Постанова 4855 № 640/1817/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1817/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Органічна хімія» Національної академії наук України до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : Державне підприємство «Органічна хімія» звернулося з позовом до суду, в якому просить: - визнати бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо несписання безнадійного податкового боргу по сплаті земельного податку у розмірі 213 342,07 грн протиправною; - зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві списати безнадійний податковий борг по сплаті земельного податку в розмірі 213 342,07 грн. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, оскільки в силу положень Податкового кодексу України податковий борг за період з 2013 року по вересень 2016 року є безнадійним та підлягає списанню. У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що відсутні підстави для визнання боргу за період з 2013 року по вересень 2016 року безнадійним, більше того, податковим органом вчиняються дії щодо стягнення даного податкового боргу у судовому порядку. Крім того зауважував, що визнання боргу безнадійним відбувається на підставі прийнятого рішення керівника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, тому такі повноваження є дискреційними і суд не може підміняти собою у даному випадку контролюючий орган. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо несписання безнадійного податкового боргу по сплаті земельного податку у розмірі 213342,07 грн протиправною. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві повторно розглянути заяву Державного підприємства «Органічна хімія» Національної академії наук України від 29 жовтня 2019 року за вихідним №8-32/148 про списання безнадійного податкового боргу, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин у справі. Доводи апеляційної скарги дублюють доводи викладені у відзиві на позовну заяву. Апелянт додатково наголосив, що ним вживаються заходи щодо стягнення з позивача податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Державне підприємство «Органічна хімія» Національної академії наук України 29 жовтня 2019 року звернулось до Головного управління Державної податкової заяви у м. Києві з заявою, в якій просило контролюючий орган списати безнадійний борг у розмірі 172 984,60 грн та суму пені, нарахованої на такий борг у розмірі 40 357,47 грн. Головне управління Державної податкової служби у м. Києві листом від 04 грудня 2019 року №10/26-15-10-07-10 повідомило позивача про неможливість задоволення поданої заяви, виходячи з того, що відсутні підстави для визнання податкового боргу безнадійним за відповідний період. Вважаючи бездіяльність щодо несписання безнадійного податкового боргу протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі спливу 1095 днів з граничного строку сплати грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, в тому числі від нарахованої пені. Зазначене свідчить, що відповідач повинен був прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу на загальну суму 213 342,07 грн, строк давності (1095 днів) за яким сплинув. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку на час виникнення обов`язку щодо сплати узгодженого податкового зобов`язання визначав Закон України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року №2535-XII (далі - Закон №2535-XII). Частиною першою статті 14 цього Закону визначалось, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Згідно з статтею 17 Закону №2535-XII податкове зобов`язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з пунктом 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення грошовому зобов`язанню платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 ПК України. Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та (або) граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Таким чином, у відповідності до пункту 102.1 статті 102 ПК України, початок перебігу строку застосування штрафних санкцій пов`язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства, а пункт 126.1 статті 126 цього Кодексу диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, тому перебіг строку давності для визначення суми зобов`язання зі штрафу, передбаченого цією нормою, починається з дня, наступного за граничним днем сплати узгодженої суми податкового зобов`язання. Строк давності для застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання не може перевищувати 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (уточнюючої декларації) та (або) граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 820/3544/17. При цьому, відповідно до правової позиція Верховного Суду викладеної у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 807/2097/16, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення за позивачем рахується податковий борг з земельного податку у розмірі 581 234,36 грн. З наданої відповідачем копії облікової картки платника податку вбачається, що дана сума податкового боргу утворилась, зокрема, з: - звітної податкової декларації з плати за землю за 2015 рік (земельний податок) від 11 лютого 2015 року за № 9012693839, задекларовані податкові зобов`язання на суму 53 057,12 грн; - звітної податкової декларації з плати за землю за 2016 рік (земельний податок) від 19 лютого 2016 року за № 9020706876, задекларовані податкові зобов`язання на суму 3 119,33 грн; - уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2016 рік (земельний податок) від 03 березня 2016 року за№ 9028191724 до збільшення на суму 88 418,64 грн; - уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2016 рік (земельний податок) від 19 січня 2017 року за № 9267039697 до збільшення на суму 216,00 грн; - звітної податкової декларації з плати за землю за 2017 рік (земельний податок) від 10 лютого 2017 року за № 9015911872, задекларовані податкові зобов`язання на суму 96 477,34 грн. Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, а саме: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом. Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків визначено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577, пункт 2.1 якого передбачає, що під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу. Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (пункт 3.1 Порядку №577). Згідно приписів пункту 3.2 Порядку №577 днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів. Відповідно до пунктів 4.3 - 4.5 Порядку №577 у випадках, передбачених зокрема підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення. Строк звернення відповідачем з позовом про стягнення суми боргу за період до вересня 2016 року з нарахованою пенею за несвоєчасно сплачені позивачем вищезазначені податкові зобов`язання, що самостійно визначені платником податку в деклараціях з орендної плати за землю, та набули статусу податкового боргу сплив 30 вересня 2019 року. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв доводи відповідача, що останнім вчиняються дії щодо стягнення податкового боргу у судовому порядку, оскільки звернення відповідача до суду з позовом про стягнення податкового боргу у сумі 432 896,13 грн мало місце лише 24 грудня 2019 року, крім того, відсутні докази, що у даній справі стягується податковий борг за період до вересня 2016 року. Крім того, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу у контролюючого органу відсутнє право на нарахування пені за невиконання податкового зобов`язання, оскільки у разі спливу 1095 днів з граничного строку сплати грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, в тому числі від нарахованої пені. Також, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом вказано про звернення до суду з позовною заявою щодо стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, сума боргу по земельному податку з юридичних осіб виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань згідно податкових декларацій з плати за землю за 2017, 2018, 2019 роки та нарахованої пені за несвоєчасну сплату, в той час як позовні вимоги у даній справі стосуються визнання безнадійним боргу за період з 2013 року по вересень 2016 року. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач повинен був прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу на загальну суму 213 342,07 грн, строк давності (1095 днів) за яким сплинув. При цьому, відповідно до пункту 4.1 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (в тому числі відносно податкового боргу по якому минув строк позовної давності), орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційної системи не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення. В даному випадку рішення керівника органу доходів та зборів прийняте не було, отже борг не може вважатись безнадійним. За таких обставин, суд не може перебирати на себе повноваження органу фіскальної служби та підміняти його повноваження, які визначені та регулюються нормами чинного законодавства. Списання безнадійного податкового боргу здійснюється керівником фіскального органу і це виключне його право визнати борг безнадійним та приймати рішення про його списання, тому суд першої інстанції вірно вказав, що належним та ефективним захистом порушених прав позивача в даному випадку є зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві повторно розглянути заяву Державного підприємства «Органічна хімія» Національної академії наук України від 29 жовтня 2019 року за вихідним №8-32/148 про списання безнадійного податкового боргу, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 10.12.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма Н.В. Безименна Л.В. Бєлова