Постанова 4806 № 305/406/19

Справа № 305/406/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 09 грудня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Готра Т.Ю., Собослоя Г.Г. з участю секретаря судового засідання: Кухта М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області ухваленого 18 грудня 2019 року головуючим суддею Марусяк М.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Рахівської державної нотаріальної контори, де третьою особою без самостійних вимог на предмет спору є: ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановив: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рахівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позов вмотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 . На випадок своєї смерті батько заповіту не залишив. Вона належить до спадкоємців першої черги за законом. Крім неї, спадкоємцями першої черги за законом, є також інші сини та дочки померлого від двох шлюбів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та жінка від другого шлюбу ОСОБА_1 . В травні 2018 року, вона звернулася до Рахівської ДНК з метою отримання спадщини, але отримала відмову по причині пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини. Для отримання спадщини, вона не змогла у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки на момент смерті батька та протягом двох років хворіла та знаходилась на лікуванні. Після смерті батька у неї загострились хронічні хвороби. З 01 грудня 2016 року по 20 березня 2017 року, знаходилася на лікуванні в умовах стаціонару в Олександрівській клінічній лікарні м. Києва, у відділенні нефрології та діалізу, з діагнозом двосторонній гідронефроз, хронічний пієлонефрит, 2017 року. З 21 березня 2017 року по 12 червня 2017 року, вона знаходилась на амбулаторному лікуванні в тому ж медичному закладі, з діагнозом хронічна ниркова недостатність І ст, нефротичний синдром 1ХС: стабільна стенокардія, напружено коронарний атеросклерозу. Після лікування та по цей час, майже весь час проживає у дочки в м. Києві, яка надає їй необхідний догляд та піклування. Протягом поточного року, майже щотижня викликала лікаря для огляду за місцем тимчасового проживання. Увесь цей час, вона не могла сама себе обслуговувати, з огляду на що їй допомагала старша дочка та її родина. Вказані розлади здоров`я стали об`єктивними, непереборними, істотними труднощами щодо здійснення дій з особистого прийняття спадщини в межах передбаченого законом строку. 21 травня 2018 року, під час тимчасового, короткострокового покращення здоров`я за допомогою третіх осіб, вона прибула до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, за законом, після смерті батька. Однак, з огляду на пропущений шестимісячний строк нотаріус відмовила у здійснені нотаріальної дії та порадила звернутися до суду за продовженням строку на прийняття спадщини. Крім цього, вона являється особою пенсійного віку. Вважає, що передбачений законом строк на прийняття спадщини пропустила з поважних причин, оскільки вони були пов`язані з об`єктивними причинами і не залежали від її волі та труднощами для прибуття до нотаріуса. З огляду на вищевикладене просила визначити їй, додатковий строк в 2 місяці для подання до Рахівської ДНК заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 22.07.2019 року залучено до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 . Рішенням Рахівського районного суду від 18 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зокрема зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Нею надано достатньо доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Також помилковим є висновок суду про пред`явлення нею позову до неналежного відповідача, так як саме нотаріус має повноваження видати свідоцтво про право на спадщину, і саме нотаріус відмовив у прийнятті заяви про прийняття спадщини. Вважає, що жодним законодавчим актом не передбачено, що у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини в якості відповідача слід залучати саме спадкоємця. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 роки помер громадянин ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.13). Позивач ОСОБА_1 є дочкою померлого (а.с.5), тобто відноситься до кола спадкоємців першої черги, однак у встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталася. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем наведені причини не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій по прийняттю спадщини. А інших доказів які б підтверджували обставину, що позивачка ОСОБА_1 не звернулася в шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з поважних причин не надано. Також суд послався на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача. Однак з такими висновками суду першої інстанції не може повністю погодитись колегія суддів, виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. З аналізу даної норми слідує, що відповідач це особа, на яку вказує позивач в позовній заяві, як на порушника своїх прав. Тому, саме позивач визначає до кого пред`явити позов. Якщо позивач помилиться (неправильно зазначивши сторону) і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, суд у такому позові відмовляє. Пред`являючи даний позов, ОСОБА_1 в якості відповідача зазначила Рахівську державну нотаріальну контору. Інших якихось осіб, в порядку ст. 51 ЦПК України до справи у якості співвідповідачів не залучалося. Відповідно до ст. 1 Закону № 3425-XII нотаріат це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, слід зробити висновок, що при вирішенні справ, які стосуються певних прав особи (право на спадщину), які можуть виникати в тому числі й на підставі вчинення нотаріальної дії, нотаріуси в розумінні статті 48 ЦПК не є особами, прав і обов`язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення. У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі. При цьому, як роз`яснено в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. З свідоцтв про право на спадщину за законом виданих 28.03.2018, 10.06.2018, 19.03.2018 та 19.03.2018 державним нотаріусом Рахівської ДНК по спадковій справі №158/2018, вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_2 , прийняла його дружина, ОСОБА_1 , яка залучена до участі в даній справі лише у якості третьої особи без самостійних вимог по справі. Відтак, суд першої інстанції вірно виходив з того, що саме ОСОБА_1 , як спадкоємець, що прийняв спадщину, а не Рахівська державна нотаріальна контора, є належним відповідачем у справі. Отже, абсолютно вірним є висновок суду першої інстанції про те, що даний позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови в його задоволенні. Доводи апеляційної карги не спростовують такого висновку суду першої інстанції, оскільки ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права. З приводу доводів апеляційної скарги щодо обґрунтованості вимог позивача, то слід зазначити, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною та безумовною підставою для відмови в задоволенні такого прозову, незалежно від його доведеності та обґрунтованості. Водночас у такому випадку суд повинен відмовити у задоволенні позову саме з таких підстав і не вправі давати оцінки щодо суті спору, в тому числі давати висновки щодо обставин на які посилається позивач та оцінювати відповідні докази. Відтак, суд помилково в мотивувальній частині рішення послався на безпідставність та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 (щодо відсутності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини), а тому, такі висновки суду підлягають виключенню як передчасні. Вказане є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2019 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки про безпідставність та недоведеність позовних вимог. Резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 10 грудня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: