Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/5676/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5676/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Федотова І.В., Єгорової Н.М. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі - Закон № 796-ХІІ) у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно статті 51 Закону № 796-ХІІ в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячної доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно статті 39 Закону № 796- ХІІ за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з врахуванням вже виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно; зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком згідно статті 51 Закону № 796-ХІІ за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з врахуванням вже виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУПФУ у Київській області у здійсненні перерахунку та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в pозмipi 15 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України № 796-XІІ за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано ГУПФУ в Київській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому та території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XІІ та провести відповідні виплати з урахуванням раніше сплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, а саме в частині відмови у зобов`язанні відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, щомісячну доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, а саме у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у встановлених законом розмірах за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позов у цій частині позовних вимог. З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулося також Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, проте остання була повернута ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що позивач є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, непрацюючим пенсіонером та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр). Позивач отримує підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на територіях радіоактивного забруднення та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.ст. 39 51 Закону № 796-XІІ. У січні 2020 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Київської області (Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр) із заявою, в якій просила здійснити перерахунок і виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території радіоактивного забруднення у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XІІ за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Листом від 30.01.2020 року №15/О-1000-20 Головне управління Пенсійного фонду України Київської області (Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр) повідомило позивача про те, що 19.06.2011 року набув чинності Закону України від 14.06.2011 №3491-VІ «Про державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, що в 2011 році норми і положення статей 39, 51 Закону № 796-XІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Аналогічні положення містяться у законах України про Державний бюджет України в наступних роках. Зазначено, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року, та від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 01.01.2012 року. Виплати, передбачені Законом № 796-XІІ, у тому числі й ті, розмір яких було встановлено відповідно до статей 39, 51 Закону № 796-XІІ у період дії постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 та від 23.11.2011 року №1210 здійснюється у розмірах, визначених цими нормативними актами. У листі також зазначено про те, що в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні будь-які рішення суду, які зобов`язують управління здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону № 796-XІІ за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, у зв`язку з чим в управління відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Не погоджуючись з діями відповідача позивачка звернулася до суду з позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також зобов`язання відповідача здійснити виплату цих сум. Водночас, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для здійснення виплати пенсії з урахуванням встановленого індексу інфляції. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. В даному випадку апелянтом оскаржується рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, а саме в частині відмови здійснення виплати їй пенсії з урахуванням встановленого індексу інфляції. Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За змістом статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Згідно статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку). Відповідно до пункту 5 Порядку сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Крім того зазначається, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під «підвищенням пенсії» розуміється тільки таке збільшення суми нарахування, яке здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тобто випадки, коли пенсія була неправомірно недонарахована і в подальшому на підставі рішення суду нарахована в належному обсязі, не належать до «підвищення пенсії» в розумінні пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Отже, здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду, не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв`язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивачки в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось. Перерахунок пенсії з урахуванням спірних складових є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця для проведення індексації пенсії. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 7 березня 2018 року у справі № 727/5413/17, від 4 травня 2018 року у справі № 688/213/17, від 26 червня 2018 року у справі № 497/4/17. Отже, з урахуванням практики Верховного Суду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати пенсії з урахуванням встановленого індексу інфляції. Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заявуі та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року в оскаржуваній частині- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: І.В. Федотов Н.М. Єгорова