Постанова 4855 № 580/3131/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3131/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 17.09.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку з 19.02.2020 довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/83/2020 від 20.02.2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплачувати з 19.02.2020 позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/83/2020 від 20.02.2020 із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період; - в частині виплати щомісячного довічного утримання судді у відставці в межах стягнення суми за один місяць рішення суду виконати негайно; - встановити місячний строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким передбачено, що судді, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Позивач вважає, що оскільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні такого перерахунку. У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/83/2020 від 20.02.2020, оскільки вона містить інформацію про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020, тобто до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у проведенні позивачу перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.03.2020 на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/83/2020 від 20.02.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 01.03.2020 здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/83/2020 від 20.02.2020 із врахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин у справі. Свої доводи обґрунтовує тим, що довідка Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 №04-24/83/2020 містить інформацію про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020, тобто до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 № 2-р/2020. Оскільки після ухвалення вказаного рішення Конституційним Судом України не змінювались розміри суддівської винагороди, відтак підстави для нового перерахунку щомісячного грошового утримання відсутні. Крім того, зазначено, що судом першої інстанції не враховано факт надмірного та протиправного витрачання коштів Державного бюджету при виконанні зазначеного рішення суду. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Вищої ради юстиції від 08.12.2016 № 3195/0/15-16 позивача звільнено у відставку з посади судді Апеляційного суду Черкаської області. З 14.12.2016 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди судді. У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 21.02.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/83/2020 від 20.02.2020. Вказана довідка видана позивачу відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України, про те, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 208098,00 грн. Відповідач листом від 28.02.2020 № 2300-0303-8/6354 відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі заяви від 21.02.2020. Вказану відмову відповідач обґрунтував тим, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність, однак станом на 04.03.2020 відповідні зміни до Закону № 1402-VIII не внесено. Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернулася з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 №04-24/83/2020, що узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Верховного Суду України від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). У відповідності до частини четвертої статті 142 вказаного Закону у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Згідно з ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII). При цьому, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з тим, Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Також, в Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20). Крім того, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у Позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. При цьому, підпунктом 4 пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII передбачено, що розмір посадового окладу судді з 01.01.2020 становить для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Тобто, факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відбувся станом саме на 1 січня відповідного року. Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: - у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; - у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перерахунок пенсії позивача має бути здійснений з 01.03.2020, оскільки позивач звернулася із заявою про перерахунок її пенсії 21.02.2020. Колегія суддів відхиляє твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо надмірного та протиправного витрачання коштів Державного бюджету при виконанні зазначеного рішення суду, позаяк такі доводи не стосуються предмету спору та суперечать принципам, визначеним Конституцією та законами України щодо гарантій незалежності суддів, які є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Посилання апелянта на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання не може бути проведений на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/83/2020 від 20.02.2020, оскільки остання містить інформацію про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020, тобто до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 № 2-р/2020 та після рішення Конституційного Суду України підвищення суддівської винагороди не відбулось, колегія суддів оцінює критично, так як саме з 19.02.2020 втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № №1402-VIII, та підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надав позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає. Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати позивачу довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, оскільки щомісячне довічне грошове утримання було призначено позивачу у вказаному розмірі на підставі судового рішення. При цьому, під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання змінною величиною є лише розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, натомість відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке обчислювалося при його призначенні відповідно до наявної у особи вислуги років є незмінним. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач вийшла у відставку з посади судді до проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо неї і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, тому наявні підстав для визнання протиправною відмову відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.03.2020 на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/83/2020 від 20.02.2020 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/83/2020 від 20.02.2020 із врахуванням раніше сплачених сум, починаючи з 01.03.2020. Щодо позовної вимоги про виконання рішення суду про присудження виплати пенсії в частині виплати пенсії за віком позивачу у межах суми стягнення за один місяць суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Таким чином, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача. Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача перерахувати виплату пенсії, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується. Також суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 10.12.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма Н.В. Безименна Л.В. Бєлова