Постанова 4855 № 826/8058/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8058/17 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В. за участю секретаря Скидан С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019року у справі №826/8058/17 (розглянуто у відкритому судовому засіданні) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступник Головне управління Державної податкової служби у місті Києві), Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, В С Т А Н О В И Л А : У липні 2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач 1), Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - відповідач 2), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з порушенням вимог Податкового кодексу України, а саме: за відсутності підстав для її проведення; проведення фактично невиїзної перевірки, результати якої оформлені Актом № 57/26-53-13-06-12/ НОМЕР_1 від 14 квітня 2017 року; - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в м Києві про сплату боргу від 29.05.2017 року №Ф-0003801313; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003721313 від 29.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 322 462, 41 грн. (в тому числі штрафні санкції); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003731313 від 29.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 20 924,95 грн. (в тому числі штрафні санкції); - визнати протиправним та скасувати рішення № 0004681306 від 29.05.2017 року відповідно до якого встановлено порушення п.2 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску у розмірі 253 151,28 грн. та 29 372,57 грн. штрафних санкцій; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003841313 від 29.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 85 692, 50 грн. (в тому числі штрафні санкції). В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що перевірка позивача була проведена з порушенням вимог податкового законодавства оскільки наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки позивач не отримував, отже позивач не був належним чином проінформований про документальну планову виїзну перевірку, її початок, строк проведення, закінчення. Крім того, позивач наголошує, що по факту була проведена невиїзна документальна перевірка, що суперечить вимогам статті 75 Податкового кодексу України та є підставою для визнання її та її результатів протиправними. Позивач зазначає, що контролюючим органом не було вчинено жодних дій щодо отримання документів податкової звітності, при цьому, позивач наполягає на тому, що всі документи податкової звітності, в тому числі і податкові декларації, у визначені законодавством строки надсилались відповідачу в особі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, однак не були враховані податковим органом при прийнятті податкових повідомлень-рішень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві при проведенні документальної планової виїзної перевірки, оформленої Актом від 14.04.2017 №57/26-53-13-06-12/ НОМЕР_1 . Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу від 29.05.2017 №Ф-0003801313. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.05.2017 року №0003721313; №0003731313; №0003841313 та рішення №0004681306. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7116, 04 грн. (сім тисяч сто шістнадцять гривень чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980). Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (02094, м. Київ, б-р Верховної Ради, 24-Б). Не погодившись із зазначеним судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що документальна планова виїзна перевірка розпочалась у терміни, визначені у направленнях, оскільки копію Наказу про проведення планової виїзної перевірки №1805 від 10.03.2017 та повідомлення про проведення документальної планової перевірки від 13.03.2017 №1751/Ч/26-15-13-06-24 надіслано за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки, як це передбачено п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України. Так, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем приписів податкового законодавства. Також, апелянт зазначає, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надав на перевірку первинні документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходу. Крім того, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві подано клопотання, в якому останній просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537. Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав зазначених у відзиві. У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки від 14.04.2017 року №57/26-53-13-06-12/ НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки). В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: - п.177.2 ст.172, ст.164 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно остаточних розрахунків за результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 257969,93 у тому числі за 2014 в сумі 53644,92 грн., за 2015 в сумі 90920,84 грн., за 2016 в сумі 113403,54 грн. (розрахунок наведено в додатку №1 до даного Акту); - пп.1.2 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, внаслідок чого, згідно остаточних розрахунків, за результатами перевірки донараховано до сплати військовий збір за 2015-2016 в сумі 16739,95 грн.; - п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого, згідно остаточних перерахунків донараховано до сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як платника єдиного соціального внеску фізичної особи-підприємця в загальній сумі 253151,28 грн.; - п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого, згідно остаточних перерахунків донараховано до сплати податку на додану вартість в загальній сумі 68554,00 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 61626,00 грн., за 2015 рік в сумі 6928,00 грн. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - від 29.05.2017 року №0003721313, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 322462,41 грн, у тому числі за податковим зобов`язаннями в сумі - 257969,93 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі - 64492,48 грн; - від 29.05.2017 року №0003731313, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" у розмірі 20924,95 грн, у тому числі у тому числі за податковим зобов`язаннями в сумі - 16739,95 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі - 4185,00 грн; - від 29.05.2017 року №0003841313, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 85692,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі - 68554,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі - 17138, 50 грн. Також, відносно позивача було складено податкову вимогу про сплату боргу від 29.05.2017 №Ф-0003801313на загальну суму 253151,28 грн. та рішення №0004681306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.05.2017, яким позивачеві донараховано 253151,28 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та 29372,57 грн штрафних санкцій. Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час проведення виїзної планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 було допущено порушення приписів Податкового кодексу України щодо порядку та умов проведення відповідної перевірки, чого представником відповідача під час судового розгляду справи спростовано не було. Крім того, оцінюючи в сукупності встановлені судом обставини, а також дані, наведені у висновку експертів від 27.06.2019 №2206/18-45/18339/18343/19-72 суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки від 14.04.2017 №57/26-53-13-06-12/ НОМЕР_1 та, як наслідок, обґрунтованості винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень від 29.05.2017, податкової вимоги та рішення про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Пунктом 77.2 статті 77 Податкового кодексу України визначено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що планові документальні перевірки можуть проводитись контролюючим органом у відповідності до плану - графіка на поточний рік, оприлюдненому на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано до суду першої та апеляційної інстанції доказів дотримання вимог пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України оприлюднила до 25 грудня 2016 року на своєму офіційному веб-сайті план-графік проведення планових документальних перевірок на поточний 2017 рік, до якого позивача було включено. Так, нормами статті 77 Податкового кодексу України не передбачено коригування (оновлення) вже оприлюдненого плану-графіка, як і не передбачено можливості формування місячних, квартальних чи інших різновидів планів-графіків перевірок щодо дотримання податкового законодавства та не встановлено строки для їх оприлюднення, не закріплено право контролюючого органу на коригування (оновлення) оприлюдненого плану-графіка перевірок. Тобто, включення до затвердженого і оприлюдненого річного плану-графіка проведення перевірок в поточному році інших платників податків не відповідає нормам пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України. Врегулювання порядку проведення податкових перевірок на рівні закону свідчить, що законодавцем це питання розуміється в контексті гарантій прав платників податків. Ці гарантії однорідні із загальними гарантіями захисту від необмеженого державного контролю. Однак, відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року N 877-V внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок. Саме як уточнення, виправлення помилки стосовно вже включених до оприлюдненого відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК плану-графіка платників податків слід розуміти можливість оновлення річного плану-графіка у разі його коригування. Встановлене статями 75-81 Податкового кодексу України правове регулювання податкових перевірок визначає певні обов`язкові умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, дотримання яких може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки. Процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 жовтня 2019 року по справі №826/11217/18 (адміністративне провадження №К/9901/20650/19) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що копію наказу про проведення планової виїзної перевірки №1805 від 10.03.2017 року та повідомлення про проведення документальної планової перевірки від 13.03.2017 року №1751/Ч/26-15-13-06-24 було надіслано за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З копії конверту на підтвердження направлення наказу та направлення вбачається, що конверт повернувся за закінченням встановлено строку зберігання, тобто фактично, позивача не було повідомлено про приведення планової перевірки, а сам лише факт направлення повідомлення про проведення перевірки та копії наказу про її проведення без вручення їх платнику податків для визнання відповідної перевірки законною - не є достатнім, а отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про проведення перевірки. Так, на сторінці першій акта перевірки від 14.04.2017 року №57/26-53-13-06-12/ НОМЕР_1 зазначено, що перевірка проведена в приміщенні ДПІ у Дніпровському районі м. Києва за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 4-А, каб.

112. З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів доходить висновку, що відповідачем замість виїзної перевірки було проведено невиїзну перевірку позивача, оскільки використовувалося лише дані з автоматизованої бази ДФС. Так, Верховним Судом у своїй постанові від 17.05.2019 року по справі №804/254/18 зроблено висновок, що неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків має бути пов`язана з недопуском посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом про недопуск. Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Отже, неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків має бути пов`язана з недопуском посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом про недопуск. Разом з тим, ПК України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкової інспекції. Суд першої інстанції встановив, що ані акту про недопуск посадових осіб відповідача про проведення перевірки, ані акту про неможливість проведення виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків матеріали справи не містять, а отже доказів проведення виїзної документальної перевірки не підтверджено, що суперечить вимогам законодавства та є підставою для скасування рішень, які прийняті за результатом таких перевірок. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2020 року по справі №1.380.2019.001685 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Щодо винесених спірних рішень (податкових повідомлень-рішень, вимоги) колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, що Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2017 по справі №826/8058/17 призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судово-економічної експертизи та отримання її висновків. На адресу суду першої інстанції надійшов висновок експертів від 27.06.2019 року №2206/18-45/18339/18343/19-72 за результатами проведення економічної експертизи у справі №826/8058/17. Так, згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 27.06.2019 №2206/18-45/18339/18343/19-72 зі підписом експерта Полєннікова М.О., висновки Акту ГУ ДФС у м. Києві від 14.04.2017 №57/26-53-13-06-12/ НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та з питань дотримання законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язке держане соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 фізичним особою підприємцем ОСОБА_1 в частині задекларованих понесених валових витрат за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 - документально не підтверджуються. У висновку експертів також зазначено, що за результатами дослідження відомостей за період з січня по грудень 2014 року та з січня по грудень 2015 року встановлено відповідність понесених витрат задекларованим. Також, податкові накладні підтверджують витрати ФОП ОСОБА_1 (у разі попередньої оплати), або витрати майбутніх періодів, які має здійснити підприємець. Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 101 КАС України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Згідно статті 108 КАС України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні. Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не надано переконливих доказів, які спростовували висновки судового-експерта, а отже, у суду апеляційної інстанції не ставиться під сумнів експертний висновок, який міститься в матеріалах справи. Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що відповідачем не підтверджено висновків акта перевірки від 14.04.2017 року №57/26-53-13-06-12/ НОМЕР_1 та, як наслідок, обґрунтованості винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень від 29.05.2017, податкової вимоги та рішення про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску, а отже останні підлягають скасуванню. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву (акту перевірки та запереченням) на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року.