Постанова Київський апеляційний суд № 760/20877/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14111/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 грудня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи 760/20877/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва, постановлену 29 вересня 2020 року в приміщенні судупід головуванням судді Усатової І.А.,- В С Т А Н О В И В : Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, заявник подав до суду апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на прошення судом процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження за заявою, суд не в повній мірі з`ясував та вивчив обставини у справі, а висновок про наявність спору про право не відповідає вимогам, заявленим у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення. Відмовляючи у відкритті провадження суд не звернув увагу на те, що він звернувся до суду з заявою про визнання припиненими зобов`язань по договору іпотеки від 21.11.2000, оскільки у вказаному договорі було допущено описку, з якої слідує, що відповідно до договору позичальником було ТОВ «Національний розвиток», а насправді позичальником виступило ПП «Національний розвиток». Судом також помилково зазначено, що описку в договорі іпотеки було допущено в назві іпотекодержателя, а насправді описку було допущено в назві позичальника. Він звернувся до суд першої інстанції для встановлення факту, який вже відбувся. Вважає, що спору про право не існує, так як у зобов`язаннях ліквідовано дві сторони. Станом на день звернення до суду існує лише не знята заборона відчуження на квартиру. Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справу не подано. В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала з підстав, викладених в ній. Просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Інші учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника боржника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути встановлені в судовому порядку, визначений в частині першій статті 315 ЦПК України. Так, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом (ч.ч. 2-3 ст. 293 ЦПК України). При цьому, згідно ч.ч. 1-2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, встановлення факту, що має юридичне значення, в судовому порядку можливе тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №5, від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах. Звертаючись до суду, заявник просить встановити факт, яким визнати припиненими зобов`язання за договором іпотеки, укладеним 21 листопада 2000 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «КИЇВ-ПРИВАТ» і посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що із заявлених ОСОБА_1 вимог вбачається спір про право, а тому такі вимоги підлягають розгляду в порядку позовного провадження. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 17 закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом. В обґрунтування заяви, ОСОБА_1 також вказано, що отримати довідку про повне погашення позичальником кредиту, станом на момент подання заяви немає можливості у зв`язку із ліквідацією банку. Вказує, що при укладенні договору іпотеки було допущено описку у назві іпотекодержателя, яку в подальшому не було усунуто. Зазначає, що договір іпотеки не містить ідентифікаційного коду ОСОБА_1 та кодів юридичних осіб заставодержателя та позичальника. Також зазначає, що правонаступником банку АКБ «КИЇВ-ПРИВАТ» є ПАТ «ОМЕГА БАНК», ліквідацією якого здійснював Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. У вказаному випадку ОСОБА_1 фактично просить встановити факт, який буде фактичноприпиненням договору іпотеки, проте при розгляді судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, докази не фіксуються, і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи оспорюється. Суд першої інстанції вірно зазначив, що із заяви ОСОБА_1 убачається спір про право, а відтак вона не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки питання поставлені заявником перед судом направлені на реалізацію права власності на відповідне майно. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 грудня 2020 року. Суддя-доповідач Судді: