися платежі за відповідні місяці, а не погашалася заборгованість за минулі, тому вважає, що переривання строку позовної давності не відбулося. Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості містить не повні дані про внесення нею сум та строки проведення відповідних платежів, тому не підтверджує належним чином розмір заборгованості. ОСОБА_1 вказує на помилковість висновків суду, щодо стягнення з неї, в рахунок повернення позивачу суми судового збору, оскільки вона, відповідно до вимог закону, звільнена від його сплати. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 ( а.с.8). Позивач ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення для населення багатоквартирних будинків м. Лубни, в тому числі і помешкання, в якому зареєстрована відповідач. 03 березня 2017 року, між сторонами укладено договір про наданні послуг з центрального опалення та постачання гарячої води № 601103. Відповідно до умов якого, опалювальна площа об`єкту 42,6 кв.м. П. 5 вказаного договору сторонами обумовлено розмір тарифів на послуги, які надає позивач для абонентів житлових будинків без будинкових приладів обліку теплової енергії, та визначено в розмірі 39,67 грн за 1 кв. метр за місяць протягом опалювального періоду. Станом на час укладення вказаного договору за споживачем послуг рахувалась заборгованість нарахована станом на 01.03.2017 рік в сумі 4953,13 грн, яку споживач зобов`язалася погасити проводячи оплату боргу щомісячно рівними частинами (ч. 13 п.19 вказаного договору). В ході розгляду справи позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , за період з грудня 2016р. по серпень 2020р. включно, з якого вбачається, що ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» відповідачу надано послуг на суму 34 253,98 гривень, з них, за період з грудня 2016 року по червень 2020 року ОСОБА_1 нараховувалася субсидія та частково сплачувалися кошти за надані послуги в загальному розмірі 28 105,56 грн. У зв`язку з частковим погашенням заборгованості, станом на час розгляду справи, сума заборгованості зменшилася, та станом на серпень 2020 року складає 6006,43 грн. Задовольняючи позовні вимоги ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав докази надання послуг відповідачу, підтвердив правильність нарахування заборгованості, з урахуванням сплачених сум та наданої відповідачу субсидії, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову. Вказані висновки суду першої інстанції є вірними, виходячи з наступного. Встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідно до частин 1-3 ст.32 зазначеного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно п.12. Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. Відповідно до п.21 Правилу разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. У ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений порядок оплати житлово-комунальних послуг, відповідно до якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. З наданого ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» розрахунку заборгованості вбачається, що станом на серпень 2020 року ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» відповідачу надано послуг на суму 34253,98 гривень, в свою чергу., з урахуванням часткового погашення заборгованості та нарахованої субсидії (28 105,56 грн), за ОСОБА_1 , станом на серпень 2020 року, рахується заборгованість у розмірі 6006,43 грн. (а.с. 51, 52) Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок заборгованості позивачем було проведено згідно з вимогами чинного законодавства, з урахуванням встановлених розпорядженнями міського голови періодів опалювального сезону, рішень Полтавської обласної ради про тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, а також постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України про встановлення тарифів на теплову енергію. Відтак, суд першої інстанції визнав, що вимоги позивача ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» про стягнення заборгованості за теплопостачання є обґрунтованими. Доводи ОСОБА_1 про те, що позивачем надано неналежний розрахунок, колегією суддів до уваги не береться, так як відповідач власного розрахунку не надала, також не надала відповідних квитанцій про оплату послуг теплопостачання у відповідному розмірі та в строки встановлені умовами договору. Належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 77, 78, 80 ЦПК України, відповідачем не доведено відсутність заборгованості перед позивачем у визначеному розмірі. Доводи ОСОБА_1 , про застосування строку позовної давності зводяться до невірного тлумачення вимог закону, виходячи з наступного. Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). У відповідності із ч. 1, ч.3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач за період з липня 2017 року по серпень 2020 року періодично частково сплачувала за послуги з теплопостачання, тому в даному випадку вбачається переривання перебігу позовної давності. Вирішуючи даний спір суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та вірно застосував закон, який їх регулює. Проте вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат з відповідача, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору. Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго», виходячи з наступного. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує таке питання: як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів. Згідно ст. 141 ЦПК України, п. 35 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті). Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 від 29.01.2020 року (а.с. 79), ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи довічно. Тобто, відповідач, який є інвалідом II групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_1 на користь ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» у розмірі 1921 грн. підлягає скасуванню, в іншій частині рішення слід залишити без змін. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати за подачу апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, ч. 1 ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат у розмірі 1921 грн. -скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким компенсувати за рахунок державного бюджету в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, понесені Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Лубнитеплоенерго» судові витрати у розмірі 1921 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10.12.2020 року Головуючий Т.В. Одринська судді О.О. Панченко В.П. Пікуль