Постанова 4818 № 639/10018/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «07» грудня 2020 року м. Харків справа № 639/10018/15-ц провадження № 22ц/818/3986/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретарів - Колосовської А.Р., Дмитренко А.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представниця позивача ОСОБА_2 , відповідач Харківська районна державна адміністрація, треті особи Відділ містобудування та архітектури Харківського району, Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро Харківського району», Харківська регіональна філія «Центр Державного земельного кадастру», Садівниче товариство «Чорнобилець», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрскладбуд-Центр», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , представник третьої особи ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2020 року в складі судді Савченка Д.М. в с т а н о в и в: У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської районної державної адміністрації, треті особи: Відділ містобудування та архітектури Харківського району, Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро Харківського району», Харківська регіональна філія «Центр Державного земельного кадастру», Садівниче товариство «Чорнобилець», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрскладбуд-Центр», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , про визнання незаконними дій та скасування розпоряджень, який в подальшому уточнив. Позовна заява мотивована тим, що згідно з Державним актом на право користування земельною ділянкою серії Б № 073096 від 1992 року садівничому товариству «Чорнобилець» надано у безстрокове користування земельну ділянку площею 11,30 га на території Пісочинської селищної ради за межами населеного пункту. Вказав, що він є членом цього товариства з 1992 року та користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 . Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 31 серпня 2008 року за № 1358 йому надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку для отримання її у власність. Зазначив, що під час розробки технічної документації встановлено, що на вказаній земельній ділянці відділом містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації раніше був погоджений проект відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 1352 від 06 липня 2007 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та № 1588 від 01 серпня 2007 року про передачу у власність земельних ділянок громадянам згідно додатку до розпорядження. Посилався на те, що виконавчий комітет Пісочинської селищної ради ухвалив рішення № 762 від 19 вересня 1996 року про передачу земельних ділянок у приватну власність, згідно якого передав у приватну власність 309 га земельних ділянок під колективні сади. У зв`язку з чим вважав, що він як член садівничого товариства, є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , яку обробляє. Зазначив, що оскільки спірна земельна ділянка вже була передана садівничому товариству «Чорнобилець», відповідач не мав права вчиняти будь-яких дії щодо розпорядження нею без його згоди та згоди користувача садівничого товариства. Таким чином, розпорядження № 1352 від 06 липня 2007 року прийнято поза межами повноважень Харківської районної державної адміністрації, є протиправним, порушує його законні права та охоронювані законом інтереси. Вказав, що затверджена пунктом 1 розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 1588 від 01 серпня 2007 року документація виготовлена директором фірми «Істок» ОСОБА_40 на підставі сфальшованих документів, що підтверджується постановою Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2011 року по справі № 2034/1-924/11 за обвинуваченням ОСОБА_40 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України. Вважав, що прийняття оскаржуваних розпоряджень Харківської районної державної адміністрації № 1352 та № 1588 щодо земельних ділянок, які вже раніше були виділені в передбаченому законом порядку на підставі сфальшованих документів, прийняті з порушенням чинного законодавства. Посилався на те, що спірна земельна ділянка знаходилася у нього в користуванні багато років. Питання про припинення його права користування цією земельною ділянкою ніким не ставилося. Проте, при оформленні третім особам державних актів були порушені норми законодавства, що не дозволило йому отримати державний акт на його земельну ділянку для садівництва. Зазначив, що на підставі оскаржуваних розпоряджень відповідачем видані і отримано третіми особами державні акти на право приватної власності на земельні ділянки площею кожна по 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Просив поновити строк подачі позовної заяви; визнати дії Харківської районної державної адміністрації щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам згідно додатку до розпоряджень незаконними; скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 1352 від 06 липня 2007 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам згідно додатку до розпоряджень; визнати дії Харківської районної державної адміністрації щодо передачі у власність земельних ділянок громадянам згідно додатку до розпоряджень незаконними; скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 1588 від 01 серпня 2007 року про передачу у власність земельних ділянок громадянам згідно додатку до розпоряджень. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2020 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 фактично виклав позовні вимоги. При цьому, він просив звернути увагу на те, що при складанні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення відбулось накладення меж земельних ділянок, виділених ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та іншим з земельними ділянками ОСОБА_43 , ОСОБА_4 та іншими, які їм належать на праві приватної власності. Зазначив, що він не зміг реалізувати своє право на отримання у власність земельної ділянки саме у зв`язку із прийняттям оскаржуваних розпоряджень. Вважав висновки суду суперечливими щодо факту користування ним земельною ділянкою, її площею та місцезнаходженням. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. 07 грудня 2020 року електронною поштою до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з її хворобою, яку за згодою ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заява не містила доказів причин відкладення. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів, що його права, які він просив захистити в судовому порядку, порушено. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 06 липня 2007 року № 1352 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (для передачі їх у власність), за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства в розмірі згідно зі списком, що додається (а. с.8, 174 том 1). Як вбачається з списку громадян, яким надається дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, який є додатком до розпорядження від 06 липня 2007 року № 1352, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (для передачі їх у власність) надано дозвіл: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_5 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 (а. с.9-10, 176-177 том 1). Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 01 серпня 2007 року № 1588 «Про передачу у власність земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства без зміни цільового призначення за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області. Передано безоплатно у власність громадянам земельні ділянки за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства, згідно із списком, що додається (а. с.11, 171 том 1). Як вбачається з списку громадян, яким передаються у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є додатком до розпорядження від 01 серпня 2007 року № 1588, земельні ділянки передано: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_5 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 (а. с.12, 173 том 1). Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 21 листопада 2008 року № 3475 на підставі протесту Харківського міжрайонного прокурора від 12 листопада № 1476вих-08 клопотання начальника управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області від 20 листопада 2018 року № 20/4753 визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 06 червня 2007 року № 1352 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 01 серпня 2007 року № 1588 «Про передачу у власність земельних ділянок» (а. с.13, 17 том 1). Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 31 травня 2008 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 орієнтовною площею 0,1200 га із земель садівничого товариства «Чорнобилець», розташовану за межами населеного пункту, на території Пісочинської селищної ради. для ведення садівництва (а. с.17 зворот том 1). Відділом містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 3317 від 05 вересня 2008 року та № 4016 від 26 грудня 2008 року складено висновки щодо додержання містобудівних вимог щодо технічної документації з встановлення меж та оформлення права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 в садівничому товаристві «Чорнобилець» на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, згідно з яким на даному місці відділом раніше був погоджений проект відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства (розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 1353 від 06 липня 2007 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»), у зв`язку з чим виявлено накладення земельних ділянок. Зазначено, що у зв`язку з викладеним дану технічну документацію можливо погодити за умови її відповідності всім вимогам законодавства та відсутності інших землекористувачів чи землевласників (а. с.19 зворот, 20 том 1). Як вбачається з листа прокурора Харківської області від 21 листопада 2008 року № 07/1-7942-07 згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії «Б» № 073096 від 1992 року садівничому товариству «Чорнобилець» надано у безкоштовне користування земельну ділянку площею 11,30 га на території Пісочинської селищної ради за межами населеного пункту. Також встановлено, що ОСОБА_1 є членом вказаного товариства та користується земельною ділянкою №

13. Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 31 травня 2008 року № 1398 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку для передачі ОСОБА_1 у власність. Під час розробки технічної документації встановлено, що на вказаній земельній ділянці відділом містобудування та архітектури Харківської державної адміністрації раніше був погоджений проект відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 06 липня 2007 року за № 1352 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та розпорядження від 01 серпня 2007 року за № 1558 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_32 , ОСОБА_31 та ОСОБА_33 » За результатами перевірки 12 листопада 2008 року Харківською міжрайонною прокуратурою внесено протест на розпорядження від 06 серпня 2007 року за № 1352 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та розпорядження від 01 серпня 2007 року за № 1558 «Про передачу у власність земельних ділянок» громадянам ОСОБА_32 , ОСОБА_31 та ОСОБА_33 » (а. с.15 том 1). Як вбачається з листа виконуючого обов`язки прокурора Харківської області від 18 грудня 2008 № 07/1-7942-07 ОСОБА_1 у додаток до раніше наданої відповіді від 21 листопада 2008 року повідомлено, що розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 21 листопада 2008 року за № 3475 протест Харківської міжрайонної прокуратури від 12 листопада 2008 року розглянуто та задоволено (а. с.16 том 1). Із довідки садівничого товариства «Чорнобилець» від 23 грудня 2007 року вбачається, що ОСОБА_1 є членом садівничого товариства «Чорнобилець» і користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 площею 0,12 га, яка була виділена йому в довічне користування в 1992 році, якою він користується до цього часу за цільовим призначенням (а.с.24 том 1). Постановою Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2011 року кримінальну справу № 2034/1-924/2011 за обвинуваченням ОСОБА_40 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України, закрито на підставі Закону України «Про амністію» від 07 липня 2011 року. Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_40 обвинувачується в тому, що, працюючи на посаді директора Виробничої комерційної приватної фірми «Істок», при складанні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_44 , ОСОБА_30 , ОСОБА_41 , ОСОБА_5 допустила недобросовісне відношення до виконання своїх службових обов`язків, внаслідок чого відбулось накладення меж ділянок, виділених ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_44 , ОСОБА_30 , ОСОБА_41 , ОСОБА_5 з ділянками громадян ОСОБА_43 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_4 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , які їм належали на праві приватної власності згідно з державними актами. Також встановлено, що ОСОБА_40 в порушення вимог статті 1 Закону України «Про землеустрій» не перевірила на місцевості достовірність складених проектів землеустрою; огляд земельних ділянок на місцевості при складанні проектів землеустрою не провела (а. с.25-26 том 1). На підставі Державного акту на право користування землею серії «Б» № 073096 від 1992 року Пісочинському відділенню «Рада Чернобиль» надано для організації колективного саду у безстрокове користування 11,30 гектарів землі (а. с.34-36 том 1). Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 415093 садівниче товариство «Чорнобилець» зареєстровано 17 березня 1992 року, місцезнаходження Харківська область, Харківський район, смт Пісочин (а. с.38 том 1). 27 грудня 2007 року ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_5 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 продали свої земельні ділянки, які отримали на підставі розпорядження від 01 серпня 2007 року за № 1588, Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрскладбуд-Цент» за ціною 757 500,00 грн кожна (а. с.57-72 том 1). Частинами 1 і 2 статті 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; відшкодування заподіяння збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України). Главою 16 ЦК України передбачено, що правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно. Стаття 16 ЗК УРСР передбачала, що надання земельних ділянок у користування здійснювалось у порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадилося на підставі рішення виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів. Відповідно до статті 20 ЗК УРСР право землекористування має підтверджуватися певними документами. Так, право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчувалося державними актами на право користування землею. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчувалося рішенням органу, який надав земельну ділянку у користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчувалося актами, форма яких встановлювалася Радою Міністрів УРСР. Зазначені документи видавалися після відводу земельних ділянок в натурі. Право землекористування громадян, які проживали у сільській місцевості, засвідчувалися записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів. Статтею 21 ЗК УРСР передбачалося, що видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадилося виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів. На підставі належним чином оцінених доказів суд першої інстанції дійшов правильному висновку про те, що будь-які докази, зазначені у вказаних статтях ЗК УРСР, як щодо надання, так і щодо відведення земельних ділянок, садівничому товариству «Чорнобилець», відсутні, як і аналогічні докази щодо надання та відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . При цьому зазначив, що копія Державного акту на право користування землею серії «Б» № 073096 від 1992 року, виданого Пісочинському відділенню «Рада Чернобиль», який надано для організації колективного саду у безстрокове користування 11,30 гектарів землі ніяким чином не підтверджує обставин щодо надання у користування вказаної земельної ділянки саме садівничому товариству «Чорнобилець», а також надання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки № НОМЕР_1 у 1992 році. Копія довідки від 23 грудня 2007 року, яка видана садівничим товариством «Чорнобилець», не ґрунтується на будь-яких документальних даних товариства, також не є належним доказом щодо надання у користування ОСОБА_1 земельної ділянки № НОМЕР_1 , відповідно до вимог статей 16, 20, 21, 135 ЗК УРСР. Аналізуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач не довів свого законного права на користування спірною земельною ділянкою, тому у нього відсутні підстави на захист цього права в силу частини першої статті 15 ЦК України, а тому і відсутні підстави для оскарження вказаних у позові розпоряджень Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 06 липня 2007 року № 1352 та від 01 серпня 2007 року № 1588. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення садівництва, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації передбачена частиною другою та пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України. Стаття 35 ЗК України також вказує на право громадян України отримати у власність земельну ділянку для садівництва і там відсутня умова про попереднє користування цією земельною ділянкою. Як вбачається з оскаржуваних розпоряджень Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 06 липня 2007 року № 1352 та 01 серпня 2007 року № 1588, вони видані за розглядом заяв осіб, зацікавлених у приватизації земельних ділянок, отже, вони відповідають діючим нормам матеріального права та не суперечать нормам ЗК України, а саме: статей 35, 81, 116, 118, 121 ЗК України і відповідає статті 21 Закону України «Про місцеве самоврядування». В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_13 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав позов ОСОБА_1 надуманим, оскільки його права жодним чином оскаржувані рішення Харківської районної державної адміністрації не порушують. В свою чергу ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснив, що він користується земельною ділянкою та вважає себе членом садівничого товариства «Чорнобиль», тому його право порушено, однак, будь яких доказів щодо цього не надав. При цьому вказував на те, що його земельна ділянка накладається на інші земельні ділянки. Однак, доказів щодо цього також не надав. Висновок Відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації № 3317 від 05 вересня 2008 року не містить відомостей про те, які конкретно з двадцяти восьми земельних ділянок, виділених на підставі оскаржуваних розпоряджень, накладаються на земельну ділянку, якою нібито користується позивач. Інші докази відсутні. Для достовірного вирішення питання щодо порушення меж або накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою необхідні спеціальні знання та проведення відповідних топографо-геодезичних робіт на місцевості. Однак, клопотання про проведення земельно-технічної експертизи для визначення, які саме земельні ділянки з виділених на підставі оскаржуваних розпоряджень, накладаються на земельну ділянку, якою нібито користується позивач, ніким із учасників справи не заявлено, незважаючи на роз`яснення судом такого права. Відповідного висновку судового експерта з цих питань позивачем до суду не надано. Разом з тим, слід зазначити, що частиною першої статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд першої інстанції за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України). Звертаючись до суду з позовом тільки до Харківської державної адміністрації про визнання незаконними дій та скасування розпоряджень, ОСОБА_1 посилався на те, що на його земельну ділянку накладаються інші земельні ділянки, яких двадцять вісім, не вказуючи конкретну з них, власниками яких є треті особи. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав свою позицію, викладену в апеляційній скарзі і щодо третіх осіб. В свою чергу представник ОСОБА_13 пояснив, що власником земельних ділянок є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрскладбуд-Центр», яке залучено до участі у справі як третя особа. Не залучення до участі у справі належних відповідачів, права яких, як вбачається з змісту позову позивача, в разі визнання незаконними та скасування розпоряджень порушуються, є також підставою для відмови в задоволенні позову, проте, на висновок судового рішення не вплинуло. Крім того, в суді апеляційної інстанції ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_3 , про порушення своїх прав не заявляли. Навпаки, вони підтримали позов та апеляційну скаргу ОСОБА_1 та вважали їх обгрунтованими. Тому, враховуючи, що судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст. ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 09 грудня 2020 року.